Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

Вони були чоловіками, які змогли перемогти всіх, хто поставав перед ними, гравці, які розтрощили всіх супротивників, чемпіони, які найбільше заслуговували перемоги. Багато солдатів розцінювали цю команду, як власне уявлення про свою силу і мужність.

В той час як Річард і його гравці чекали за лінією факелів, інша команда, виглядаючи не просто рішуче, але й небезпечно, гордо й велично рухалася по периметру поля, висловлюючи вдячність реву юрби ні чим іншим, як кровожерними поглядами.

Натовп обожнював подібну демонстрацію ненависті і загрози, обожнював подібне самопредставлення.

Коли команда імператора закінчила перехід по полю і, нарешті, зібралася на іншій стороні поля в очікуванні претендентів, лучники і інші призначені для охорони люди підібралися.

Коммандер Карго махнув Річарду і його команді пройти шеренгою через прохід. Коли Річард проходив повз, командер пошепки ще раз попередив Річарда, що він повинен перемогти.

Річард виступив на поле. Занепокоєння з приводу його планів розсіялися, коли пролунали бурхливі вітання його команді, які були настільки ж оглушливим, якими удостоїли команду імператора.

У тих багатьох іграх, що вони зіграли, починаючи з моменту прибуття в табір Імперського Ордена, команда Річарда здобувала перемогу в кожній з них, і цим завоювала повагу багатьох глядачів.

Ніяк не зіпсував його репутацію і той добре відомий випадок, коли він вбив ключового гравця однієї з команд.

І, швидше за все, авторитет команди не применшував вид команди, нехай навіть покритої лякаючими символами червоної фарби. Цей сценічний ефект цілком відповідав духу гри. Річард розраховував на цю підтримку уболівальників.

Коли, нарешті, він отримав можливість як слід розгледіти своїх супротивників, ним опанувало занепокоєння. Вони були одні із самих рослих чоловіків, яких Річарду довелося побачити.

Вони нагадали йому Ігана і Докаса, особистих охоронців лорда Рала. Річарду прийшло в голову, що було б здорово скористатися Іганом і Докасом.

Залишивши групу своїх гравців в кінці поля, Річард самотужки перетнув порожню ділянку до центру поля до судді з жменею соломинок. Ключовий команди імператора, чекав близько судді виглядаючи майже на голову вище Річарда.

Його шия починалася від вух і, не зменшуючись по товщині, зустрічалася з плечима, які, поряд з шиєю, були вдвічі ширші, ніж у Річарда.

Чіткий ряд почервонілих, набряклих відмітин ланок ланцюга діагонально перетинав ту сторону його лиця, куди його поцілило ланцюгом. Оскільки Річардпродовжував чекати, здоровенний ключовий, не віднімаючи зухвалого погляду від Річарда, витягнув соломинку першим.

Річард витягнув свою і, як виявилося, більш коротку. Глядачі схвально заревіли з приводу того, що команда імператора першою матиме шанс відкрити рахунок. Ключовий метнув Річарду самовдоволену усмішку перед тим як взяти броц і попрямувати на свій бік поля.

Річард повернувся до своїх гравців, які чекали на своєму кінці поля та пильно оглядав нескінченну масу людей, які несамовито збуджено махали піднятими кулаками, натовп, обійнятий жагою крові — або однієї, або іншої.

Солдати зі стрілами напоготові відстежували зворотний шлях Річарда до його команді.

Він відчував збудження сотень тисяч чоловік, які протиснулись сюди в бажанні спостерігати дійство гри — вся ця орда, яка дійшла сюди, розтоптуючи незліченні трупи безневинних чоловіків, жінок, дітей, які всього лише хотіли жити своїм життям на благо себе і своїх сімей.

Річард відчув себе полоненим цього дикого збожеволілого світу. Його пильний погляд ковзнув по пустуючому досі місцю, де повинен був сидіти імператор. Де повинна була бути Келен. Без Келен, нехай навіть Келен і не пам'ятала його, світ був холодним і порожнім місцем.

Прямо в той момент Річарду здалося, що він зовсім крихітний і самотній. З заціпенілим виглядом він зайняв своє місце в шерензі своїх гравців.

Коли затрубив ріг, ворог, що збився в щільний кулак, почав наближатися по полю для Джа-Ла, котячись, немов ядро, немов кошмар, немов лавина, яка насувалася на нього. Саме зараз, у цей момент безвихідного відчаю, Річард не знав, що він буде робити.

Зіткнення було жахливим. Зціпивши зуби від зусиль, він намагався розвернути чоловіків, які захищали свого ключового, але вони пронеслися прямо через Річарда і його команду.

Трохи церемоніально їх ключовий увійшов в переможну зону і кинув броц. Захисники, покриті червоними символами, спробували перепинити і змінити напрямок кидка, але нападаючі зупинили їх. Броц твердо приземлився в ворота, приносячи перше очко.

Натовп вибухнув оглушливим ревом схвалення.

Річард тільки що дещо зрозумів. Команда імператора покладалася на свої переважаючі габарити і вагу, прокладаючи собі дорогу крізь захист супротивників.

У них не було реальної потреби в спритності. Річард подав своїм таємний сигнал рукою, коли інша команда приготувалася для другої атаки.

Коли вони пішли в наступ, вся команда Річарда зігнулася в поперечну лінію блокування, використовуючи низьке захоплення ніг під громилами в центрі.

У цьому не було витонченості, але зате це служило меті пробити щілину. І перш, ніж пролом зміг зімкнутися, Річард проскочив у нього. Ключовий НЕ змінив курс, упевнений в тому, що своїми габаритами знесе Річарда зі своєї дороги.

Річард крутанувся, різко підсікаючи чоловіка спереду, охоплюючи ногу за його щиколотку. Оскільки гравець, спотикнувшись, намагався зберегти рівновагу, Річард вихопив броц, який вивалився з його рук, коли вони метнулися в природної реакції при падінні захистити спершу лице.

Річард ухилився і кинувся по вільній від гравців лінії. І, як тільки все більше і більше гравців збігалося до нього, відкинув броц Джонроку, який вже чекав за лінією нападників.

До дикого захвату своїх шанувальників, Джонрок коротко показово виставив броц на загальний огляд, поки тікав від захоплення переслідувачів.

Джонрок, підібравши відповідний момент, розвернувся на бігу і, продовжуючи бігти задом, сміявся в обличчя переслідуючим його чоловікам, після чого перекинув броц через їхні голови Річарду.

Нападники почали виринати з усіх боків, коли Річард зловив броц. Він викрутився від одного, ухилився від іншого, відштовхнувся від третього, круто змінюючи напрямок, силкуючись уникнути лещат цих громил.

Незважаючи на те, що його