Зібрання творів - Кларк Ештон Сміт

[222] Му — леґендарний зниклий континент. Є альтернативною назвою Атлантиди, яку запропонував Оґюст Ле-Плонжон (1825–1908) — археолог і фотограф, один із перших дослідників доколумбових цивілізацій Америки.

[223] Посейдоніс — останній острів затонулої Атлантиди. Кларк Ештон Сміт зробив його місцем дії циклу своїх оповідань «Оповіді про Атлантиду», частина з яких увійшла до цієї книжки.

[224] Самум — піщаний ураган, притаманний пустелям Північної Африки, Аравійського півострова. Характеризується короткочасними (до 20 хвилин) поривами спекотного та сухого вітру, який несе хмари піску та супроводжується підвищенням температури повітря, яка може перевищувати 50 градусів за Цельсієм.

[225] Канікула (від лат. Canicula — «маленький собака») або «Собача Зірка» — латинська назва зірки Сіріус — найяскравішої зірки в сузір’ї Великого Пса і на всьому зоряному небі загалом. Період, коли Сонце проходить сузір’я Великого Пса, відзначається найспекотнішою погодою.

[226] Одаліска — рабиня, що обслуговувала жінок у гаремі султана, покоївка. Часто бувала також наложницею правителя.

[227] Партер (фр. parterre від par terre — «при землі») — ділянка парку правильної геометричної форми, зазвичай з низькими рослинами, розташована на пласкій ділянці землі. Як правило, це квітник прямокутної форми, оздоблений травами та декоративними рослинами, розташованими у певному порядку.

[228] Тут автор, найімовірніше, відтворює середньовічне уявлення про існування краю світу, де земля межує з небом, і про небесну баню, себто про небо як непрозору запону, перетнувши яку можна потрапити за межі знаного світу.

[229] Отруйна рослина з родини окружкових.

[230] Фуст (від італ. fusto — «стебло», «стовбур») — циліндрична або гранована основна частина колони від бази до капітелі. Стовбур, стрижень колони.

[231] Сарабанда (ісп. zarabanda) — старовинний іспанський народний танець.

[232] Муст — щойно вичавлений сік винограду або інших фруктів.

[233] Абалон (лат. Haliotis) — рід морських їстівних молюсків родини Haliotidae з пласкими овальними мушлями у вигляді спіралі, зовнішній край яких має отвори з блакитнуватою перламутровою внутрішньою частиною.

[234] Іхор — у давньогрецькій міфології — кров богів і безсмертних, токсична для смертних людей, які, вступивши в контакт з пролитим іхором, вмить гинули.

[235] Філігрань (італ. filigrana, від лат. filum — «нитка» і granum — «зерно») — ювелірний виріб із тонкого дроту або закріплені на металевій поверхні складні мереживні візерунки з тонкого золотого, срібного чи мідного дроту.

[236] Кларк Ештон Сміт завершив роботу над цим оповіданням у грудні 1932 року. В листі до Авґуста Дерлета від 23 грудня 1932 року він писав, що вже надіслав оповідання головному редакторові Weird Tales і сподівається, що той візьме його до друку, адже цей твір є справжньою диявольською драмою, гідною екранізації та сповненою інфернальних видовищ. Втім, Фарнсворт Райт, головний редактор названого часопису, відхилив надіслане йому оповідання, попросивши Сміта переробити завершальну третину твору, яку назвав дещо затягнутою. Достеменно невідомо, наскільки Сміт скоротив свою історію, адже оригінальний рукопис, на жаль, донині вважається зниклим. Менше з тим, 16 січня 1933 року автор писав Авґустові Дерлетові, що таки дещо відредагував свою первісну історію, пожертвувавши деякими надміру розлогими описами, але загалом не шкодячи сюжетові. Переглянуте й відредаговане оповідання було прийняте редакцією і надруковане у січневому числі Weird Tales за 1935 рік. Воно містило понад 10 000 слів і стало найдовшим у циклі «Оповіді про Зотік» (первісна версія, вочевидь, була ще більшою за обсягом). За цей твір редакція заплатила авторові 100 доларів, які він назвав «чималою, як на той час, сумою», а за власний малюнок, яким цю історію було проілюстровано, Сміт одержав ще 7$. І читачі, і літературні побратими зустріли «Темного ідола» вельми схвально. Говард Філіпс Лавкрафт у своєму листі від 23–24 січня 1935 року писав Смітові, що це оповідання «здобуває серед усіх моїх кореспондентів гучні та одностайні панегірики — і воно безсумнівно на них заслуговує!», а також називав його «чи не найкращим з усього, що будь-коли друкували у Weird Tales».

