Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

— Маргарита, ти цього не зробиш! Після того, як ми…

— Тихо!

Він замовк на півслові. Вона почекала трохи, щоб переконатися, що він так і буде мовчати, і продовжувала:

— З деяких пір я підозрюю, що від нас приховують, що насправді сталося з тими, хто покинув Палац або помер. По-моєму, їх просто вбивали.

— Що?!

— Та тихіше ти! — Прошепотіла вона сердито. — Ти що, хочеш, щоб нас теж убили? — Він знову замовк. — Я думаю, що в Палаці пророків відбувається щось жахливе. Я думаю, їх вбивала якась із сестер.

— Вбивала? Сестра? Тільки безумець може припустити таке.

— Ні, я-то якраз в своєму розумі, але всі подумають саме так, якщо я скажу це привселюдно. Я повинна мати докази.

Джедідія задумався.

— Ну що ж… Ти знаєш, я повірю всьому, що ти скажеш, але це так дивно… Втім, я готовий допомогти. Що, якщо викопати тіла або розпитати слуг? Може, хтось щось бачив. Я непогано знайомий з деякими з них, і…

— Джедідія, це ще не найстрашніше.

— Але що може бути страшніше? Пальці її нервово стиснули квітку, а голос, і без того ледве чутний, став ще тихіше.

— У Палаці з'явилися сестри Тьми. У темряві було погано видно, але Маргарита виразно уявила, як зіщулився при цих словах Джедідія.

Якийсь час тишу порушувало лише настирливе гудіння мошкари і хрипке дихання чарівника.

— Маргарита… Сестри… Ні, це неможливо! Та їх просто не існує!

Це всього лише міф. Казка.

— Ні, це не казка, Джедідія. Я знаю, про що говорю.

— Маргарита, благаю тебе, схаменись! Це серйозне звинувачення, і якщо ти не пред'явиш доказів, тебе просто стратять. А як можна довести те, чого немає? Не існує ніяких сестер… — Він замовк, не наважуючись вимовити жахливе слово, і Маргарита добре його розуміла. Вона відчувала те ж саме, але в Палаці відбувалися дивні і страшні речі, яких вже не можна було не помічати. Маргарита зітхнула. Вже краще б їй було не ходити вчора до пророка або принаймні не слухати його промов.

Абатиса розгнівалася, бо Маргарита відмовилася передати послання пророка її помічниці, але в кінці кінців Маргарита добилася аудієнції, хоча користі від цього було небагато. Абатиса байдуже запитала, що означає «камінь у ставку», а коли Маргарита зізналася, що й сама не знає, суворо відчитала її за те, що та наважилася потурбувати її заради такої нісенітниці. Сестра вирушила до пророка за роз'ясненнями, але той геть заперечував, що взагалі щось комусь передавав, і абатиса просто сказилася від злості.

— Я всією душею бажаю, щоб ти мав рацію, — зітхнула Маргарита, — але ти помиляєшся. Сестри Тьми існують, і вони тут, серед нас. Ось чому я прийшла сюди вночі. Я хочу отримати докази.

— І як же ти збираєшся це зробити?

— Простежити за ними. Сьогодні вночі вони збиралися в Хагенський ліс, і я хочу з'ясувати, навіщо.

— А ти кого-небудь з них знаєш?

— Так, знаю. Не всіх, звичайно, але деяких.

— І хто ж це?

— Джедідія, я не скажу. Якщо вони що-небудь пронюхають, то вб'ють нас обох.

Краще я знайду докази і одразу доповім абатисі.

— Добре, але все-таки, як ти дізналася про них?

Маргарита напружено вдивилася в темряву. Начебто тихо. Мить повагавшись, вона зважилася:

— В однієї з сестер є якась магічна річ — атрибут чорної магії. Я бачила це в неї в кабінеті. Взагалі там повно всяких старовинних дрібничок, але ця статуетка привернула мою увагу. Розумієш, коли один з наших хлопчиків загинув, я прийшла до цієї сестри, щоб обговорити її доклад. Так от, я побачила, що статуетка стоїть у найдальшому кутку і ніякої пилу на ній немає. Вона була прикрита книгою — мабуть, від сторонніх очей, — але я все одно розгледіла.

— І це все? Тільки тому, що хтось витер пил з якоюсь статуетки, ти уявила…

— Ні. Ніхто не знає, навіщо потрібна ця статуетка, а в мене, коли з неї стерли пил, з'явилася причина про це задуматися. Я була дуже обережна, і ніхто не здогадався, чим я займаюся, але в кінці кінців я з'ясувала.

— І як же ти це зробила?

Вона згадала, як Натан взяв з неї клятву мовчати про те, хто розповів їй про статуетку.

— Це тебе не стосується.

— Але, Маргарита…

— Я сказала, тебе не стосується! — Відрізала вона. — І взагалі це не важливо.

Важливо лише те, що я це дізналася. Статуетка зображає людину, що тримає в руках кристал. Цей кристал називається квілліон.

— І що це значить?

— Це дуже рідкісний магічний кристал. Він має здатність витягати з чарівника магічну силу. Від подиву Джедідія на мить втратив дар мови.

— Звідки ти знаєш, що це квілліон, якщо він так рідкісний? Може, ти просто переплутала його з чимось схожим?

— Я могла б помилитися, якщо б їм не скористалися. Коли квілліон витягає з чарівника силу, він починає світитися оранжевим світлом. Його змушує горіти Хань чарівника, сила його дару. Я була в кабінеті буквально мить, але встигла розгледіти статуетку, що стояла за книгами.

На ній не було пилу, а квілліон горів помаранчевим світлом. Тільки тоді я ще не знала, що це таке. А коли дізналася, то відразу повернулася, щоб віднести його абатиси як доказ Але кристал уже не горів.

— А це що означає? — Злякано прошепотів Джедідія.

— Це означає, що сила чарівника покинула квілліон і перейшла до когось іншого. Квілліон — просто посудина для зберігання дару. Я думаю, Джедідія, що сестри вбивали чарівників і забирали їх дар собі.

Його голос затремтів.

— Тоді якою