Місячний син. - Черкащенко Дарія

- А хлопців? - Лінара продовжувала стискати свій "меч", сумно дивлячись на нього. 

- Їх – так. У нас у гільдії так заведено, якщо ти досягаєш певного рівня, то тобі дають новачка на навчання. Ти виправляєш його помилки та заразом шліфуєш свою майстерність. 

- Добре придумано. Тільки ось що нам робити? - вона задумливо покрутила палицею. Потім стрепенулась, тут же видавши ідею, що її осяяла: - А давай ти допоможеш мені зняти сукню, там всього-то шнурівку розшнурувати треба. Далі я з нього сама виповзу. Потім я одягну твої штани, ми потренуємося і я переодягнуся назад, і нікому нічого пояснювати не треба буде. 

- У твоїх слуг, мабуть, і без цього з'явилося багато питань.

- Ну і нехай. Корін, так точно батькові нічого не скаже, вже перевірено. Ну, то ти згоден? 

- Спробуймо.

***

Наше дивацтво пройшло успішно. Я допоміг Лінарі з перевдяганнями, а вона виявилася дуже старанною ученицею. Якщо в нас було б більше часу та можливостей, з неї міг би вийти пристойний фехтувальник. 

- Ух, втомилася, - Ліна розслаблено відкинулася на спинку крісла, на яке поспішила сісти відразу після того, як знову перевдяглася у сукню. 

- Так, відмінне тренування вийшло. Але мені мало, я не проти ще трохи потренуватися. 

- А мені б не завадила ванна, тільки я не можу поворухнутися. 

- Покликати Корін? 

- Це було б дуже люб'язно з твого боку.

- Добре, тільки для початку непогано було б сховати наші, так звані "мечі". 

- Поклади їх у мою шафу, - втомлено кинула дівчина. - Туди зі сторонніх ніхто не заглядає, тільки Корін, коли допомагає мені одягатися. 

- Ліно, а ти хочеш займатися так щодня? – поцікавився я після того, як сховав нашу "грізну зброю" під пишними сукнями. 

- Хотілося б. А що, ти маєш якісь заперечення? 

- Не те щоб, - я вирішив поки що теж присісти на ліжко. – Просто всі ці таємні перевдягання, заняття у кімнаті. Думаю, ти не хочеш, щоб тебе хтось застав у такому вигляді.

- Ні, не хочу. Але мені так сподобалось. Що ще лишається робити? 

- Може винести це все на більш професійний рівень? Тобто поговорити з батьком, найняти вчителя. 

- Що ти, тато не дозволить. Він висловиться твоїми словами, що мені це не потрібно, бо я леді. Ще й почне сварити за подібні дурні ідеї. 

- Ось сьогодні його не було у замку, і ми могли не боятися. А що буде, коли він повернеться, і зрештою застукає нас?

Лінара задумливо подивилася у вікно.

- Ну, без стуку він не увійде. Палиці під ліжком ми сховати встигнемо, - вона почала розмірковувати вголос, - але ось я так швидко не переодягнуся. А ховатися за ширмою, без Корін, безглуздо. Виходить, таки нам необхідно долучити до нашої справи мою вірну служницю! - з посмішкою закінчила вона. 

- І як вона нам допоможе? 

- Невже ти не здогадався, я думала ти розумніше, - дівчина лукаво підморгнула мені. - Все просто, коли батько захоче мене відвідати, я вдам, що переодягаюся в іншу сукню. Хоча насправді так і буде. - Вона посміхнулася. - Тільки поясню Корін все завтра, сьогодні я занадто втомилася для довгих розмов, тим більше, що хочу скоріше прийняти ванну.