Битва королів - Джордж Мартін

А тоді він вручив їй ще один кубок вина й усю дорогу додому говорив про кохання, жадання й інші дурниці.

У тиші своїх покоїв Дані скинула вишукане вбрання й одягнула просторий халат з лілового шовку. Дракони зголодніли, тож вона покраяла змію і підсмажила над жаровнею. «Вони ростуть,— збагнула вона, спостерігаючи, як вони тузяться й товчуться через підгоріле м’ясо.— Вони вже, певно, важать удвічі більше, ніж у Ваїс-Толоро». Та все одно минуть ще роки й роки, поки вони доростуть до того, щоб узяти участь у війні. «І ще їх треба добре вивчити, бо спалять мені все королівство». Попри свою Таргарієнську кров, Дані гадки не мала, як дресирують драконів.

Коли сонце покотилося вниз, до неї прийшов сер Джора.

— Чистородні вам відмовили?

— Як ви й казали. Ходіть до мене, сідайте, дайте мені пораду,— Дані потягнула його на подушки біля себе, і Джикі принесла їм миску маслин і замоченої у вині цибулі.

— У місті вам не отримати допомоги, халесі,— сер Джора затиснув цибулину великим і вказівним пальцями.— Щодня я тільки більше в цьому переконуюся. Чистородні не бачать далі мурів міста, а Заро...

— Він знову кликав мене заміж.

— Зрозуміло, і я знаю чому,— лицар нахмурився, і його чорні кущисті брови зійшлися над глибоко посадженими очима.

— Він про мене мріє день і ніч,— засміялася вона.

— Даруйте, моя королево, та мріє він про ваших драконів.

— Заро запевняє, що у Карті чоловік і жінка по весіллі зберігають кожен за собою право на свою власність. А дракони мої,— всміхнулася вона, в той час як Дрогон, підстрибом і підлітом перетнувши мармурову підлогу, видряпався на подушку поряд з нею.

— Загалом так і є, от тільки він забув дещо принагідно згадати. У картян химериста шлюбна церемонія, королево. В день весілля наречена може попросити в чоловіка дарунок на знак кохання. Хай що вона попросить з його статків, усе отримає. І він може попросити в неї те саме. Одну-єдину річ, та хай що це буде, відмовити йому не можна.

— Одну-єдину річ,— луною повторила Дані,— а відмовити не можна?

— З одним-єдиним драконом Заро Зоан Даксос отримає владу в місті, а от один-єдиний корабель просуне нашу справу хіба на крок.

Кусаючи цибулинку, Дані міркувала над віроломством чоловіків.

— З Палацу тисячі тронів ми верталися через базар,— сказала вона серу Джорі.— І там була Квейт.

Вона розповіла йому про вогнечарника і вогненну драбину й переказала слова, які почула від жінки в червоній масці.

— Якщо по правді, я б залюбки поїхав з цього міста,— мовив лицар, коли вона договорила.— Але не в Ашай.

— Тоді куди?

— На схід.

— Я вже й так за півсвіту від свого королівства. А якщо поїду ще далі на схід, можу вже ніколи не знайти дороги додому, у Вестерос.

— На захід підеш — життям ризикуєш.

— У вільних містах у дому Таргарієнів лишилися друзі,— нагадала вона йому.— Щиріші друзі, ніж Заро або чистородні.

— Ти не про Іліріо Мопатиса, цікаво? За добру ціну Іліріо продасть тебе швидше, ніж рабиню.

— Ми з братом гостювали з півроку в особняку Іліріо. Якби хотів нас продати, міг би давно це зробити.

— А він тебе і продав,— сказав сер Джора.— Халу Дрого.

Дані спалахнула. Він мав рацію, але їй не сподобалося таке різке формулювання.

— Іліріо оберігав нас від Узурпаторові ножів, а ще вірив у братову справу.

— Іліріо не вірить у жодні справи, окрім своїх. Ненажери зазвичай захланні, а магістри — нещирі. Іліріо Мопатис належить до обох категорій. Що ти взагалі знаєш про нього?

— Я знаю, що це він подарував мені драконові яйця.

Він пирхнув.

— Якби він тільки знав, що з них може хтось вилупитися, він би сам їх висиджував.

Вона не змогла стримати усмішки.

— О, в цьому я сумнівів не маю, сер. Я знаю Іліріо краще, ніж ви гадаєте. Коли я виїхала з його особняка, щоб одружитися з моїм сонцем-і-місяцем, я була дитиною, але ж не глухою й не сліпою. А зараз я вже не дитина.

— Навіть якщо Іліріо тобі друг, як ти думаєш,— уперто мовив лицар,— він не такий впливовий і не зможе самотужки піднести тебе на престол, як не зміг твого брата.

— Він багатий,— сказала вона.— Не такий багатий, мабуть, як Заро, але в нього вистане грошей найняти для мене і кораблі, і вояків.

— З перекупних мечів може бути користь,— визнав сер Джора,— але з покидьками з вільних міст тобі батьків престол не відвоювати. Ніщо не об’єднає розвалене королівство швидше, ніж військове вторгнення на його терени.

— Я — законна королева,— запротестувала Дані.

— Ти — чужинка, яка збирається висадитися до них на берег з армією беззаконників, які навіть загальної мови не знають. Лорди Вестеросу не знають тебе, у них є всі підстави боятися тебе й не довіряти. Перш ніж плисти туди з військом, слід перетягнути їх на свій бік. Принаймні кількох.

— І як мені це зробити, якщо на вашу пораду я вирушу на схід?

Він з’їв маслину й виплюнув кісточку собі в долоню.

— Не знаю, ваша світлосте,— визнав він,— та я добре знаю: що довше ви сидите на одному місці, то легше вашим ворогам розшукати вас. Ім’я «Таргарієн» і досі їх лякає, і то так лякає, що до вас підіслали вбивцю, дізнавшись, що ви в тяжі. А як вони вчинять, коли почують про ваших драконів?

Дрогон згорнувся клубочком під її рукою — гарячий як камінь, що цілісінький день пролежав під палючим сонцем. Рейгал з Вісеріоном чубилися за шматочок м’яса, ляскаючи один одного крилами й пускаючи дим з ніздрів. «Мої люті діточки,— подумала Дані.— Нікому не дам їх скривдити».

— Комета привела мене в Карт не без причини. Тут я сподівалася зібрати військо, але, схоже, цього не станеться. І що лишається, питаю я себе?

«Мені лячно,— зненацька збагнула вона,— але я мушу бути відважною».

— Завтра ви підете до Піята Прі.

Тиріон

Дівчинка не плакала. Хоч і зовсім ще маленька, Мірселла Баратеон була з королівського роду. «Із Ланістерів, незважаючи на прізвище,— нагадав собі Тиріон,— у її жилах стільки ж крові Джеймі, скільки