[237] Загальна назва різних в’язких мінералів щільної будови від білого то темнозеленого кольору.

[238] У давньогрецькій міфології — кров богів, на відміну від нектару й амброзії (їжі богів), не дає безсмертя.

[239] Бріар (фр. bruyère — «верес») — матеріал, який виготовляють з наростів кореня куща еріки деревовидної (лат. Erica arborea) родини вересових. Деревина її коренів є надзвичайно міцною і жаростійкою та використовується, зокрема, для виготовлення якісних люльок.

[240]Цирк — напівкругла заглибина поміж гір, оточена крутими схилами, зазвичай льодовикового походження.

[241] Канопус — найяскравіша зірка південного сузір’я Кіля, друга за яскравістю після Сиріуса зірка нічного неба. Канопус є жовто-білою зорею-надгігантом. Її можна спостерігати в південній півкулі. За світністю вона перевищує Сонце в 13 000 разів.

[242] Тут — довгий відріз тканини, закріплений на кілках для захисту від сонця чи вітру; запона, пелена.

[243] Свиріль або флейта Пана, також сиринга — багатоцівкова флейта, що складається з кількох (трьох і більше) бамбукових, очеретяних, кістяних або металевих дудок — порожнистих, закритих знизу трубок різної довжини, що ступінчасто зменшуються.

[244] Зефір — теплий і вологий західний вітер, загалом теплий легкий вітерець, легіт.

[245] Кларк Ештон Сміт почав писати це оповідання у лютому 1934 р. і завершив 21 березня. Проте авторові не вдалося опублікувати цю історію у Weird Tales, адже Фарнсворт Райт, головний редактор часопису, вважав її радше поемою в прозі, аніж оповіданням. Тож Смітові довелося скоротити первісну версію твору, видаливши з нього близько двох тисяч слів, і саме у такому вигляді він був прийнятий редакцією Weird Tales та опублікований у числі за грудень 1934 р. Текст оповідання, наведений у цій книжці, є повною версією твору і походить з оригінального друкопи су Сміта.

[246] Собача зірка — давньогрецька та латинська назва Сиріуса — найяскравішої зірки в сузір’ї Великий Пес.

[247] Нативна карта — те саме, що гороскоп — схематичне зображення розміщення небесних світил, яке складають астрологи для пророкування долі людини і майбутніх подій. Нативною (від лат. nativus — «народження») така карта називається тому, що для її розрахунку необхідно знати дату народження людини, для якої вона складається.

[248] Сполучення — астрономічний термін на позначення особливого розташування об’єкта Сонячної системи (здебільшого, планети), за якого цей об’єкт розташований відносно Сонця таким чином, що їхні екліптичні довготи для земного спостерігача рівні. У сполученні об’єкт спостереження візуально розташований на небі поряд із Сонцем.

[249] Протистояння або опозиція — астрономічний термін на позначення особливого розташування Сонця, Землі та об’єкта сонячної системи, за якого цей об’єкт розташований відносно Сонця таким чином, що їхні екліптичні довготи для земного спостерігача відрізняються на 180°. У протистоянні об’єкт спостереження візуально розташований на небі навпроти Сонця, що створює найкращі умови для його споглядання.

[250] Мантичне мистецтво (від грец. mantike — «мистецтво віщування») — мистецтво, що полягає в умінні вгадувати волю богів, віщувати, пророкувати долю.

[251] Висхідний знак, або асцендент — астрологічний знак, який сходить над східним горизонтом під час якоїсь події, наприклад, народження людини, і, згідно з астрологічними теоріями, визначає людську долю за принципом «як угорі, так і внизу».

[252] Йдеться про видиму зоряну величину (позначається m — від англ. magnitude), яка характеризує блиск небесного тіла (кількість світла, що надходить від нього) з погляду земного спостерігача. Що яскравіший об’єкт, то менша його видима зоряна величина.

[253] Еманація (лат. emanatio — «випромінення», «витікання», «виділення») — у вченні неоплатоніків «випромінювання» вищими формами буття нижчих.

[254] Доми зодіаку або астрологічні доми —