Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

Річард усвідомив, що він постійно думає саме про неї, і усмішка не сходила з його обличчя. Незважаючи ні на що, зараз він справді посміхався.

Навіть, незважаючи на те, що Джонрок був абсолютно правий, кажучи, що вони, можливо, загинуть в цьому таборі, Річард все одно продовжував посміхатися. І він зовсім не бажав говорити про Келен з цією людиною.

— Я багато чого бачив по дорозі до цього табору.

— Вже зовсім скоро, після матчів, — сказав Джонрок, — і якщо все піде, як треба, у нас буде достатньо жінок. Зміїна морда це пообіцяв. Але поки що приїжджають тільки солдати, все більше і більше військових. І все одно, я вважаю, що вчора тобі привидівся привид чи фантом.

Річард пильно дивився в нікуди, киваючи.

— Я повинен тобі сказати, що ти вже не перший, хто думає, що вона лише фантом.

Джонрок відтягнув довгий ланцюг в сторону, щоб вона не заважала йому підійти до Річарда ближче.

— Рубен, тобі б краще бути напоготові, або нас уб'ють перш, ніж з'явиться шанс зіграти з командою Імператора.

Річард подивився на співрозмовника із задоволенням.

— А я думав, що ти вже готовий померти.

— Ні, я не хочу вмирати. Принаймні, не сьогодні.

— Ти на правильному шляху, Джонрок, ти зробив вибір. Навіть будучи прикутий, ти зробив свій перший крок до свободи: ти обрав життя.

Джонрок тицьнув своїм товстим пальцем у бік Річарда.

— Подивися сюди, Рубен. Якщо моє життя може обірватися на полі, під час гри в Джа-Ла, то я не хочу, щоб це трапилося через те, що твої думки витали десь у хмарах, в мріях про жінок.

— Я мрію тільки про одну, Джонрок.

Великий чоловік нагнувся, струшуючи з пальців налиплу шкаралупу від яєць.

— Я пам'ятаю. Ти казав, що бачив ту єдину, яку хотів би взяти в дружини.

Річард не став його поправляти.

— Єдине, чого я хочу, Джонрок, так це зіграти гідно, і, таким чином, отримати реальний шанс на матч з командою Імператора.

Джонрок знову розплився в усмішці.

— Ти насправді, думаєш це реально — перемогти команду Імператора Джегана, Рубен? Ти впевнений, що ми зможемо пережити подібного роду матч з цими людьми?

Річард розколов до ноги шкаралупу чергового яйця.

— Ти ж сам казав: «я той, хто хоче померти під радісні крики натовпу уболівальників, яка буде вітати гравця, який гідно відіграв матч».

Джонрок обдарував Річарда недовірливим поглядом.

— Можливо трапиться так, як кажеш ти, і я виберу вільне життя, так?

Річард лише посміхнувся, перед тим, як проковтнути половинку яйця.

Через деякий час, після того, як Річард і Джонрок доїли все до останньої крихти, з'явився командер Карго, він тьопав по бруду, прямуючи в їхній бік.

— Виходьте назовні! Живо! Всі до єдиного!

Річард і Джонрок повільно поплелися з фургона назовні під моросячий дощ. Решта бранцв теж почали вилазити з кліток, стаючи в ряд і очікуючи наказів від коммандера. Солдати, які брали участь у грі, також зібралися поблизу.

— Ми очікуємо гостей, — оголосив командер Карго.

— Гостей…? Якого роду? — Запитав один із солдатів.

— Імператор здійснює об'їзд всіх команд, що прибули на змагання. Я повернуся сюди разом з Імператором Джеганем. І я дуже сподіваюся, що всі ви виправдаєте мої надії і проявите себе з кращого боку, довівши, що я відібрав гідну команду. Будь-який з вас, хто мене зганьбить, або не надасть належної поваги нашому Імператору, буде визнаний лишнім для команди. Я думаю, кожен розуміє, що це означає.

Не кажучи більше ні слова, командер поспішно пішов.

Річард, приголомшений почутим, стояв, похитуючись на ногах, а його серце шалено калатало. Він сумнівався, що Келен все ще знаходиться у Джегана, як він бачив учора.

Як би сильно Річард не хотів побачити її знову, він зневажав себе за одну тільки думку про те, що вона поруч з цим жахливим чудовиськом. Він також не міг уявити, що Келен знаходиться тут в оточенні всіх цих людей.

Ще задовго до початку зими, коли Ніккі відвела Річарда з собою в Старий Світ, Келен взяла командування на себе, керуючи д'харіанським військом. Вона залишилася єдиною, на чиї плечі було покладена відповідальність стримати військо Джегана, і не дати йому взяти верх.

Річард же, навпаки, прийняв рішення пустити все на самоплив. Келен вважала своїм обов'язком знищити Орден. Навіть враховуючи те, що його втрати постійно поповнювалися новоприбулими солдатами зі Старого Світу, які ставали на зміну убитим.

Келен не тільки перешкоджала просуванню загарбників, але і викликала у них невгасаючу ненависть за всі численні і хворобливі втрати, які вона їм нанесла.

Якби не її зусилля, д'харіанська армія давно б упала під жахливим натиском Імперських полчищ, і була б жорстоко знищена. Келен завжди випереджала ворога на крок вперед, і була поза досяжністю війська Джегана.

Щосили намагаючись стриматися, Річард притулився до фургона і склав руки на грудях в очікуванні. Він побачив ще здалеку, як по ліву руку від нього, просуваючись крізь табір, наближається процесія.

Вона прямувала вниз повз вишикувані по лінійці команди, і зупинялася з деякими інтервалами, щоб розглянути гравців ближче.

Судячи з одягу солдатів, і по тому, як вони рухалися, утворюючи замкнуте кільце, Річард зробив висновок, що ця група була особистим ескортом Джегана. Він зауважив варту Імператора ще вчора, коли його везли через табір прямо повз намет Джегана. Саме тоді він мигцем бачив Келен.

Особиста охорона Імператора виглядала переконливо, від одного тільки виду їх обладунків — шкіряних нагрудників і чудової зброї, — по тілу бігли мурашки. Ці великі добре складені чоловіки, з литими гладкими мускулами, виглядали дійсно страхітливо.

Особиста охорона Імператора