Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

Перед очима все попливло. Лице Паші розпливалося, двоїлось і крутилося.

— Паша… це неправда.

— Тільки підступність Володаря врятувала тебе вчора від смерті! Ти віддав Перрі плащ, який мені так подобався, щоб принизити мене! Сестра Юлія мені все пояснила.

Володар веде тебе! Ти все робиш за його намовою! Краще б я вбила тебе вчора на мосту і врятувала аббатису. Але я, дурепа, ще сподівалася вирвати тебе з лап Володаря! Якби я довела справу до кінця, сестра і абатиса були б живі!

Через тебе я зрадила Творця! Через твою підступність я вбила ні в чому не винного Перрі! Більше тебе ніщо не врятує! І твій Володар більше тобі не допоможе!

— Паша, будь ласка, вислухай мене! Тебе обдурили. Будь ласка, послухай.

Аббатиса жива. Хочеш, я відведу тебе до неї?

— Ти й мене маєш намір вбити! Ти тільки про одне й товкмачиш весь час — про вбивства! Ти осквернив усіх нас! Подумати тільки, мені здавалося, що я люблю тебе!

Змахнувшись дакрилом, Паша кинулася до нього. Якимось чином він зумів витягти меч. Жіноча фігура двоілась у нього в очах. Цікаво, яку з двох Паш слід зупинити? Люта магія меча надала силу рукам. І коли Паша, наставивши дакрил, напала на нього і коли він виставив меч, обидва зображення злилися в одне.

Але меч не торкнувся Паші. Скрикнувши, вона перелетіла через перила. Пролунав глухий удар, і крик обірвався.

Річард закрив очі.

А коли відкрив, побачив застиглого в дверях Уоррена. І згадав, як тоді Джедідія впав зі сходів.

— О духи, ні!

Насилу піднявшись на ноги, він перехилився через перила. До розпростертого на каменях тіла з усіх боків збігалися люди. Уоррен дерев'яною ходою рушив вперед. Річард схопив його за руку.

— Не треба, Уоррен. Не дивися.

Очі Уоррена були повні сліз. Річард обняв його за плечі. «Навіщо ти це зробив? Я б впорався сам. Тобі не треба було».

До кімнати увійшла сестра Верна.

— Вона вбила Перрі, — вимовив Уоррен. — Я чув, як вона зізналася. І збиралася вбити тебе.

«Я б сам впорався, — знову подумав Річард. — Тобі не потрібно було цього робити». Але вголос промовив:

— Спасибі, Уоррен. Ти врятував мені життя.

— Вона збиралася вбити тебе, — схлипував Уоррен, уткнувшись йому в плече.

— Ну навіщо, навіщо вона це робила?

Сестра Верна заспокійливо погладила Уоррена по спині.

— Її ввели в оману сестри Тьми. Володар обплутав її брехнею. Вона слухала шепіт пітьми. Навіть хороших людей Володар може змусити прислухатися до свого шепоту. Ти зробив гідний вчинок, Уоррен.

— Тоді чому ж мені так боляче? Я любив її, і я її вбив.

Річард мовчки обіймав плачучого Уоррена. Сестра Верна відвела їх з балкона.

Насамперед вона оглянула рану Річарда. Кров ніяк не зупинялася.

— Серйозне поранення, — насупилася сестра. — Боюся, я не зможу тебе зцілити.

— Я зможу, — сказав Уоррен. — Я вмію зцілювати. Дозвольте мені.

Залікувавши Річарду рану, він важко опустився на стілець і стиснув голову руками.

— Я зрозумів тепер те Правило Чарівника, про яке ти говорив. Люди вірять брехні, бо хочуть, щоб це виявилося правдою, або тому, що бояться, що це може виявитися правдою. Як повірила Паша. Я правий?

— Правий, — посміхнувся Річард. Уоррен гірко посміхнувся:

— Сестра Верна, ти можеш зняти з мене ошийник? Вона нерішуче глянула на Уоррена:

— Ти ще не пройшов випробування болем.

— Сестра, — втрутився Річард, — а що, по-твоєму, він тільки що зробив?

— Про що ти?

— Вивчені вами чарівники, яких ви відправляєте назад, в Новий світ, можуть пройти Долину заблукали, тому що їх магія недостатньо сильна, щоб накликати на них чари. Вони ще не справжні чарівники. Зедд говорив мені, що чарівник повинен пройти випробування болем. Сестри тисячоліттями змушували своїх учнів виносити біль фізичну. Мені здається, вони були неправі. По-моєму, випробування, через яке щойно пройшов Уоррен, набагато болючіше. Так, Уоррен?

Уоррен кивнув, знову побілівши як полотно.

— Та біль, яку мені завдавали сестри, не порівнянна з тим, що я пережив зараз.

— Пам'ятаєш, сестра, я розповідав, як зробив меч білим і вбив жінку, яку любив? Може, це теж було випробування болем?

Верна розгублено розвела руками.

— Ти справді вважаєш, що володіючий даром повинен убити того, кого любить, щоб пройти випробування болем? Цього просто не може бути, Річард.

— Ні, сестра, чарівникам зовсім немає потреби вбивати того, кого вони люблять.

Але вони повинні довести, що здатні прийняти вірне рішення. Повинні довести, що здатні відрізнити добро від зла. Подумай сама, чи може людина, наділена даром, вірно служити цьому вашому Творцеві, допомагати людям, якщо він керується тільки егоїстичними міркуваннями? Здатність терпіти фізичний біль ще ні про що не говорить, хіба що про витривалість. Але ж служіння Світлу вимагає зовсім іншого. Просто людина повинна довести, що здатна добровільно зробити правильний вибір. Ти не згодна?

— О Творець! — Прошепотіла Верна. — Невже ми весь час помилялися? — Вона прикрила рот рукою. — А ми-то думали, що несемо цим хлопчикам світло Творця!

Сестра Верна рішуче випросталась. Вона встала перед Уорреном і поклала руки на його Рада-Хань. Закривши очі, вона стояла, поклавши руки на ошийник.

Повітря завібрувало. У кімнаті повисла тиша, потім пролунало клацання. Рада-Хань, тріснувши, впав на підлогу.

Уоррен здивовано дивився на зламаний нашийник. Річард пошкодував, що для нього все не так просто.

— Що ти тепер будеш робити, Уоррен? — Запитав він. — Покинеш Палац?

— Можливо. Але спочатку я хотів би ще повивчати книги, якщо сестри дозволять.

— Дозволять, — впевнено заявила сестра Верна. — Я подбаю про це.