Третя крапля магії - Лариса Лешкевич
– Я – Аула, мати Айни…
– Що з нею? – сіпнувся Теумар, – Коли ми розлучилися вона була непритомна…
– З нею все гаразд… А твій батько? Він видужав?
– Так… так… Я можу її побачити?
– Звичайно. Кімнати за поворотом, праворуч.
Теумар кивнув і швидким кроком пішов коридором. Аула з задумливою усмішкою дивилася йому вслід. Не треба бути провидицею, щоб зрозуміти, наскільки цей чоловік закоханий.
Теумар зупинився біля дверей і, зібравшись з духом, постукав.
– Мамо, прошу тебе… Мені б хотілося відпочити…
Теумар затремтів, почувши її голос, тихенько штовхнув двері, що виявилися не замкненими і безшумно увійшов.
Айна лежала на ліжку, спиною до нього. Вона навіть не обернулася.
– Мам, я ж попросила… я не хочу зараз розмовляти…
Теумар сів на ліжко поруч із нею і ласкаво прибрав світле пасмо волосся з її обличчя.
– Айно…
Вона здригнулася, але промовчала.
– Поїхали зі мною, люба…
Вона трохи повернула голову.
– З тобою? Куди?
– Куди завгодно… туди, де ми будемо разом… Хіба ти забула, що нам не можна розлучатися!
Він ніжно, наполегливо повернув її обличчям до себе.
– Це сталося у другому світі, Теумаре, але ми повернулися до нашого, реального…
– Це нічого не змінює!
– Змінює! Лемі, як і раніше згоден, одружитися зі мною. Я дам йому відповідь завтра під час заходу сонця. А хіба ти відмовишся від свого слова?
– Незважаючи на те, що Іві намагалася мене обдурити, якби я її любив, я б з нею одружився…
– Обдурити?
– Вона напоїла мене приворотним зіллям, щоб я ні про кого, крім неї, і думати не міг!
– Яка кмітлива дівчина! – посміхнулася Айна.
Теумар нахилився і дбайливо почав обмацувати своїми губами її губи. Він боявся говорити їй про свої почуття, боявся, що вона йому не повірить, відштовхне його.
І не помилився. Айна відсторонила його рукою і, підвівшись, сіла на ліжку.
