Що ховається у сутінках. Антология - Клайв Баркер

Хоч відбувалося таке не частіше, ніж раз на рік (а точніше, у дні заходу «Приведи сина на роботу», в 1985—1986 роках), воно майже травматично, ні, станьмо віч-на-віч із фактами і скажімо: травматично вплинуло на Протеро. Він просив, він плакав, він кричав, він знічувався і белькотів щось незрозуміле від жаху. Уява малює зневажливі та незадоволені міни інших пасажирів, байдужого кондуктора. Подорож міськими вулицями до П’ятдесят четвертої і Медисон була страшним випробуванням для хлопчика, навіть подвигом з його боку.

Прихований алкоголік, який хронічно зраджував дружину, «Саллі» був поганим, у кращому разі байдужим батьком. З роллю матері Варда, про яку так багато стало відомо в останні роки, на жаль, давала собі раду не набагато краще. Аптекарі з Фейр Хейвен, які відкривають свої записи для дослідження науковцям з бездоганною репутацією, дозволили нам задокументувати залежність Варди від таких болезаспокійливих ліків, як вікодин, перкодан і перкоцет. І це відповідь тим, хто хоче знати, чому її син був одягнений так убого і безглуздо. (Зізнаюся, тут у мене на очі навертаються сльози. Я так і бачу його старенький зимовий комбінезончик! Розтин, який було зроблено в Норуолку, Коннектикут, в оснащеному найсучаснішим обладнанням медичному центрі, виявив, що того дня Протеро не з’їв нічого, крім єдиного шматка хліба, намащеного тонким шаром олеомаргарину. Лише уявіть!)

У деяких колах чотири оповідання 1984 року, коли Протеро було п’ять, не включають до його доробку, оскільки примітивну орфографію і рівень мови важко декодувати. Ці найбільш ранні, позбавлені будь-якого наративного навантаження роботи, імовірно, варто віднести до поезії, а не до прози. У такому разі Протеро буде не першим серйозним прозаїком, який починав з написання віршів. Однак навіть найбільш ранні його роботи містять паростки головних тем автора і, можливо, надають (численні) вказівки на їхнє емоційне й інтелектуальне значення.

У нашому нечисленному середовищі відданих протеріанців існують значні розбіжності в значенні й ідентифікації слова «Ллюдиннеллюд», яке іноді трапляється у формі «Ллідонеллід». «Людина не людина» — одна з імовірних розшифровок. «Люта людина» — інша. У першій з робіт «Ісь торі пра Ф-Р-Е-Д-Д-І», або «Історія про Фредді», Протеро пише: «Яне йє Ф-Р-Е-Д-Д-І», і ми дізнаємося, що він потрібен Фредді, страхопудові, саме тому, що він не «Ллідонеллід». «Ви мене чуєте, всі?» — запитує він, і це важлива істина.

Цей на свої літа надто розвинений хлопчик відокремлюється від самого себе, ховаючись за міцною стіною мистецтва — єдиною з доступних здоровому розуму царин, де можливе подібне роздвоєння. «Всета кє», — пише він. «Все так і є».

Не повинно бути сумнівів — хоча, на жаль, вони є, — що авторська заява, зроблена в шість років мовою, більш наближеною до звичних стилю та орфографії, про те, що якась людина «прийшла з неба», не має жодного стосунку ні до чого неземного. Деякі мої колег з вивчення спадщини Протеро вважають його майже таким же юним, хоч і менш тямущим, як сам приречений, голодний маленький геній, який володіє нашими серцями.

1984

Ісь торі пра Ф-Р-Е-Д-Д-І

Яне йє Ф-Р-Е-Д-Д-І. Ф-Р-Е-Д-Д-І нне йє йа

Хха хха

Ф-Р-Е-Д-Д-І йе харни, також Ви мені чуюти ффсіі

Ф-Р-Е-Д-Д-І йє стррахопутт, фреддіпутт, нне йя Вінн нее йа.

