Час тирана. Прозріння 2084 року (2014) - Юрій Миколайович Щербак

Генерал зробив ковток коньяку зі склянки, завбачливо поставленої Вчителем на столику поряд із картою світу. Обличчя Генерала стало схоже на личко малюка, який скуштував випадково цибулю — навіть очі засльозилися.

— Я зійшов на вершину влади, — повідав він сумно, наче сповіщав про поразку. — Ми перемогли, і народ боготворив мене. Сотні тисяч підданих монарха вітали мене всюди, де я з’являвся. В історії людства нікого так не вітали, нікого так не любили і не поважали. Я летів на крилах перемоги, я думав про те, як вивести країну з повоєнних руїн, як врятувати монархію і піднести її могутність. Я знав, як відвести нову загрозу тиранії, що зростала зі Сходу. Я був безсумнівним лідером… і раптом..

Генерал знову ковтнув коньяк, щоб зняти гіркоту спогадів. Слухачі завмерли, як глядачі фільму, герой якого завис над прірвою, ледве тримаючись однією рукою за канат.

— І раптом під час перших повоєнних демократичних виборів мене провалили ті, хто ще вчора молився на мене. Обрали якогось мізерного персонажа з Партії Робітників, якогось нікому не відомого недоумка, який одразу розорив країну, наче все ще тривала війна.

І тоді я прокляв демократію, якій служив стільки років. Хтось радив мені вчинити військовий переворот, щоб повернути владу, але я надто любив і поважав монархію, щоб зганьбити її зрадою і заколотом.

Він зітхнув.

— Ось що таке демократія. Ви можете потискати тисячі рук, цілувати в попки сопливих малюків, обіцяти виборцям золоті гори, плазувати перед ними під час виборчої кампанії, можете мати величезні заслуги перед країною, бути найчеснішою людиною в світі, бойовим генералом, великим стратегом і рятівником Вітчизни, але завжди поряд із вами може з’явитися хтось верткий, слизький, безсоромний і безсовісний, хто встеле собі шлях до влади грішми й брехливими обіцянками, і ви програєте. А з вами і вся країна. Пам’ятайте це.

У небі загуркотів старовинний, побудований сто тридцять років тому десантний гелікоптер «Westerland-Manchester Н-56», на темно-сірому фюзеляжі якого був намальований розпізнавальний знак — темно-синє, біле і всередині червоне коло. Через кілька хвилин після посадки бойової машини неподалік від галявини — повітряний струмінь від гвинтів здув зі столів усі записи — старі солдати в пласких касках внесли свого Генерала під звуки волинки на поклад машини, й гелікоптер зник серед гір, залишивши по собі гасовий сморід. Так смерділи давно забуті людством невеличкі настільні прилади для готування їжі — примуси, керогази, дуже популярні під час тієї війни, яку виграв Генерал, щирий демократ, який усе життя ненавидів тиранів і все життя заздрив їм.

Україна-Русь наближалася до нових випробувань, нового повороту своєї долі, хоча звичне життя ще не було ні в чому порушене й тривали буденні турботи громадян — пошуки роботи, житла і нових кредитів, народження дітей і намагання дати їм добру освіту, кохання, зради, розлуки, хвороби і смерті. Зовнішньо все залишалося по-старому, як і тисячу років тому — і якби людям сказали, що вони живуть у майбутньому, вони б здивувалися; після ядерних вибухів і Великої Темряви люди намагалися забути те страшне, через що їм довелося перейти, викреслити з пам’яті ще недавнє минуле; вони хотіли жити у побутовій суєті й спокої, не бажаючи думати про нові загрози.

Відкриття Моргана, Чуньтао і Гомеса (2081 рік), які віднайшли в голові людини не один, а два мозки, перевернуло старі уявлення щодо процесу мислення: якщо Мозок-1 — відносно невелика й древня частина людського мозку — намагався створювати більш-менш об’єктивну, хоч і примітивну картину навколишнього світу, завдяки чому могли вижити стародавні мисливці, рибалки, землероби й народилося велике древнє мистецтво Греції та Риму, то Мозок-2 — пізніший набуток людини — в результаті накачування упродовж останніх двохсот років неприродно великих обсягів штучної інформації вийшов з-під контролю Мозку-1, був інфікований комп’ютерними вірусами і перетворився на гігантський резервуар снів, у яких перебували люди вдень, безпідставних ілюзій, викривлених уявлень про дійсність, міфів, потужніших, ніж ті, якими жили стародавні вікінги; завдяки Мозку-2 переважна більшість людей все далі віддалялася від реальності, втрачаючи здатність передбачити майбутнє і тверезо оцінювати його виклики.

Палій, який нічого не знав про відкриття Мозку-2, відносив себе до людей далекоглядних, передбачливих і реалістичних, хоча його все дужче терзали хворобливі фобії і незрозумілі тривоги, позбутися яких — він був переконаний — можна було лише після вдалого перевороту. Після знищення Гайдука, який розпочав відверто ворожі дії проти свого міністра оборони. Четверо генералів, що входили до Фронту народного опору, були заарештовані, що викликало лють Палія, хоча НБР надало неспростовні документальні докази хабарництва і корупції цих опор військового режиму. Палій побачив у цьому лихий знак і вирішив пришвидшити підготовку до захоплення влади, до чого закликав його Мозок-2 і підштовхувала Леді, яка відмовилась задовольняти сексуальні фантазії свого чоловіка доти, доки він не вб’є Гайдука. Мозок-1 був геть відсутній у голові Леді.

На початку червня Палій провів таємну нараду на полігоні «Десна-444», в якій взяли участь кілька найбільш довірених осіб. Серед них — полковник Стригун, начальник ІНКОМ майор Шпак і четверо генералів, уцілілих від Гайдукових репресій і сповнених рішучості припинити бути застрашеними маріонетками в руках цього тирана.

Змовники зібралися в запасному центрі управління військами — підземному бункері, розташованому в сосновому лісі поодаль від основних будівель полігону-444. На відміну від поверхні землі, де панувала тропічна спека, в бункері було сиро й холодно і стояв запах гнилого повітря й давно непрацюючої апаратури.

Перш за все, було прийнято рішення перевести полковника Стригуна на