Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Горб зімкнувся, і тільки-но Гаррі вистрибнув з-за статуї, як почулися швидкі кроки.
То був Снейп. Він поспішав до Гаррі, аж його чорна мантія розвівалася за спиною.
- Ну, - ледве стримуючи зловтіху, вимовив він.
Гаррі намагався вдати безневинного, хоч його й зраджувало спітніле обличчя і брудні руки, які він миттю запхав у кишені.
- Іди за мною, Поттере, - звелів Снейп.
Гаррі пішов за ним сходами, непомітно витираючи руки об підкладку мантії. Вони спустилися до підвалів і зайшли у Снейпів кабінет.
Гаррі був там тільки раз, коли також потрапив у серйозну халепу. Відтоді банок з гидкою слизотою на поличках за столом побільшало. Вони виблискували від полум'я каміна, посилюючи й без того зловісну атмосферу кабінету.
- Сідай, - наказав Снейп.
Гаррі сів. А Снейп і далі стояв.
- Містер Мелфой щойно розповів мені химерну історію, Поттере, - почав Снейп.
Гаррі не озивався.
- Він сказав, що піднявся до Верескливої Халупи і там наштовхнувся на Рона - нібито самого.
Гаррі й далі мовчав.
- За словами містера Мелфоя, він розмовляв з Роном, аж раптом хтось кинув йому в потилицю велику жменю грязюки. Як це могло статися?
Гаррі спробував удати здивування.
- Уявлення не маю, пане професоре.
Снейп пронизував його своїм поглядом. Гаррі згадав, як він дивився в очі гіпогрифу і відчайдушно старався не кліпати.
- А тоді містер Мелфой побачив дивовижну з'яву. І знаєш, Поттере, що то було?
- Ні, - якомога природніше відповів Гаррі.
- Твоя голова, Поттере. Прямо в повітрі.
Запала довга мовчанка.
- Може, йому варто піти до мадам Помфрі, - запропонував Гаррі. - Якщо йому таке ввижається...
- Що робила в Гоґсміді твоя голова, Поттере? - стиха запитав Снейп. - Твоїй голові заборонено там бувати. Жодна частина твого тіла не має дозволу бувати в Гоґсміді.
- Я знаю, - Гаррі старався, щоб його обличчя не здавалося ні винним, ні переляканим. - По-моєму, Мелфой мав галюци...
- Мелфой не мав жодних галюцинацій! - гаркнув Снейп і, впершись руками в поруччя Гарріного крісла, наблизив до Гаррі своє лице. - Якщо в Гоґсміді була твоя голова, то там була й решта твого тіла.
- Я був у ґрифіндорській вежі, - заперечив Гаррі. - Як ви й звеліли...
- А хто це може підтвердити?
Гаррі не відповів. Вузькі Снейпові вуста викривилися в єхидній посмішці.
- Отож, - випростався Снейп. - Усі, починаючи з Міністерства магії, намагаються захистити славетного Гаррі Поттера від Сіріуса Блека. Але ж славетний Гаррі Поттер не визнає ніяких правил. Нехай простаки переймаються його безпекою! Славетний Гаррі Поттер ходить, де заманеться, і йому начхати на наслідки.
Гаррі мовчав як риба. Снейп намагався його спровокувати і витягти з нього зізнання. Але цього не буде. Снейп не має ніяких доказів... поки що.
- Як ти нагадуєш мені свого батька, Поттере! - несподівано сказав Снейп, зблиснувши очима. - Він теж був на диво самовпевнений. Мав якісь там успіхи у квідичі, а тоді вирішив, що він недосяжний. Швендяв, задерши носа, зі своїми друзями й шанувальниками... аж моторошно, які ви схожі!
- Мій тато не задирав носа! - не стримався Гаррі. - І я також.
- І правила твій батько також не зневажав, - не вгавав Снейп, а його худе обличчя спотворювала злоба. - Правила існували для простих смертних, а не для володарів кубка з квідичу. Він був таким пихатим хвальком...
- ЗАТКНІТЬСЯ!
Гаррі раптом зірвався на ноги. Його охопила така лють, якої він не відчував ще з того останнього вечора на Прівіт-драйв. Він не зважав, що Снейпове обличчя застигло, а його чорні очі скажено зблиснули.
- Що ти мені сказав, Поттере?
- Я сказав, щоб ви заткнулися і не згадували мого батька! - крикнув Гаррі. - Я знаю правду, ясно? Він урятував вам життя! Мені розповів Дамблдор! Якби не мій тато, вас тут би взагалі не було!
Снейпова пожовкла шкіра стала бліда, мов кисле молоко.
- А директор розповів, за яких саме обставин твій батько врятував мені життя? - просичав він. - Чи, може, він вважав, що ці деталі надто неприємні для делікатних вушок незрівнянного Поттера?
Гаррі прикусив губу. Він не знав подробиць і не хотів у цьому зізнатися. Але Снейп здогадався про це.
- Було б дуже прикро, якби в тебе, Поттере, залишалися фальшиві уявлення про свого батька, - з ненавистю примружився Снейп. - Може, ти уявляв собі якийсь неймовірно героїчний вчинок? Дозволь, я виправлю цю помилку - твій безгрішний батько зі своїми друзями вирішив утнути зі мною неймовірно смішний жарт. Він міг закінчитися моєю смертю, якби твій батько в останню мить не перелякався.Він не вчинив нічого відважного. Рятуючи моє життя, він просто рятував свою шкуру. Якби їхній жарт удався, його б вигнали з Гоґвортсу.
Снейп вишкірив свої криві жовті зуби.
- Виверни кишені, Поттере! - звелів він раптом. Гаррі не поворухнувся. Його мовби оглушило.
- Виверни кишені, або ми йдемо просто до директора! Виймай усе, що там є!
Гаррі похолов. Він поволі витяг торбинку забавок із «Зонко» і Карту мародера. Снейп узяв у руки торбинку.
- Це дав мені Рон, - пояснив Гаррі, подумки молячись, щоб устигнути попередити Рона до того, як його побачить Снейп. - Він... він приніс їх ще минулого разу..
- Невже? І ти й досі носиш це з собою? Як зворушливо... а це що таке?
Снейп глянув на карту. Гаррі з усіх сил намагався виглядати байдужим.
- Просто клаптик пергаменту,- знизав він плечима.
Снейп перевернув карту, не спускаючи з Гаррі очей.
- Навіщо тобі такий потріпаний пергамент? - запитав він. - Може, краще його... викинути?
Він простяг руку до вогню.
- Ні! - хапливо вигукнув Гаррі.
- Ага-а! - у Снейпа затремтіли ніздрі. - Ще один коштовний дарунок від містера Візлі? Чи, може... це щось
