Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Вона обвила руками шию містера Візлі, і «Щоденний віщун» упав на землю. Гаррі побачив там заголовок: «ЖАХЛИВІ ПОДІЇ НА КУБКУ СВІТУ З КВІДИЧУ», а нижче - мерехтливу чорно-білу фотографію Чорної мітки високо над деревами.
- Ви живі й здорові, - збентежено бурмотіла місіс Візлі, відірвавшись від містера Візлі й оглядаючи всіх почервонілими очима, - ви живі... ой, дітки мої...
Вона схопила Фреда й Джорджа і так різко притисла їх до себе, що вони аж лобами стукнулися.
- Ой! Мамо... ти нас задушиш...
- Я на вас перед від'їздом накричала! - заридала місіс Візлі. - Я ніяк не могла про це забути! Що, якби на вас напав Відомо-Хто? Вийшло б, що я, бачачи вас востаннє, дорікала вам, що ви отримали мало СОВ? Ой, Фредику... Джорджику...
- Та годі, Молі, ми всі живі й здорові, - заспокоював її містер Візлі, а тоді відірвав від близнюків і повів до хати. - Білл, - додав він упівголоса, - візьми газету, я хочу глянути, що там написали...
Коли всі втислися в малесеньку кухню, Герміона налила місіс Візлі міцного чаю, а містер Візлі додав до нього кілька крапель старого вогневіскі «Оґден». Білл подав батькові газету. Містер Візлі глянув на першу сторінку, а Персі зазирнув йому через плече.
- Я так і знав, - тяжко зітхнув містер Візлі. - «Помилки міністерства... злочинці впали, мов сніг на голову... слабкі заходи безпеки... ніхто не перешкоджав чорним чаклунам... національна ганьба...» І хто це написав? А... звичайно... Ріта Скітер.
- Ця жінка має зуб на Міністерство магії! - розлючено крикнув Персі. - Тиждень тому вона написала, що ми марнуємо час на з'ясування товщини казанів, замість того, щоб винищувати упирів! Таж у дванадцятому параграфі «Директив щодо трактування немагічних недолюдей» дуже конкретно роз'яснюється, що...
- Персі, будь ласкавий, - позіхнув Білл, - заткнися.
- І мене згадують, - повідомив містер Візлі, з широко розплющеними очима дочитуючи статтю в «Щоденному віщунові».
- Де? - мало не захлинулася чаєм з віскі місіс Візлі. - Якби я це помітила, то знала б, що ви живі!
- Прізвища не назвали, - додав містер Візлі. - Ось послухай: «Перелякані чаклуни й чаклунки, затамувавши подих, чекали на узліссі нових повідомлень і сподівалися почути слова втіхи з боку Міністерства магії, але їх спіткало гірке розчарування. Представник міністерства прийшов через деякий час після появи Чорної мітки і повідомив, що ніхто не постраждав, але відмовився давати будь-яку додаткову інформацію. Сумнівно, що ця заява покладе край чуткам про те, що годиною пізніше з лісу вивезли декілька трупів». Ну, це вже взагалі! - роздратувався містер Візлі, передаючи газету Персі. - Ніхто справді не постраждав, що ж я мав іще казати? «Чутки про те, що з лісу вивезли декілька трупів»... Чутки з'являться тепер, коли вона це надрукувала. Море чуток.
Він важко зітхнув. - Молі, мушу вернутися на службу, треба це все якось владнати.
- Я з тобою, батьку, - значущо сказав Персі. - Містерові Кравчу буде потрібна вся його команда. І я особисто вручу йому свій звіт про казани.
Він вискочив з кухні.
Місіс Візлі була страшенно засмучена. - Артуре, ти ж у відпустці! Твого відділу це не стосується, невже там без тебе не впораються?
- Мушу піти, Молі, - наполягав на своєму містер Візлі, - через мене виникли непорозуміння. Зараз переодягнуся й одразу вирушу...
- Місіс Візлі, - зненацька заговорив Гаррі, не в змозі стриматися, - а Гедвіґа не приносила мені листа?
- Гедвіґа, кажеш? - неуважно перепитала місіс Візлі. - Ні... ні, пошти взагалі не було.
Рон і Герміона зацікавлено подивилися на Гаррі.
Відповівши їм багатозначним поглядом, він спитав:
- Рон, можна залишити речі у твоїй кімнаті?
- Так... я теж, мабуть, залишу там усе зайве, - негайно озвався Рон. - А ти, Герміоно?
- І я, - мерщій додала вона, й вони втрьох піднялися сходами нагору.
- Що таке, Гаррі? - спитав Рон, коли вони зачинили за собою двері його кімнати.
- Хочу вам щось сказати, - почав Гаррі. - У неділю вранці я прокинувся від болю в шрамі.
Рон з Герміоною відреагували майже так само, як уявляв Гаррі у своїй кімнаті на Прівіт-драйв. Герміона зойкнула й одразу почала згадувати різні книжки й пропонувати звернутися до вчителів, починаючи від Албуса Дамблдора і закінчуючи мадам Помфрі, шкільною лікаркою Гоґвортсу.
Рон стояв приголомшений. - Але ж... його там не було, правда? Відомо-Кого?.. Тобто... раніше, ще минулого разу, коли заболів твій шрам, він же справді був у Гоґвортсі, чи не так?
- Я впевнений, що на Прівіт-драйв його не було, - відповів Гаррі. - Але мені наснився про нього сон... про нього і про Пітера... Червохвоста. Я не все запам'ятав, але вони планували вбити... когось.
Він ледь не сказав «мене», але не захотів, щоб Герміона ще дужче перелякалася.
- То був лише сон, - підбадьорливо мовив Рон. - Страшний сон.
- Дуже страшний, - визирнув Гаррі з вікна на світанкове небо. - Хіба не дивно... мій шрам почав боліти, а через три дні з'явилися смертежери, а в небі знову виник Волдемортів знак?
- Не називай... цього... імені! - просичав Рон крізь зціплені зуби.
- А пам'ятаєте, що сказала професорка Трелоні? - продовжував Гаррі, не зважаючи на Рона. - Наприкінці навчального року? (Професорка Трелоні викладала в Гоґвортсі віщування).
Переляканий вираз сповз із лиця Герміони і вона зневажливо пхикнула. - Гаррі, невже ти звертаєш увагу на те, що наговорила та стара шахрайка?
- Тебе тоді не було, - заперечив Гаррі. - Ти її не чула. Це було щось зовсім інше. Вона була в трансі... у справжньому трансі. І сказала, що Темний Лорд відродиться знову... величніший і жахливіший, ніж коли-небудь... бо до нього повернеться його слуга... і тієї ж ночі втік Червохвіст.
Запала тиша, під час якої Рон неуважно копирсався пальцем у дірці на ковдрі з зображенням «Гармат з Чадлі».
- Гаррі, а чому ти питав про Гедвіґу? - поцікавилася Герміона. - Чекаєш якогось листа?
- Я написав Сіріусові про шрам, - знизав плечима Гаррі. - Чекаю від нього відповіді.
- Правильно! - зрадів Рон. - Сіріус знатиме, що робити!
- Я сподівався, що він от-от зі мною зв'яжеться, - сказав Гаррі.
- Але ж ми не знаємо, де зараз Сіріус... може, в Африці або деінде, правда ж? - розсудливо проказала Герміона. - Гедвіґа не подужає подолати таку відстань
