Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Скеберс значно схуд, а його вуса хворобливо звисали.
- Тут недалечко є крамниця з магічними істотами, - сказав Гаррі, який уже добре вивчив алею Діаґон. - Можеш глянути, чи вони мають щось для Скеберса, а Герміона зможе купити сову.
Вони розрахувалися за морозиво й попрямували до «Магічного звіринця».
Там було небагато вільного місця. Усі стіни були заставлені клітками. Смердючі мешканці кліток несусвітньо пищали, верещали, ґелґотіли й сичали. Доки відьма за прилавком радила якомусь чаклунові, як доглядати за двосторонніми тритонами, Гаррі, Рон і Герміона розглядали клітки.
Дві величезні пурпурові жаби жадібно ковтали мертвих мушок. Велетенська черепаха виблискувала за склом своїм розкішним панцирем. Отруйні помаранчеві равлики неквапно повзали стінкою скляного акваріума, а товстенький білий кролик з голосним ляскотом перетворювався то на шовковий капелюх, то знов на кролика. Ще там були різнокольорові коти, клітка з галасливими круками, кошик з кумедно-пискливими морськими свинками, а на прилавку стояла велика клітка з лискучими чорними щуриками, що стрибали через скакалки своїх довжелезних хвостів.
Чаклун з двостороннім тритоном нарешті пішов, і Рон підступив до прилавка.
- Це мій пацюк, - мовив він до відьми. - Відколи ми повернулися з Єгипту, він має нездоровий вигляд.
- Поклади його на прилавок, - звеліла відьма, добуваючи з кишені важкі чорні окуляри.
Рон витягнув Скеберса і поклав його біля клітки зі щуриками, котрі перестали стрибати й підбігли якомога ближче.
Скеберс, як і майже все Ронове майно, мав пошарпаний вигляд і дістався йому у спадок від братів (раніше він належав Персі). Поряд із вгодованими щурами в клітці він здавався вкрай жалюгідним.
- Гм... - відьма взяла Скеберса. - А скільки ж йому років?
- Не знаю, - відповів Рон. - Досить старий. Раніше належав братові.
- А що він уміє робити? - поцікавилася відьма, уважно розглядаючи Скеберса.
- Е-е... - замислився Рон. Правду кажучи, Скеберс ніколи не виявляв жодних талантів. Відьма ковзнула поглядом зі Скеберсового драного лівого вуха до лапки, на якій бракувало пальця, і поцокала язиком.
- Добряче його життя пошарпало, - сказала вона.
- Мені його Персі вже таким дав, - почав виправдовуватися Рон.
- Такий звичайний пацюк живе не довше трьох років, - пояснила відьма. - Якщо хочеш витривалішого, можеш глянути на них...
Вона показала на чорних щуриків, які знову почали стрибати.
- Е, викаблучуються, - пробурмотів Рон.
- Ну, якщо не хочеш його міняти, то спробуй цей тонізуючий засіб для щурів, - порадила відьма, дістаючи з-під прилавка маленький червоний флакончик.
- Добре, - сказав Рон. - А скільки... ОЙ!!!
Рон різко нагнувся. З найвищої клітки йому на голову стрибнуло щось величезне, руде і з шаленим пирханням кинулося на Скеберса.
- КРИВОЛАПИКУ, НЕ СМІЙ!!! - заверещала відьма, але Скеберс, наче брусок мила, вислизнув у неї з рук, розкарячено гепнувся на підлогу і помчав до дверей.
- Скеб! - вигукнув Рон і вилетів услід за пацюком. Гаррі побіг за ними.
Хвилин з десять вони не могли знайти Скеберса, що заховався під сміттєвим бачком біля крамнички «Усе для квідичу». Рон запхнув тремтячого пацюка в кишеню, тоді випростався і потер голову.
- Що то було?
- Або величезний кіт, або маленький тигр, - відповів Гаррі.
- А де Герміона?
- Мабуть, вибирає сову.
Вони повернулися в «Магічний звіринець» саме тієї миті, коли звідти вийшла Герміона, але без сови. Вона міцно притискала до себе величезного рудого кота.
- Ти купила цього монстра? - роззявив рота Рон.
- Він чудовий, правда? - усміхалася Герміона.
«Це вже як на кого», - подумав Гаррі. Руде котяче хутро було густе й пухнасте, але сам кіт був криволапий, а морду мав люту й на диво плескату, немовби лупнувся нею об цегляний мур. Тепер, коли поблизу не було Скеберса, кіт задоволено муркотів.
- Герміоно, та він мало не зняв з мене скальп! - обурився Рон.
- Він же не хотів, правда, Криволапику? - лагідно промовила Герміона.
- А Скеберс? - Рон показав на відстовбурчену кишеню. - Йому потрібна тиша і спокій! А тут під боком чигатиме цей котяра!
- До речі, ти забув тонізуючий засіб для щурів, - сказала Герміона, подаючи Ронові червоний флакончик. - І не хвилюйся, Криволапик буде в моїй спальні, а Скеберс - у твоїй. Усе буде нормально. Бідний Криволапонько!.. Відьма каже, що він уже хтозна-скільки пробув у її крамниці: ніхто його не купував.
- Цікаво, чому? - зіронізував Рон.
Вони рушили до «Дірявого Казана». Там уже сидів містер Візлі й читав «Щоденного віщуна».
- Гаррі! - усміхнувся він. - Як ся маєш?
- Дякую, добре, - відповів Гаррі, і вони всі троє підійшли до містера Візлі.
Містер Візлі відклав газету. З фотографії на Гаррі знову дивився Сіріус Блек.
- Його ще й досі не впіймали? - поцікавився він.
- Ні, - похмуро відповів містер Візлі. - Міністерство перекинуло нас усіх на його пошуки, але поки це нічого не дало.
- А якщо ми його впіймаємо, нам дадуть якусь винагороду? - поцікавився Рон. - Було б непогано на цьому заробити...
- Не роби з себе посміховиська, Роне! - урвав його містер Візлі, якому було явно не до жартів. - Тринадцятирічний чарівник не подужає впіймати Блека. Це зроблять азкабанські вартові, згадаєш мої слова.
Тут у шинок увійшла місіс Візлі з покупками, а за нею п'ятикласники - близнюки Фред і Джордж, новий староста школи Персі та Джіні - наймолодша і єдина донька в родині Візлів.
Джіні завжди захоплювалася Гаррі, проте страшенно ніяковіла при зустрічі з ним. Минулого семестру у Гоґвортсі він урятував їй життя, і тепер вона знітилася ще більше, ніж звичайно. Вона пробурмотіла «привіт», навіть не глянувши на Гаррі. А от Персі подав йому руку так поважно, мовби вони зустрілися вперше.
- Гаррі, приємно тебе бачити.
- Здоров, Персі, - ледве стримався від сміху Гаррі.
- Сподіваюсь, у тебе все гаразд? - бундючно потиснув йому руку Персі. Це скидалося на зустріч з мером міста.
- Все добре, дякую...
- Гаррі! - Фред відіпхнув Персі й уклонився. - Ти шикарно виглядаєш, старий...
- Грандіозно! - затряс Гарріну руку Джордж. - Просто фантастично!
Персі насупився.
- Та годі
