Третя крапля магії - Лариса Лешкевич
Вони переплели пальці рук і миттю зробили крок за коло вогню. Чорний дим стрімко згустився за їхніми спинами, закриваючи похмурий берег загиблого озера, а потім і він розвіявся, без сліду розчинився в повітрі.
Перед ними простиралась незнайома, притихла в очікуванні ночі долина: царство каміння та рідкісних чахлих дерев. Затухлі кущі трави пробивалися з-під нагромадження валунів.
Трохи віддалік височіла низька нескінченна гряда скель. Теумар глянув на небо. Провідний Ур знаходився праворуч від них. Знайома зірка говорила про те, що світи все ще з'єднані, все ще стикаються своїми гранями, через які можна переступити.
– Де ми? – пошепки запитала Айна, продовжуючи притискатися до боку Теумара всім своїм здригаючимся тілом.
– Хотів би я знати…
Теумар замовк. Він боявся робити якісь припущення.