Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

Рона обурювало, що Герміона ніколи не ставилася серйозно до Криволапикових намагань з'їсти Скеберса. Навіть тепер вона наполягала, що Криволапик ні в чому не винен, і порадила Ронові пошукати Скеберса під ліжками в спальні. Герміона затято доводила: Рон не має ніяких доказів, що Криволапик з'їв Скеберса, адже руді шерстинки могли залишитися там ще з Різдва, і що Рон узагалі не злюбив Криволапика ще відтоді, як той стрибнув йому на голову в «Магічному звіринці».

Гаррі не сумнівався, що Криволапик таки зжер Скеберса, адже все виглядало саме так. Та коли він сказав про це Герміоні, вона страшенно збісилася.

- Ну, звичайно, ти ж заодно з Роном, я так і знала! Спочатку «Вогнеблискавка», тепер Скеберс - у всьому винна тільки я, аякже! Краще відчепися від мене, у мене повно роботи!

Рон дуже переживав утрату пацючка.

- Перестань, Роне, ти ж сам постійно нарікав, що Скеберс - страшенний зануда, - розраджував його Фред. - Він уже віддавна марнів просто на очах. Для нього, мабуть, і краще, що все так швидко скінчилося. Гам - і все! Він, мабуть, нічого й не відчув.

- Фред! - обурилася Джіні.

- Ти ж сам казав, що він лише спить і їсть, - докинув Джордж.

- А колись, щоб нас захистити, він покусав Ґойла! - заперечив бідолашний Рон. - Пам'ятаєш, Гаррі?

- Так, це правда, - підтвердив Гаррі.

- То була його зоряна година, - ледь не пирхнув зі сміху Фред. - Нехай шрам на Ґойловому пальці буде вічним пам'ятником Скеберсу. Поїдеш у Гоґсмід і купиш собі нового. Було б чим перейматися!

Щоб підбадьорити Рона, Гаррі запросив його на останнє тренування ґрифіндорської команди перед грою з Рейвенкловом і пообіцяв, що після тренування дасть політати на «Вогнеблискавці». Це подіяло на всі сто («Класно! А можна, я на ній зроблю кілька ударів по воротах?»), і вони попрямували на стадіон.

Мадам Гуч, що й далі опікувалася Гаррі на ґрифіндорських тренуваннях, була, як і всі, вражена «Вогнеблискавкою». Вона взяла мітлу в руки і почала роздивлятися її як фахівець.

- Гляньте, як тут усе збалансовано! «Німбуси» мають одну малесеньку ваду - легенький крен хвоста, з роками це трохи уповільнює рух. О, держак теж удосконалили, він тепер трохи тонший, ніж у «Клінсвіпів», нагадує мені старі моделі «Срібних стріл» - шкода, що їх уже не випускають. Я вчилася літати на «Срібній стрілі», то була чудова мітла...

Мадам Гуч не могла зупинитися.

- Е-е... мадам Гуч? - втрутився Вуд. - Можна, Гаррі сяде на «Вогнеблискавку»? Нам треба починати...

- А... ну, так... тримай, Поттере, - схаменулася мадам Гуч. - А ми тут посидимо з Візлі...

Удвох з Роном вони пішли на трибуни, а вся команда оточила Вуда, щоб послухати останні настанови перед завтрашнім матчем.

- Гаррі, я щойно довідався, що в Рейвенклові ловцем буде Чо Чанґ. Вона четвертокласниця і непоганий гравець... Я, чесно кажучи, сподівався, що вона ще не в формі, у неї були серйозні травми. - Вуд насупився: він був явно невдоволений, що Чо Чанґ так несвоєчасно видужала. - Але, з іншого боку, - додав він, - у неї ж «Комета-260», яку смішно й порівнювати з «Вогнеблискавкою». - Вуд кинув захоплений погляд на Гарріну мітлу. - А тепер - полетіли...

Нарешті Гаррі осідлав свою мітлу і відштовхнувся від землі. Таке йому не могло й наснитися. «Вогнеблискавка» підкорялася найменшому порухові, здавалося, вона відчуває його думки. Вона мчала з такою швидкістю, що трибуни зливалися в зелено-сіру смугу. Гаррі так різко розвернувся, що Алісія Спінет аж зойкнула, а тоді помчав до самісінької землі, черкнув пальцями по траві і знову рвонув у повітря - десять, п'ятнадцять, двадцять метрів...

- Гаррі, я випускаю снича! - крикнув Вуд.

Гаррі повернув і гайнув за бладжером, завиграшки його випередив, побачив, як з Вудових рук стрілою вирвався снич, і за якихось десять секунд уже міцно стискав його в долоні.

Команда захоплено закричала. Гаррі знову відпустив снича, дав йому хвилинну фору, а тоді помчав навздогін, прослизаючи між гравцями. Побачив, як снич причаївся біля коліна Кеті Бел, розвернувся довкола неї і відразу його впіймав.

Це було найкраще їхнє тренування. Команда, натхненна ловцем на «Вогнеблискавці», бездоганно виконувала всі маневри, тож, коли вони приземлилися, Вуд не мав жодного зауваження. «Це таке вперше!» - здивувався Джордж Візлі.

- Я не бачу, що нас може завтра зупинити! - знизав плечима Вуд. - Хіба що... Гаррі, у тебе вже не буде проблем з дементорами, ні?

- Не буде, - відповів Гаррі, а сам подумав, що йому не завадив би трохи потужніший патронує.

- Дементери тут більше не з'являться, Олівере, - запевнив Фред, - Дамблдор цього не стерпить.

- Будемо сподіватися, - погодився Вуд. - А тепер повертаємося в замок і лягаємо спати. Ми сьогодні добре попрацювали...

- Я ще затримаюся, Рон хоче трохи політати, - сказав Гаррі.

Усі поспішили в роздягальню. Гаррі пішов до Рона, що перестрибнув через бар'єр і підбіг до нього. Мадам Гуч дрімала на трибуні.

- На, - Гаррі простяг Ронові «Вогнеблискавку».

Рон, сяючи від захоплення, осідлав мітлу і злетів у сутінкове небо. Гаррі йшов краєчком поля, спостерігаючи за ним. Було вже зовсім темно, коли мадам Гуч зненацька прокинулася, дала хлопцям прочуханки, що її не розбудили, і звеліла вертатися до замку.

Рон і Гаррі з «Вогнеблискавкою» на плечі покинули темний стадіон, обговорюючи неймовірну летючість «Вогнеблискавки», її феноменальну швидкість і точність маневру. На півдорозі Гаррі глянув ліворуч і в нього похололо серце - з темряви дивилося двоє палаючих очей.

Гаррі завмер на місці.

- Що сталося? - здивувався Рон.

Гаррі кивнув на очі. Рон витяг чарівну паличку.

- Лумос! - пробурмотів він.

Струмінь світла впав на траву, піднявся вгору стовбуром дерева і освітив гілки. Там серед галузок сидів принишклий Криволапик.

- Тпррусь! - заревів Рон, нахилився й підняв грудку. Але кинути її не встиг - Криволапик махнув своїм довгим рудим хвостом і щез у пітьмі.

- Ти бачив? - розлючено запитав Рон, пожбуривши грудку. - Вона й далі дозволяє йому лазити, куди заманеться!.. Мабуть, вирішив закусити Скеберса пташенятами...

Гаррі промовчав. Він лише полегшено зітхнув, бо на якусь мить йому здалося, що то були очі Ґрима. Гаррі було трохи соромно за свій раптовий переляк, тож він нічого не казав Ронові і не озирався, аж доки вони увійшли