Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ -
Фінальний матч
- Він... він мені прислав оце, - сказала Герміона, простягаючи листа.
Гаррі взяв його в руки. Пергамент був вологий від сліз. Чорнило розпливлося і деякі слова ледве вгадувалися.
Дорога Герміоно!
Ми си програли. Мені тілько можна привезти його до Гоґвортсу. День страти призначать пізніше.
Бікі так си тішив Льондоном.
Я ніколи не забуду, як ти нам помагала.
Геґрід.
- Вони його не вб'ють! - обурився Гаррі. - Не посміють. Бакбик абсолютно безпечний.
- Мелфоїв батько залякав увесь Комітет, - пояснила Герміона, витираючи сльози. - Ви ж його знаєте. А в тому Комітеті зграя старих ідіотів, які бояться всього на світі. Звичайно, треба буде подати апеляцію, так завжди робиться. Тільки я не маю ніякої надії... вони не змінять вироку.
- Змінять! - люто заперечив Рон. - Тепер ти не будеш займатися усім цим сама. Я тобі допоможу, Герміоно.
- Ой, Роне!
Герміона кинулася йому на шию і розридалася. Сконфужений Рон незграбно гладив її по голові. Нарешті Герміона його відпустила.
- Рон, мені дуже... дуже прикро за Скеберса... - ридала вона.
- Та... нічого... він був старий, - заспокоював її Рон, щасливий, що вона випустила його з обіймів. - З нього й так не було вже великої користі. Хтозна, а раптом мама з татом тепер куплять мені сову.
*
Через заходи безпеки, що їх запровадили після другого вторгнення Блека, Гаррі, Рон і Герміона вже не могли відвідувати вечорами Геґріда. Тепер єдиною нагодою порозмовляти з ним були уроки догляду за магічними істотами.
Було видно, що суворий вирок Геґріда приголомшив.
- Це всьо моя вина. Мене гейби заціпило. Вони там повсідалися в чорних мантіях, а я всьо наплутав... Усі ті цифри, що ти мені записала, Герміонко, вилетіли з голови. А далі встав Луціус Мелфой та й почав забивати їм баки, і Комітет зробив так, як він їм сказав...
- Ми подамо апеляцію! - рішуче мовив Рон. - Не здавайся, ми вже цим займаємося!
Разом з іншими учнями вони поверталися до замку. Попереду йшов Мелфой з незмінними Кребом та Ґойлом. Він постійно озирався і глузливо реготав.
- Нічого не вийде, Роне, - засмучено сказав Геґрід біля замкових сходів. - Увесь Комітет у кишені Луціуса Мелфоя. Я тілько си постараю, щоб останні Вікові дні були найфайніші в його житті. То мій борг перед ним...
Геґрід повернувся і поспіхом пішов до своєї хатини, затуливши обличчя хустинкою-як-скатертинкою.
Мелфой зі свитою стояв біля головних дверей замку
- Дивіться, реве як бугай! Ви бачили когось нікчемнішого? - глузував Мелфой. - І він ще хоче, тіпа, бути вчителем!
Гаррі з Роном кинулися до Мелфоя, але їх випередила Герміона - ЛЯСЬ!.. Вона заліпила Мелфоєві такого дзвінкого ляпаса, що Мелфой аж захитався. Гаррі, Рон, Креб і Ґойл остовпіли, а Герміона замахнулася знову.
- Не смій так казати про Геґріда, ти, смердючий вилупку...
- Герміоно! - Рон намагався схопити її за руку.
- Відійди, Роне! - вихопила чарівну паличку Герміона.
Мелфой позадкував. Заціпенілі Креб і Ґойл чекали вказівок.
- Ходімо, - буркнув Мелфой, і вся трійця зникла в переході, що вів до підвалів.
- Герміоно!.. - не знаходив слів приголомшено-захоплений Рон.
- Гаррі, ти мусиш обіграти його в фінальному матчі! - відчайдушно вигукнула Герміона. - Просто мусиш! Я не переживу слизеринської перемоги!
- Уже почалися замовляння, - нагадав їм Рон, що й далі вражено зиркав на Герміону. - Побігли.
Вони поспіхом піднялися мармуровими сходами до класу професора Флитвіка.
- Запізнюєтеся, хлоп'ята! - дорікнув Флитвік. - Швиденько заходьте і виймайте чарівні палички. Сьогодні експериментуємо з підбадьорливими чарами. Уже всі розбилися на пари...
Гаррі й Рон поспішили до задньої парти й відкрили свої портфелі. Рон озирнувся.
- А де ділася Герміона?
Гаррі теж озирнувся. Герміони в класі не було, але коли він відчиняв двері, вона стояла поруч.
- Дивно, - глянув на Рона Гаррі. - Може... може забігла в туалет?
Але Герміона так і не з'явилася на уроці.
- Підбадьорливі чари їй би не завадили, - сказав Рон, коли весь їхній клас, усміхаючись від вуха до вуха, чимчикував на обід. Після підбадьорливих чарів усім було весело.
Герміона не прийшла й на обід.
Коли вони доїли яблучний пиріг, підбадьорливі чари дещо вивітрились, і Гаррі з Роном занепокоїлися.
- Слухай, а Мелфой не міг їй щось зробити? - стурбовано припустив Рон, коли вони підіймалися до ґрифіндорської вежі.
Вони проминули тролів, сказали Гладкій Пані пароль («Цокотуха») і протислися крізь отвір у вітальню.
Герміона міцно спала за столом, поклавши голову на розгорнутий підручник з числомагії. Вони посідали поруч і Гаррі легенько її штурхнув.
- Щ-що? - зірвалася Герміона, нестямно роззираючись довкола. - Пора вже бігти? Який з-зараз буде урок?
- Віщування, але аж через двадцять хвилин, - заспокоїв її Гаррі. - Герміоно, а чому ти не прийшла на замовляння?
- Що? Ой, ні! - пискнула Герміона. - Я забула про урок замовлянь!
- Та як ти могла забути? - здивувався Гаррі. - Ти ж дійшла з нами до самих дверей!
- Хіба?!. - зойкнула Герміона. - Професор Флитвік на мене розгнівався? Це все через Мелфоя. Я думала про нього, і мені все переплуталось!
- Знаєш що, Герміоно? - сказав Рон, дивлячись на товстелезну «Числомагію», яку вона використала замість подушки. - Здається, ти вже дійшла до ручки... Забагато на себе навалила.
- Ні, зовсім ні! - заперечила Герміона, відкинувши з очей волосся і безуспішно шукаючи свого портфеля. - Я просто помилилася, от і все! Зараз піду й вибачуся перед професором Флитвіком... Побачимось на віщуванні!
Через двадцять хвилин Герміона приєдналася до них біля драбини, що вела в клас професорки Трелоні. Вигляд у неї був явно причмелений.
- Як я могла пропустити підбадьорливі чари! Це ж екзаменаційна тема! Професор Флитвік мені на це натякнув.
Вони піднялися до темної й задушливої кімнати у вежі. На кожному столику сяяла кришталева куля, заповнена перламутрово-білою мрякою. Гаррі, Рон і Герміона вмостилися за одним хитким столиком.
- Я думав, що кришталеві кулі почнуться аж наступного семестру, - Рон занепокоєно озирнувся, чи нема поблизу професорки Трелоні.
- Не нарікай, - прошепотів Гаррі. - Це означає, що ми закінчили хіромантію. Мене вже аж