Ллюдиннеллюд пужить його хах хах

То мущо Ллідонеллід вінн ннее йєє

БУУУ

Всета кє

І сторіа про Ллюдиннеллюда

Бааті бааті мамма каа бааті мо прісвишше мамма каа в муулі чеси вано бул Баааті

Ллюддийннейлют слуха вінн злуха

Буу хлоп заіммя Ф-р-е-д-д-і каа Ллюдиннеллюд він каа все деллилли телеві зор стілл ки лим повітрія

Ф-р-е-д-д-і-е тта Ллюдиннелід

Ллюдиннелуд каа харрни хлюп Ф-р-е-д-д-і харрни хлюп

Яко ось отнію ноччю ВЕРРРЕЕЕЕСККК тут був паний хлюп

ВЕРЕЕЕЕСКК мамма не чуі лишен Ф-р-е-д-д-і-е

Паний хлюп всміх нается всміх наеться всміхаетіся паний хлюп ВЕРРЕЕЕССКК ноччі

Вин рвие мні сердсе тсе мні краї сердсе пара сит

Коммашка в неббі ллитить коммашка пов за у травтсі

Чом Ф-р-е-д-д-і нне мошши буди коммашкой

охо ха ха Ф-ре-д-д-і бітний хлюп

І строріа про татку

Мии йидимо поотягоум каа татко мии ідеммо вулитсьми каа татко нііі ох каа Ф-р-е-д-д-і

Панний хлюп слухах паний хлюп слухаа тта йи рехочче плачмаллий плач вви йдіте каа Ллюдиннелюд

Татка каа сіддаіно синнку сіддаі і хлюп сідда на потіг і Ллюдоннелюд поррутш з нним шоб ноччі у нного булла комп аннія ннііі каа він нііі маммма нне потіг

Хах хах

Татка нне є Ллюдинноллюд Ф-р-е-д-д-і нне є Ллюдинноллюд мумма нне є Ллюдинноллюд хах нне тому що Ллюдинноллюд ййє бисськоо зза рогомм нна улитсі всюти скррісь

Титтку каа Їди Бийстріш Їди Бийстріш Тщогго тии баїся ТщОГГО

Рогга улитсі Ф-р-е-д-д-і каа

1985

Рог вулитсі

Хлопець стояв. Стояв він на розі. Була людина, шіо пришла з неба. Небо було геть чоррним. Я зйів зірки, скасала людина за рогом. Хлопець закриу очі. Я зйів зірки, я зйів місяц і соннце, а зараз я ї йім світ. І тебе в н’ому. Він пішоу. А ти іди пограїся, скасав він. Якщо ти можиш грати. Ха ха, розсміявся він. Фредді дочекав, доки він побіг. То було сонце. Я був у мойєму куті, і я бачив це, бачив, як він втік. Тіккай, Фредді. Тіккай, малий.

Де Ф-Р-Е-Д-Д-І?

Його небуло у лішку. Його небуло у куххні, його небуло у вітал’ні. Мамма немогла знайти мален’кого Фредді. Людина з чоррного неба приішла та за брала малого в кімнату на небі. Мамма кличе татта та каже чи це ти за брав малого??? По верни, каже. Це йє мій син каже, і татта каже заспокоїся чи ти зглузду зійіхала? Цеж мій син тако ж, алее нема вмене його. Я бачив ізз кімнати на небі. Я чув. Вони казали ся такими малемькімі. І манюнькими. І дрібнен’кими там в низу. Як комашки. Ти є Ф-Р-Е-Д-Д-І?? питає людина с кімнати. Ні він каже. Я ні коли не був ним. Зараз я чоррне небо і я зажди був чорним небом.

Ф-Р-Е-Д-Д-І загубивсь

Момма і татта вони казали Де Ж Він Йє? То було смішно. Вони голосили вони гукали його іммя Фредді Фредді ті загубивсь. Чи ти чуеш нас? Ні і так сказав він ви не взнаетте. Той що приходить ппо менне де коли в Поллі де коли у травці або йіде або сидить десь далеко. Він сказав