Руда магія і повна торба пригод - Ляна Аракелян

– Ви вперше в майстра? – усміхнувся цирульник.

– Помітно?

– Не переживайте, все буде чудово. Я підстрижу вас так, щоб волосся відростало найчудовішим чином.

Він розвернув мене до себе обличчям і скомандував:

– Нахиліть голову назад.

Щойно я це зробила, на волосся полилася тепла вода з ароматом ромашки. Я заплющила очі й вирішила не відкривати доти, доки майстер не закінчить роботу.

Стрекотіли ножиці, цирульник наспівував популярну пісню «Кохання, кохання, а що ж потім?» Мені дуже хотілося розплющити хоч одне око, але я мужньо терпіла і чекала на остаточний результат. Нарешті волосся обдало теплим струменем повітря.

– Можете помилуватися собою, – задоволений своєю роботою сказав Коник.

Я обережно розплющила одне око... потім друге. Із дзеркала на мене дивилася молода симпатична дівчина, зовсім не схожа на ту Руту Морошкіну, яку я знала до цього. Цирульник якимось неймовірним чином уклав волосся єдиною хвилею назад. Від чого очі стали виразнішими й яскравішими. Я відкрила рот від захоплення.

– Це я?

– Звичайно, – розсміявся цирульник, схопивши себе за вус.

Я встала і підійшла до дзеркала, продовжуючи розглядати відображення. Сказати, що я стала гарною – не сказати нічого. І тут я помітила, що в дверях стоїть Герман. Його теж підстригли. Тепер вилиці стали чіткішими, злегка загострилося підборіддя, а в очах... в очах можна було потонути.

– Як тобі? – запитала я.

Хоча, можна було й не питати. Він не зводив із мене захопленого погляду. Цирульник зняв із мене накидку.

– Який балакучий у вас молодий чоловік! – розсміявся Коник.

– Дякую, пане цирульник, – тільки й змогла видавити я.

– Радий був допомогти! Потрібна буде весільна зачіска – ласкаво прошу.

Я почервоніла, а ось Герман анітрохи не збентежився і відповів за нас обох:

– Обов’язково. Тільки до вас!

Усе. Щоки залило так, що зникли веснянки. Герман підійшов, узяв мене за руку і повів за собою, на ходу повідомивши мені, що за все вже заплатив.

На вулиці він зупинився і ще раз розглянув мене.

– Я знав, що ти незвичайна, – цілуючи, сказав він. – І ти дуже смішно ніяковієш.

Ми, взявшись за руки, попрямували до ельфійської крамниці, де я виторгувала за п’ять срібняків два шампуні для швидкого росту волосся. Як не намагався ельф закочувати очі, заламувати руки, закликати на допомогу Альмара – я твердо стояла на своєму. У підсумку він здався. Я була дуже задоволена – виторгувала цілих півтори срібняки!

– Кхибра йде ввечері на побачення, – сказала я і відчула, що знову починаю червоніти.

– А твого Шафрана вона не хоче взяти з собою, – розсміявся Гера.

– Я домовлюся з ним. Давай на зекономлені гроші купимо що-небудь солоденьке?

– Давай, – погодився Герман.

І ми зайшли до крамниці солодощів. Очі розбіглися. У вітринах стояли неймовірні тістечка, торти, рулети, печиво, вафлі, цукати й усілякі льодяники. Окремо лежали шоколадні цукерки та шоколад. Я очима відданого собаки дивилася на Германа, він веселився.

– Що будемо брати?

– Тістечка і цукерки, – видихнула я.

– Згоден.

Ми дуже довго сперечалися. Але взяли персикові тістечка з легким лимонно-базиліковим кремом і мигдальною крихтою. Герман сам вибирав цукерки, я вирішила повністю покластися на його смак.

У кімнаті все стояло догори дибом: Кхибра збиралася на побачення. Коли я увійшла, то вона радісно кинулася мені на шию.

– Нарешті! Ой, ти підстриглася? – вона відсторонилася і роздивилася мене. – Як же тобі добре з новою зачіскою!

– Дякую! А що в нас за орочий погром?

– Врятуй мене! Мені нічого вдягнути!

– Руто, не здумай їй допомагати! Я запропонував сто варіантів – вона від усіх відмовилася! Те їй занадто буденно, це – надто просто, ось те – пафосно, а ось це – нікуди не годиться, – ображеним тоном заявив фамільяр.

Я закотила очі, поставила на стіл тістечка.

– Одне твоє, – запропонувала я.

– Дякую, – тролиця дістала з коробки тістечко.

Я швидко розсортувала речі і витягла бузкову сукню з ніжною вишивкою на манжетах.

– Для першого побачення – це те що треба.

– Думаєш? – з набитим ротом запитала Кхибра.

– Упевнена.

– Дякую, Руточко! Ти – просто красуня. А як Герман? Оцінив стрижку.

Я кивнула і підморгнула їй.

– Ти не знаєш, коли повернешся?

– До дванадцятої буду точно. Я постукаю.

– Залиш, мені зараз не до любовних перипетій. Є дуже важлива інформація. Потрібно всім сьогодні зібратися. І, так, доведеться покликати близнюків.