Шлях королів. Хроніки Буресвітла - Брендон Сандерсон
Бо невдовзі здригнеться весь світ.
Частина третя
Присмертні
Каладін / Шаллан
29
Умозарозумілість
«Ті, що з попелу та вогню, убивали, мов рій, не схиляючись перед Вісниками». — Див. Меслі, с. 337. Пор. подібні паралелі у Колдвіна та Гасави.
— Схоже, ти швидко здобуваєш ласку Джасни, — вивів телестиль. — Скільки тобі ще треба часу, щоби здійснити підміну?
Обертаючи самоцвіт на приладді, Шаллан скривилася.
— Не знаю, — написала вона у відповідь. — Як і слід було очікувати, вона очей не зводить з фабріала. Носить його цілий день, а на ніч ховає у сейф, ключ від якого вішає на шию.
Переналаштувавши камінь, вона стала чекати на відповідь. Шаллан сиділа у своїй кімнаті — невеличкій, висіченій у скелі комірчині в апартаментах принцеси. Обстановка відзначалася аскетичністю: з меблів були тільки вузеньке ліжко, тумбочка біля нього та письмовий стіл. Її одяг так і зберігався в дорожній скрині. Підлогу не прикрашав килим, та й вікон не спостерігалося — квартира розміщувалася в Харбрантському Конклаві, глибоко під землею.
— У такому разі це й справді ускладнює ситуацію, — вивело перо. Його парою орудувала Ейліта — наречена Нана Балата, — проте всі троє вцілілих братів Шаллан, найімовірніше, зібралися поруч неї в далекому Джа Кеведі, долучаючись до розмови.
— Гадаю, вона знімає його, коли приймає ванну, — написала Шаллан. — Щойно Джасна довірятиме мені більше, то, мабуть, вдасться до моїх послуг як банниці. Може, тоді й буде нагода.
— Це хороший план, — залишив на папері телестиль. — Нан Балат просить, щоб я наголосила, як сильно ми шкодуємо, що саме ти змушена цим займатися. Адже тобі, безумовно, нелегко аж так надовго полишити домівку.
Нелегко? Шаллан взяла перо й завагалася.
Так, їй і справді було нелегко. Нелегко не закохатись у відчуття свободи, нелегко не зануритися з головою в навчання. Минуло лише два місяці, відколи вона переконала Джасну взяти її під опіку, а Шаллан уже стала вдвічі сміливішою та впевненішою в собі.
Та найважче було усвідомлювати, що все це скоро скінчиться. Приїзд на навчання у Харбрант став, звісно, найдивовижнішою подією в усьому її житті.
— Я впораюся, — відповіла вона. — Це вам зараз доводиться несолодко, на місці відстоюючи інтереси родини. Як ваші справи?
Тим знадобився якийсь час, щоб відписатися.
— Кепсько, — надіслала нарешті Ейліта. — Підходять терміни сплати батькових боргів, і Вікіму заледве вдається заговорювати зуби кредиторам. Великий князь хворіє, і всі хочуть дізнатися позицію нашого Дому в питанні престолонаступництва. Виснажується останній із покладів, і якщо стане відомо, що ресурси Даварів вичерпані, це спричинить тривогу.
Обличчя Шаллан перекосила гримаса.
— Скільки в мене залишилося часу?
— Щонайбільше кілька місяців, — відповів Нан Балат за посередництва своєї нареченої. — Усе залежить від того, скільки протягне великий князь та чи не здогадається хтось, чому Аша Джушу розпродує наше майно.
Джушу був наймолодший із братів, лише трохи старший за Шаллан. Його давнішня слава азартного гравця цього разу стала в пригоді. Він роками підкрадав батькові речі та збував їх, щоб розплатитися за програші. Тож тепер вдавав, що й далі зайнятий тим же, а насправді ніс гроші в родину. Попри свій ґандж, він був хорошою людиною. А крім того, зваживши всі обставини, багато в чому зі скоєного його навряд чи можна було винуватити. Як і кожного з них.
— Вікім гадає, що зможе відкараскуватися від претензій іще якийсь час. Але ми впадаємо у відчай. І що швидше ти повернешся з Душезаклиначем, то краще.
Шаллан замислилася, а тоді написала:
— А ми впевнені, що це найкращий спосіб? Може, варто попросити Джасну про допомогу?
— А ти гадаєш, вона відгукнеться на наше прохання? — надійшла відповідь. — Допоможе маловідомій, антипатичній веденській династії? Зберігатиме наші секрети?
Напевно, ні. Хоча Шаллан дедалі дужче впевнювалася, що репутація Джасни була перебільшеною, та ця жінка безумовно мала жорстоку жилку. Вона не полишить своїх важливих досліджень, щоби вирушити на допомогу її родині.
Дівчина потяглася до телестилю, щоб відписатися, але той знову зашкрябав.
— Шаллан, — прочитала вона, — це Нан Балат (інших я відіслав). Зараз тут лише Ейліта і я. Трапилося таке, про що тобі треба знати. Луеш помер.
Та приголомшено закліпала очима. Луеш, батьків дворецький, якраз і був тією людиною, котра вміла користуватися фабріалом. Одним із небагатьох, кого вона з братами визнали вартими довіри.
— Що сталося? — написала вона, замінивши аркуш на новий.
— Він помер уві сні, і немає підстав підозрювати вбивство. Але, Шаллан, за кілька тижнів після його скону в маєток навідались якісь люди, котрі назвалися батьковими друзями. У довірливій розмові зі мною вони натякнули, що знають про Душезаклинач і дуже наполягали, щоб я їм його повернув.
Шаллан нахмурилася. Неробочий фабріал її батька так і лежав у неї в захищеному капшуку.
— Щоб повернув? — надіслала вона.
— Ми так і не довідалися, звідки старий його роздобув, — відповів Нан Балат. — Шаллан, він був у чомусь замішаний. Усі ці мапи, речі, про які розповідав Луеш, а тепер ще й це. Ми продовжуємо вдавати, що батько живий, і час від часу йому надходять листи від інших світлооких, у яких ідеться про незрозумілі «плани». Гадаю, він збирався поборотися за титул великого князя. І якісь надзвичайно могутні сили підтримували його в цьому.
А «друзі», котрі приходили, — вони дуже небезпечні, Шаллан. Це не ті люди, яким можна ставати на заваді. Їм лише подавай назад їхній фабріал. Ким би вони не були, підозрюю, що від них батько й отримав його — щоби створити багатство й заявити свої претензії на престол. І їм відомо про його смерть.
Боюсь, якщо ми не повернемо справного Душезаклинача, то нам усім загрожуватиме серйозна небезпека. Тож необхідно, щоби ти привезла фабріал Джасни. Ми швиденько скористаємося ним для створення нових покладів цінного каменю, а тоді зможемо повернути його тим людям. Шаллан, ти просто повинна справитися. Я сумнівався в успіху твого плану, коли ти його запропонувала, але інші варіанти дій тануть просто на очах.
Шаллан обдало морозом. Вона кілька разів перечитала