Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- І, гадаю, пам'ятаєте, скільки разів за час своєї роботи я доводив мою зневагу й ненависть до Темних мистецтв і тих, хто ними займається? - закричав містер Кравч, знову вирячивши очі.
- Містере Кравч, я... та я ж ніколи й не припускав, що ви маєте з цим щось спільне! - захвилювався Амос Діґорі, почервонівши під своєю бурою бородою.
- Діґорі! Звинувачуючи мою ельфиню, ви звинувачуєте мене! - вигукнув містер Кравч. - Бо як інакше вона могла навчитися вичаклувати Мітку?
- Вона... вона могла б дізнатися про це деінде...
- Саме так, Амосе, - втрутився містер Візлі. - Вона могла б дізнатися про це деінде... Вінкі? - звернувся він лагідно до ельфині, але вона все одно здригнулася, ніби він на неї крикнув. - Де ти знайшла Гарріну чарівну паличку?
Вінкі так несамовито смикала краєчок кухонного рушничка, що з нього аж нитки торочилися.
- Я... я його знайти... знайти отам, пане... - прошепотіла вона, - там... поміж дерев, пане...
- От бачиш, Амосе? - сказав містер Візлі. - Той, хто вичаклував Мітку, міг одразу після того роз'явитися, викинувши Гарріну чарівну паличку. Розумна думка - не користуватися своєю чарівною паличкою, щоб вона не видала власника. А Вінкі, собі на лихо, за якусь мить після цього натрапила на паличку і взяла її в руки.
- Але тоді вона мусила бути зовсім поруч зі справжнім злочинцем! - нетерпляче озвався містер Діґорі. - Ельфине? Чи ти когось бачила?
Вінкі затрусилася ще дужче. Вона зиркала своїми величезними очима то на містера Діґорі, то на Лудо Беґмена, то на містера Кравча. Потім ковтнула слину й промовила: - Я нікого не бачити, пане... нікого...
- Амосе, - коротко сказав містер Кравч, - я чудово розумію, що за нормальних обставин ти волів би забрати Вінкі у свій відділ для допиту. Але я просив би твого дозволу все з'ясувати мені самому.
Видно було, що містер Діґорі анітрохи не зрадів од цієї пропозиції, та Гаррі розумів, що той не посміє заперечити такому важливому працівникові міністерства, як містер Кравч.
- Можеш не сумніватися, її буде покарано, - холодно додав містер Кравч.
- Г-г-господарю... - затинаючись, глянула на містера Кравча Вінкі, і на віях у неї забриніли сльози. - Г-г-господарю, б-б-будь ласка...
Містер Кравч зиркнув на неї, обличчя в нього загострилося, кожна рисочка стала наче викарбувана. У погляді не було ані крихти жалю.
- Вінкі сьогодні поводилася неприпустимо, - повільно проказав він. - Я їй звелів залишатися в наметі. Залишатися, поки я з'ясую, чому зчинився галас. А вона мені не підкорилася. Це означає одяг.
- Ні! - заверещала Вінкі, припавши до Кравчевих ніг. - Ні, хазяїне! Тільки не одяг, не одяг!
Гаррі знав: щоб ельф-домовик міг стати вільним, йому треба подарувати відповідну одежину. На Вінкі, що хапалася за свій рушничок і ридала в ногах у містера Кравча, було боляче дивитися.
- Бо вона злякалася! - вибухла Герміона, люто дивлячись на містера Кравча. - Ваша ельфиня боїться висоти, а ті чаклуни в масках піднімали людей угору! Не можна її винуватити за те, що вона від них утекла!
Містер Кравч позадкував, щоб вивільнитися від ельфині, на яку дивився, мов на щось брудне й гниле, що може загидити його лискучі черевики.
- Мені не потрібна ельфиня, яка не підкоряється, - холодно глянув він на Герміону. - Мені не потрібна прислуга, яка забуває про свого хазяїна та про його репутацію.
Вінкіні ридання відлунювали по всій галявині.
Потім запала неприємна тиша, яку перервав містер Візлі, неголосно сказавши:
- Я, мабуть, вернуся з дітьми до шатра, якщо ніхто не проти. Амосе, чарівна паличка розповіла нам усе, що могла... чи міг би Гаррі її забрати?...
Містер Діґорі повернув Гаррі чарівну паличку, і той засунув її в кишеню.
- Ходімо, діти, - тихо покликав містер Візлі. Та Герміона й не думала йти. Її очі були прикуті до ридаючої ельфині. - Герміоно! - покликав голосніше містер Візлі. Вона нарешті зрушила з місця й пішла за Гаррі й Роном до дерев.
- Що тепер буде з Вінкі? - спитала Герміона, щойно вони покинули галявину.
- Не знаю, - відповів містер Візлі.
- Як вони всі до неї ставилися! - обурено вигукнула Герміона. - Містер Діґорі навіть на ім'я її не називав, а тільки «ельфиня»... а містер Кравч! Він же знає, що вона невинна, а однак хоче її вигнати! Йому байдуже, що вона злякалася, що розгубилася... ніби вона не людина!
- Ну, але ж вона таки не людина, - втрутився Рон.
Герміона обернулася до нього. - Це не означає, що в неї нема почуттів! Роне, це огидно... так говорити...
- Герміоно, я з тобою згоден, - швидко урвав її містер Візлі, закликаючи йти далі, - але зараз не час дискутувати про права ельфів. Треба якнайскоріше повернутися до нашого намету. Що сталося з іншими?
- Ми їх загубили в темряві, - пояснив Рон. - Тату, а чого той череп усіх так налякав?
- Усе поясню в наметі, - напружено відповів містер Візлі.
Та на узліссі довелося сповільнити ходу - там зібралася велика юрба переляканих чаклунів і чаклунок. Побачивши містера Візлі, вони кинулися до нього. - Що там відбувається? Хто її вичаклував? Артуре... це ж не... він?
- Авжеж, не він, - нетерпляче відгукнувся містер Візлі. - Ми не знаємо, хто саме, бо схоже на те, що винуватець роз'явився. А зараз, даруйте, я мушу знайти свій намет. - І він повів Гаррі, Рона й Герміону крізь юрбу до наметового містечка.
Там уже все стихло. Не лишилося й сліду від замаскованих чаклунів, хоч деякі спалені намети ще й досі диміли. З їхнього намету висунулася голова Чарлі.
- Тату, що сталося? - гукнув він з темряви. - Фред, Джордж і Джіні повернулися живі й здорові, а більше нікого нема...
- Усі зі мною, - повідомив містер Візлі, а тоді нахилився й заліз у намет. Гаррі, Рон і Герміона полізли за ним.
Білл сидів за кухонним столиком, притискаючи простирадло до закривавленої руки. У Чарлі була подерта сорочка, а Персі тримався за розпухлого носа. Фред, Джордж і Джіні були неушкоджені, але не відійшли від шоку.
- Тату, ти впіймав? - поцікавився відразу Білл. - Того, хто вичаклував Мітку?
- Ні, - зізнався містер Візлі. - Ми знайшли ельфиню Барті Кравча з Гарріною чарівною паличкою, але навіть гадки не маємо, хто саме вичаклував Мітку.
- Що? - вигукнули одночасно Білл, Чарлі і Персі.
- З Гарріною паличкою?
