Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

Він помахав своєю шинкою перед Річардом.

— Ти — ключовий гравець. У тебе буде багато симпатичних жінок, які захочуть бути з тобою.

— Є тільки одна, яку я хочу.

— І ти думаєш, що вона теж захоче? А що, якщо вона нічого не захоче з тобою робити?

Річард відкрив було рот, але тут же закрив його. Келен не знала його. Отримавши шанс відвести її від Джегана, що б він зробив, якби вона прийняла його за чергового чужинця, що намагається оволодіти нею?

Зрештою, чому б і ні? Що, якщо б вона не побажала піти з ним? Що, якби вона почала пручатися? Звичайно, ніякого часу, щоб спробувати їй все пояснити просто б не було.

Річард зітхнув. Тепер у нього була ще одна перепона, хвилювання про яку не дасть йому заснути.

Келен спокійно сиділа в стороні в тіні зовнішньої кімнати на низькому шкіряному стільці, поклавши руки на коліна. Джилліан сиділа по-турецьки на підлозі поблизу.

Час від часу Келен поглядала на Сестер Юлію і Ерміну, які працювали над порівнянням книг, які були ключем до відкриття скриньок Одена. Вони студіювали кожен том слово за словом, шукаючи якусь різницю.

Кілька інших полонених Сестер Джегана знайшли третю книгу внизу в катакомбах під плато, тому Сестри Юлія і Ерміна тепер мали додаткову копію, яку могли порівняти з двома книгами, які у них вже були — тієї з Палацу Пророків, якою Джеган володів вже давно, і тією, яку він знайшов в катакомбах міста Каска, де він захопив Сестер Юлію, Ерміну і Цецилію, а разом з ними і Келен.

Ці книги були копіями «Книги Зниклих Тіней». У назвах на корінцях останніх двох, однак, говорилося не Тіней, а Тіні. Сестри Юлія і Ерміна не дійшли згоди, чи мало це значення чи ні.

З того, що Келен зрозуміла з уривків і шматочків розмов, які вона підслухала, виходило, що існував один оригінал «Книги Зниклих Тіней", одна істинна копія і чотири помилкових.

Джеган тепер мав у своєму володінні три з тих п'яти копій. Роздобути собі всі копії було його основним завданням. З того, що Келен змогла почути, у Джегана малися люди, чиї життя були присвячені виключно цьому завданню.

Загадка посилилася, коли книга, знайдена в недавно виявлених катакомбах під Народним Палацом, як виявилося, мала слово «Тіней» в назві на корінці, як і повинно було бути.

Судячи тільки по назвах, перші дві книги повинні були бути помилковими копіями — як Келен про них і сказала — а остання, можливо, була істинною. Але, тим не менш, ніякого способу довести жодне з цих припущень у них не було.

Келен хвилювалася про те, що б вона зробила, якби Джеган зажадав, щоб вона визначила, чи була остання знайдена книга істинної копією чи ні.

Як Сестри вказали Джегану, в самих книгах було сказано, що для перевірки істинності копії була необхідна сповідниця. Келен почула, що вона як раз і була цією людиною, сповідницею, але, поряд з іншою частиною її забутого минулого, вона не знала, що таке сповідниця.

Вона поняття не мала, як вона повинна була розпізнати справжню копію. Джегана не хвилювало, чи знала вона спосіб розпізнати це чи ні; він просто чекав, що вона зробить це.

У перших двох книгах невірна назва дала їй прийнятну причину оголосити їх помилковими. Однак в останній книзі їй не було на що спертися, так як назва була правильною, а сам текст нічим не міг допомогти, тому що чарівництво перешкоджало їй бачити його.

Оскільки увага Джегана було зосереджено на Ніккі, він поки що не просив Келен визначити правильність останньої книги.

Але якщо б він зробив це, і Келен не змогла б дати йому задовільну відповідь, то за все заплатила б Джилліан.

До цих пір Сестри не змогли знайти які-небудь розбіжності між трьома копіями. У будь-якому випадку, як вони обережно натякнули імператору, різниця в тексті нічого не доводить. Всі три книги могли різнитися і, тим не менше, бути помилковими копіями. Як вони могли взнати?

Не було нічого, що могло б вказати, що остання книга, навіть якщо вона, здавалося, і відрізнялася від інших двох, була істинною копією. Те, що вона, як всередині, так і зовні відрізнялася від інших, рівним рахунком нічого не доводило.

Наскільки Келен зрозуміла, єдиний реальний спосіб розпізнати одну істинну копію — це якби у них був оригінал і всі п'ять копій. Незважаючи на свою розгніваність і вимогливість, Джеган теж повинен був це усвідомлювати.

Було абсолютно очевидно, чому він тримав людей, єдиним завданням яких було тільки виявлення інших книг.

Але поки всі книги не були знайдені, Джеган все ж хотів, щоб наявні у нього книги були перевірені на будь-які невідповідності, тому Сестри зараз звіряли кожне слово.

Джеган дав їм цілком достатньо часу, щоб пройтися по книгах. Спочатку він був дуже зацікавлений виявленням правильної Книги Зниклих Тіней, але останнім часом він більше цікавився Ніккі.

З тих пір, як Ніккі була захоплена, він був поглинений нею. Він не брав інших жінок до себе в ліжко і навіть утримався від спостереження за Джа-Ла.

Келен майже здавалося, ніби він думав, що, якби він зміг продемонструвати Ніккі, наскільки дійсно глибока його пристрасть до неї, тоді вона переконалася б в його істинних почуттях, і її непокора зникла б, оскільки вона була б переможена.

Зі свого боку, Ніккі стала тільки більш відстороненою.

Її холоднокровне, віддалене відношення дивно привернуло Джегана, але її непокора спонукала його до насильства і тільки робила її випробування важчим. У свою чергу, Келен не могла уявити, як можна не підкорятися йому.

Кілька разів, після нападу дикого прояву почуттів, гнів Джегана вщухав, коли він раптово усвідомлював, що, можливо, зайшов занадто далеко. У тих випадках