Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Джіні з Гаррі не витримали, і, відвернувшись, обоє пирснули сміхом. Незабаром підійшла й решта. Усі вони з Гаррі й містером Візлі на чолі пішли уздовж заповнених купе до вагона, котрий здавався порожнім. Затягли валізи, поставили Гедвіґу й Криволапика на поличку для багажу і вийшли попрощатися з містером і місіс Візлі.
Місіс Візлі розцілувала своїх дітей, Герміону, і насамкінець міцно притулила до себе Гаррі. Йому було трохи ніяково, але дуже приємно.
- Бережи себе, Гаррі, обіцяєш? - сказала вона, а її очі якось дивно заблищали. Тоді вона відкрила свою величезну торбину зі словами:
- Я вам зробила сендвічі. Тримай, Роне... ні, це не яловичина... Фреде? Де Фред? Ось, бери, любий...
- Гаррі! - шепнув містер Візлі, - підійди-но сюди на хвильку.
Вони відійшли за якусь колону, залишивши всіх з місіс Візлі.
- Перед від'їздом я мушу тобі щось сказати, - хвилюючись, промовив містер Візлі.
- Не турбуйтеся, містере Візлі, я все знаю.
- Знаєш? Звідки ти знаєш?
- Я... е-е... я чув учора вашу розмову з місіс Візлі. Випадково. - І поспіхом додав: - Вибачте, будь ласка...
- Не думав, що ти про це дізнаєшся таким ось чином, - розхвилювався містер Візлі.
- Але ж чесно - все нормально. І ви не порушили даного Фаджеві слова, і я вже все знаю.
- Гаррі, тобі, мабуть, дуже страшно...
- Ні, - щиро зізнався Гаррі. - Справді, - додав він, бо містер Візлі глянув на нього дещо недовірливо. - Я не роблю з себе героя, але ж серйозно - хіба Сіріус Блек може бути гірший за Волдеморта?
Почувши це ім'я, містер Візлі здригнувся, але знову опанував себе.
- Гаррі, я не сумніваюся, що ти значно відважніший, ніж припускає Фадж, і я дуже радий, що ти не злякався, але...
- Артуре! - гукнула місіс Візлі, яка проводжала всіх у вагони. - Що ти там робиш? Поїзд ось-ось від'їде!
- Уже йдемо, Молі! - гукнув містер Візлі, а сам поспіхом прошепотів до Гаррі:
- Пообіцяй мені...
- ...бути чемним і не виходити з замку? - понуро запитав Гаррі.
- Не зовсім, - сказав містер Візлі серйознішим, ніж будь-коли голосом. - Гаррі, поклянися мені, що не станеш розшукувати Блека.
- Що?! - сторопіло мовив Гаррі.
Пролунав довгий гудок. Кондуктори почали зачиняти двері вагонів.
- Пообіцяй мені, Гаррі, - скоромовкою заговорив містер Візлі, - що б там не сталося...
- Але навіщо я мав би шукати того, хто хоче мене вбити? - нічого не розумів Гаррі.
- Поклянися - що б ти не почув...
- Артуре, швидко! - закричала місіс Візлі.
Поїзд випустив пару і зрушив з місця. Гаррі підбіг до вагона і заскочив у двері, які йому відчинив Рон. А далі вся компанія висунулася з вікон і махала містеру і місіс Візлі, аж доки поїзд завернув за ріг.
- Мені треба з вами поговорити, - прошепотів Гаррі Ронові й Герміоні, коли поїзд почав набирати швидкість.
- Джіні, вийди, - звелів Рон.
- Ох, як чемно, - образилася Джіні і гордовито відійшла.
У пошуках вільного купе Гаррі, Рон та Герміона рушили коридором. Аж наприкінці вагона натрапили на купе, в якому була тільки одна особа - чоловік, що міцно спав біля вікна. Друзі спинилися на порозі. «Гоґвортський експрес» призначався для учнів, тому, окрім відьми, що возила візочок з харчами, інших дорослих вони в ньому досі не зустрічали.
Незнайомець був одягнений у вельми поношену, латану - перелатану мантію. Хворобливий і виснажений з вигляду, він, однак, був ще доволі молодим, хоч у його світло-каштановому волоссі де-не-де вже пробивалася сивина.
- Хто б це міг бути? - прошипів Рон, коли вони зачинили двері і примостилися якомога далі від вікна.
- Професор Р. Дж. Люпин, - прошепотіла у відповідь Герміона.
- Як ти знаєш?
- Написано на його портфелі, - Герміона вказала на поличку над головою чоловіка. Там лежав пошарпаний портфелик, який тримався купи тільки тому, що був старанно обмотаний мотузками. На портфелику напівоблупленими літерами в кутку було виведено: «Професор Р. Дж. Люпин».
- Цікаво, що він викладає? - недовірливо глянув Рон на мертвотно-блідий профіль Люпина.
- Це ж очевидно: є тільки одна вільна посада - захист від темних мистецтв, - прошепотіла Герміона.
Вони мали вже двох учителів захисту від темних мистецтв - щороку нового. Ходили чутки, що ця посада приносить нещастя.
- Ой, не знаю, чи він потягне, - засумнівався Рон. - Схоже, що його можна прикінчити будь-яким закляттям. О, вибач... - повернувся він до Гаррі, - що ти хотів нам сказати?
Гаррі розповів про суперечку між містером і місіс Візлі та про попередження містера Візлі. Рон був приголомшений, а Герміона притисла руки до вуст.
Нарешті вона їх опустила й промовила:
- Отже, Сіріус Блек утік, щоб полювати за тобою! Ой, Гаррі... тобі треба бути дуже-дуже обережним. І не шукати собі нових пригод...
- Та я й не шукаю, - роздратувався Гаррі. - Вони самі мене знаходять.
- Гаррі ж не дурний, щоб шукати якогось психа, який хоче його вбити! - тремтячим голосом сказав Рон.
Друзі сприйняли новину гірше, ніж Гаррі сподівався. Вони злякалися Блека значно більше, ніж він.
- Ніхто не збагне, як він вирвався з Азкабану, - стривожився Рон. - Таке ще нікому не вдавалося. А за ним, до речі, був посилений нагляд.
- Але його обов'язково спіймають, правда? - розхвилювалася Герміона. - Тепер і маґли його скрізь шукають...
- Що це? - зненацька насторожився Рон.
Звідкись долинав слабенький металевий свист. Вони оглянули купе.
- Це з твоєї валізи, Гаррі! - Рон піднявся, почав нишпорити на багажній полиці і видобув з-під Гарріних мантій кишеньковий стервоскоп.
Яскраво сяючи, він стрімко закрутився на Роновій долоні.
- Ой! Це стервоскоп? - Герміона встала, щоб краще його роздивитися.
- Так... але він такий... дешевенький, - пояснив Рон. - Він аж казився, коли я прив'язував його до Еролиної лапи, щоб відіслати Гаррі.
- А, може, ти робив тоді щось погане? - підозріло глянула на нього Герміона.
- Ні! Ну... хіба що не варто було посилати Еролу. Знаєте, їй на ці далекі відстані уже не вистачає сили. Але як інакше я міг переправити Гаррі подарунок?
- Засунь його в валізу, - порадив
