Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Гаррі розірвав конверт, а Гедвіґа тим часом підживилася Невіловими кукурудзяними пластівцями. У конверті була записка:
Дорогі Гаррі та Рон!
Може б ви завітали на чайочок десь коло шестої? Я прийду й заберу вас із замку. Чекайте мене у вестибюлі, БО ВАМ НЕ ВІЛЬНО ВИХОДИТИ САМИМ.
Бувайте,
Геґрід.
- Мабуть, він хоче почути про Блека! - припустив Рон.
О шостій вечора Гаррі й Рон вийшли з ґрифіндорської вежі, прошмигнули повз тролів-вартових і попрямували до вестибюлю.
Там на них уже чекав Геґрід.
- Привіт, Геґріде! - почав було Рон. - Хочеш, мабуть, почути про суботню ніч, правда?
- Я вже всьо про се чув, - Геґрід відчинив вхідні двері й вивів їх із замку.
- А-а-а... - розчаровано протяг Рон.
У Геґрідовій хижі вони відразу побачили Бакбика, що простягся на ковдрі. Він щільно притискав до боків свої величезні крила і з насолодою наминав з великого тареля тушки тхорів. Відвівши очі від малоприємного видовиська, Гаррі побачив на дверях Геґрідової шафи величезний ворсистий бурий костюм і неймовірно бридку жовто-гарячу краватку.
- Ти кудись зібрався, Геґріде? - запитав Гаррі.
- На розгляд Бакбикової справи в Комітеті знешкодження небезпечних істот, - пояснив Геґрід. - Сеї п'ятниці. Поїдемо разом з ним до Льондону. Я си замовив два ліжка в «Лицарськім автобусі»...
Гаррі відчув докори сумління. Йому вилетіло з голови, що суд над Бакбиком так швидко. Судячи з вигляду, Рон теж про це забув. Вони лише тепер згадали про обіцянку підготувати аргументи для захисту Бакбика. Захопившись «Вогнеблискавкою», вони забули про все.
Геґрід налив їм чаю і запропонував домашніх булочок, від яких вони чемно відмовились: кулінарні здібності Геґріда були їм добре відомі.
- Мушу з вами трохи побалакати, - Геґрід з незвично серйозним виглядом усівся поміж них.
- Про що? - запитав Гаррі.
- Про Герміону.
- А що з нею таке? - запитав Рон.
- Таке... що їй самотньо. Після Різдва вона часто сюди приходить. Спершу ви не балакали з нею через «Вогнеблискавку», а тепер не балакаєте, бо її кіт...
- ...стеребив Скеберса! - сердито вставив Рон.
- ...бо її кіт повівся, як усі коти, - вперто вів Геґрід. - Вона тут кілька разів аж плакала, бідачка. Їй зараз дуже тєжко. Знаєте, трохи забагато на себе взєла... Та все ж викроїла часу і для мого Бакбика, отак... Знайшла пару файних аргументів... Тепер він має надію...
- Вибач, Геґріде, ми теж повинні були допомогти... - почав незграбно виправдовуватися Гаррі.
- Та я ж тебе не виную! - відмахнувся від вибачень Геґрід. - Один Господь знає, скілько ти всього мав на душі... я ж видів, як ти день і ніч тренувався. Але скажу по правді: я си сподівав, то друзі для вас важливіші за мітли й пацюків. Ото й усьо.
Гаррі й Рон знічено перезирнулись.
- Знаєш, Роне, як вона си засмутила, коли Блек мало не штрикнув тебе ножем. Герміона має таке добре серце, а ви з нею не балакаєте...
- Коли вона позбудеться того котяри, я знову з нею розмовлятиму! - сердито вигукнув Рон. - Але ж вона й слухати не хоче! А то ж не кіт, а чудовисько!
- Видиш... люди іноді так подурному прив'язуються до своїх звірєток!.. - розважливо мовив Геґрід. Бакбик за його спиною виплюнув на подушку кілька тхорячих кісток.
Решту вечора вони обговорювали шанси Ґрифіндору на кубок з квідичу. О дев'ятій Геґрід відпровадив їх до замку.
У вітальні біля дошки оголошень вони побачили чималу юрбу ґрифіндорців.
- У неділю - Гоґсмід! - прочитав Рон, ставши навшпиньки. - Що ти про це думаєш? - тихенько запитав він, коли вони з Гаррі вмостилися в кріслах.
- Ну, Філч поки що не загородив тунель до «Медових руць»... - ще тихіше відповів Гаррі.
- Гаррі! - у його правому вусі пролунав чийсь голос.
Гаррі аж підскочив. Він озирнувся й побачив Герміону, що сиділа за сусіднім столом. Її закривала стіна книжок, у якій вона зробила невеличку шпарку.
- Гаррі, якщо ти знову підеш у Гоґсмід... я розповім професорці Макґонеґел про карту! - рішуче прошепотіла Герміона.
- Гаррі, тут хтось про щось казав, ти чув? - заскрипів зубами Рон, не дивлячись на Герміону.
- Роне, як ти можеш тягти його з собою після всього, що сталося вночі! Я не жартую, я розповім...
- О, тепер ти хочеш, щоб вигнали Гаррі! - обурився Рон. - Що, мало шкоди наробила цього року?
Герміона хотіла щось відповісти, але тут їй на коліна стрибнув Криволапик і легенько завуркотів. Герміона злякано зиркнула на Рона, схопила кота й побігла до дівочої спальні.
- То що скажеш? - запитав Рон, мовби нічого й не сталося. - Давай, минулого разу ти ж нічого й не бачив. Навіть у «Зонко» не був!
Гаррі озирнувся, щоб пересвідчитись, що поблизу немає Герміони:
- Добре, - сказав він. - Але цього разу я візьму плащ-невидимку.
*
Суботнього ранку Гаррі поклав у портфель плащ-невидимку, засунув у кишеню Карту мародера і пішов з усіма на сніданок. Герміона підозріло зиркала на нього, але він уникав її погляду. А коли всі вийшли у вестибюль і попрямували до вхідних дверей, Гаррі на її очах поспішив мармуровими сходами нагору.
- Бувай! - гукнув він Ронові. - Побачимось, коли повернешся!
Рон усміхнувся й підморгнув.
Гаррі поспіхом піднявся на четвертий поверх.
Дорогою вийняв з кишені Карту мародера, сів навпочіпки за спиною одноокої відьми і розправив карту на колінах. Крихітна цяточка рухалася в його напрямку, Гаррі придивився уважніше. Мініатюрними літерами біля цяточки було написано: «Лонґботом».
Гаррі миттю витяг чарівну паличку, прошепотів «Дісендіум!» і запхнув портфель у статую. І тільки-но зібрався туди пірнути, як з-за рогу вигулькнув Невіл.
- Гаррі! Я й забув, що ти теж не їдеш у Гоґсмід!
- Привіт, Невіле! - Гаррі хутко відійшов від статуї і запхнув карту назад у кишеню. - Що поробляєш?
- Та нічого, - знизав плечима Невіл. - Зіграємо у вибухові карти?
- Е-е... не тепер... я зібрався в бібліотеку, мушу дописати для Люпина реферат про упирів...
- Я з тобою! - радісно вигукнув Невіл. - Я теж його ще не написав!
- Ой... стривай... ну, так... я й забув: я ж закінчив його ще вчора!
- Класно, тоді допоможеш мені! - засвітилося радістю кругле Невілове обличчя.
