Вовки Кальї. Темна вежа V - Стівен Кінг
А втім, неправильно з боку Роланда мати від них таємниці. І що ж? Вони знову зберуться всі разом, щоб почути завершення розповіді Каллагена і, можливо, побачити ту річ, що лежить у його церкві. Що йому робити тоді?
Поговорити з ним. Спробувати переконати його, що він чинить неправильно.
Гаразд. Це він може. Буде непросто, але він зможе. А чи варто поговорити також із Едді? Джейк сумнівався в цьому. Вплутувати Едді означало лише ускладнити й без того важку ситуацію. Нехай Роланд вирішує, що казати Едді. Зрештою, це Роланд — їхній дін.
Тент намету затремтів, і Джейкова рука самохіть опустилася туди, де за звичних обставин висів у муфті «рюгер». Авжеж, пістолета там не виявилося, але тривога була фальшива; то Юк тицьнувся мордочкою в намет і торсав його, щоб засунути всю голову.
Джейк простягнув руку і погладив шалапута. Юк ніжно взяв його зубами за руку і потягнув. Джейк охоче пішов за ним. Рештки сну злетіли з нього остаточно.
Надворі все було чорно-білим. Всипаний камінням схил вів униз, до річки, яка в цьому місці була широкою і мілководою. У воді ліхтарем горів місяць. Побачивши дві фігури внизу на кам’янистому березі, Джейк закляк. Саме цієї миті місяць сховався за хмарою і світ занурився в пітьму. Юкові зуби знову зімкнулися на його руці й наполегливо потягли вперед. Джейк пішов за ним, намацав природні сходинки, що йшли вниз на чотири фути, і спустився. Юк залишився стояти вгорі за його спиною, дихаючи, мов маленький паровий двигун.
Нарешті місяць визирнув з-за хмари, і все навколо заясніло від його сяйва. Джейк побачив, що Юк привів його до великої гранітної брили, що випиналася з-під землі, як ніс занесеного пісками корабля. То був ідеальний сховок. З-за нього Джейк і визирнув на річку.
Щодо одного з двох сумнівів бути не могло. Його зросту і місячних відблисків на металі було цілком достатньо, щоб упізнати Енді, робота-вістового (а також багато інших функцій). А от другий… хто був той другий? Джейк напружив зір, але спершу розпізнати не зміг. Від його сховку до берега річки було щонайменше двісті ярдів, і місячне світло, хоч яке яскраве, вводило в оману. Чоловік підвів обличчя вгору до Енді, і місяць осявав його, але риси розпливалися. Лише капелюх на голові того чоловіка… Джейк знав цей капелюх…
Ти можеш помилятися.
А потім чоловік трохи повернув голову, подвійні відблиски місячного сяйва зникли з його обличчя, і Джейк його впізнав. У Кальї була купа ковбоїв, які носили круглі капелюхи, як тамтой, але Джейк поки що бачив лише одного, хто носив би окуляри.
Так, це батько Бенні. То й що з того? Не всі батьки схожі на моїх, дехто турбується про дітей, особливо якщо вони вже втратили одну дитину, як містер Слайтмен втратив сестру Бенні. В неї були гарячі легені, як сказав Бенні. Найпевніше, пневмонія. Шість років тому. Тож ми прийшли сюди переночувати в наметі, й містер Слайтмен відправив Енді наглянути за нами. Та тільки серед ночі прокинувся і вирішив сам перевірити, як ми тут. Може, йому теж наснився кошмар.
Можливо, та це не пояснює, чому Енді й містер Слайтмен бесідують внизу коло річки.
Ну, може, він не хотів нас побудити. Можливо, зараз піде перевіряти намет (в такому разі мені краще повернутися туди), а може, повірить Енді на слово, що ми живі-здорові, й піде назад на «Рокінг Б».
Місяць знову зайшов за хмару, і Джейк подумав, що краще йому лишатися на місці, поки знову трохи не розвидніється. Та коли хмари розійшлися, він побачив щось таке, від чого знову стало страшно, мов у тому його сні, коли він ішов слідом за Мією коридорами замку. Він намагався вхопитися за думку про те, що це теж може бути сон, що він просто з одного сну потрапив у інший. Але відчуття камінців під ногами і дихання Юка у вусі були цілком реальними. Все відбувалося насправді.
Містер Слайтмен не пішов туди, де хлопці поставили намет, і на «Рокінг Б» теж не попрямував (хоча Енді широкими кроками рушив уздовж берега якраз у той бік). Ні, батько Бенні побрів через річку. Простуючи на схід.
У нього могла бути причина туди піти. Він міг мати дуже вагому причину.
Невже? І що ж то за причина? Джейк знав, що на тому боці ріки вже немає Кальї. Там немає нічого, крім пустки й пустелі, буферної зони між прикордонням і королівством мертвих — Краєм грому.
Спершу з Сюзанною така халепа, з Сюзанною, яка була йому другом. Тепер батько його нового приятеля виявився підозрілим. Джейк упіймав себе на тому, що знову гризе нігті (ця звичка з’явилася нього в останні тижні навчання в школі Пайпера), і змусив себе це облишити.
— Це несправедливо, — сказав він, звертаючись до Юка. — Так нечесно.
Юк лизнув йому вухо. Джейк повернувся, обійняв пухнастика і притиснувся обличчям до густої шерсті. Шалапут терпляче дозволив себе обіймати. За хвильку Джейк виліз на рівну землю, де стояв Юк. Тепер йому трохи відлягло від серця.
На місяць знову набігли хмари. Джейк стояв на місці. Юк тихенько заскімлив.
— Потерпи хвилинку, — пробурмотів Джейк.
Місяць знову вийшов. Джейк подивився на те місце, де Бен Слайтмен розмовляв з Енді, силкуючись закарбувати його в пам’яті. Там був великий круглий камінь з блискучою поверхнею, до якого прибило течією розсохлий корч. Джейк був певен, що зможе знайти це місце знову, навіть якщо поряд не буде намету Бенні, що правив би за орієнтир.
Ти збираєшся розповісти Роланду?
— Не знаю, — пробурмотів він.
— Вім, — сказав Юк десь біля його щиколотки, і Джейк здригнувся. Чи то він не розчув і слово було «ні»?
Ти з глузду з’їхав?
Ні, не з’їхав. Свого часу йому здавалося, що він несповна розуму — збожеволів чи був за крок від божевілля. Але тепер він точно знав: він не божевільний. І Юк якимось чином прочитав його думки.
Джейк нечутно ковзнув у намет. Бенні досі міцно спав. Декілька секунд, закусивши губу, дивився хлопчик на свого нового друга — старшого за віком, але молодшого за досвідом. Йому не хотілося, щоб батько Бенні через нього потрапив у халепу. Хіба що іншого виходу не буде.
Джейк ліг і до підборіддя вкрився ковдрою. Ще ніколи в житті він не відчував такої нерішучості, й на очі йому наверталися сльози. Заснути він зміг лише на світанку.
Розділ VIII
КРАМНИЦЯ ТУКА; НЕЗНАЙДЕНІ ДВЕРІ
