Час тирана. Прозріння 2084 року (2014) - Юрій Миколайович Щербак

Розгубившись на якусь мить, Джордж кинувся до карниза й зрозумів: Вінсент швидко спускався в провулок по альпіністській мотузці, заздалегідь закріпленій на даху.

Джордж, обдираючи долоні в кров, стрімко спускався за Вінсентом. Він так і не зрозумів, чи загинув Климент XV, і його це не хвилювало, але знав, що вбивця Мар’яни і Джованни зовсім поряд і намагається втекти.

Джорджа, який зістрибнув на хідник, здивувала тиша на вулиці, по якій важко, загубивши кашкет, біг Вінсент в уніформі карабінера. «Операція „Піцерія“ почалася», — подумав Джордж і знову вистрілив. Йому здалося, що цього разу стріла влучила в ногу Вінсента.

Найдосконаліший продукт фантазії військових і технологічного прориву сотень інженерів і робітників: ПУРК — переносний універсальний ракетний комплекс восьмого покоління, виробництва ізраїльського оборонного концерну RAFAEL класу «NAKAM» (помста, відплата), призначений для знищення командних пунктів, центрів управління противника і вибіркового вбивства терористів. Високоточна багатофункціональна ракета з блискучим, прозорим у головній частині автоматичного наведення корпусом зі склопластики та композитних матеріалів, завдовжки 70 см, калібру 75 мм, вагою 5 кг, радіусом дії від 100 до 1500 м, швидкістю лету 570 м/сек., завдяки мініатюрним твердопаливним двигунам із поміхостійкою системою точного наведення на конкретну людину — її склад ДНК, серцебиття, запах — чи на конкретний сигнал маячка; може бути керована лазерним променем. Діє за принципом FF — Fire and Forget (вистрілив і забув). Потужний заряд вибухівки і 3 тисячі готових елементів ураження гарантують загибель об’єкта атаки незалежно від ступеня його індивідуального захисту.

Дуже проста в експлуатації: Вінсент-Іванишин приніс її в пусковій трубі, яку сховав до чохла снайперської гвинтівки SR-125 — такими були озброєні всі карабінери, що охороняли площу і палац Святого Петра. Агенти безпеки, які чергували перед готелем «Rezidenza Paolo VI», не звернули на нього жодної уваги: належали до іншого відомства і виконували інші завдання.

Карабінер, що вже стояв на колінах на даху й витягував із чохла свою гвинтівку, привітно підняв руку й усміхнувся, побачивши колегу, який прибув на підкріплення, — і отримав кулю в чоло. Вінсент спокійно розчохлив ракету, очікуючи, коли Папа з’явиться у вікні палацу. Одна річ трохи непокоїла Вінсента — якась літня жінка, що піднімалася разом із ним у переповненому ліфті на п’ятий поверх: її зляканий погляд, тонкі риси її обличчя здалися знайомими, але Вінсент не міг пригадати, де її бачив.

Як тільки Папа з’явився у вікні, Вінсент зняв запобіжник — зеленим засвітився індикатор готовності ракети до пуску, що свідчило про те, що мозок ракети ухопив сигнал маячка; навів трубу на вікно й натиснув спусковий гачок. Почув легкий поштовх у праве плече, але набагато слабший, ніж віддача при стрільбі з автомата ІЖ-107, і, задоволений такою легкістю вбивства Папи Римського, прошепотів: «Господи, благослови», дивлячись на білястий слід, що залишала за собою ракета.

І в що мить хтось штовхнув його в спину і він кинув трубу на вазон із квітами, подумавши, — як добре, що працював у рукавичках, щоб легше було спускатися по альпіністській мотузці з будинку; він не залишить відбитків пальців на трубі.

— Ти що наробив! Вбивця! — кричала жінка, яку помітив у ліфті, вчепившись Вінсентові нігтями в шию — довелося схопити її в обійми й притиснути так, щоб не пручалась.

Між тим ракета «NAKAM» RMS-70NG, розкривши стабілізатори, вийшла на крейсерську швидкість й наближалася до палацу Сикста. Радарні установки швейцарської гвардії Ватикану не засікли її. Папа саме промовляв слова молитви, яку повторювали сотні тисяч людей, що скупчились на площі:

— Отче, спаси і помилуй нас, Твоїх дітей грішних. Пам’ятаймо, що Господь ніколи не забуває прощати, це ми забуваємо просити в нього прощення… Радуйся, Маріє благодатна, Господь із тобою. Благословенна ти між жінками і благословенний плід лона твого, Ісус. Свята Маріє, Мати Божа, молись за нас, грішних, нині та в годину смерті нашої. Амінь.

Натовп повторив уголос слова: «Ave Maria, dominus toecum…»

Ракета нестримно і невблаганно рухалась на сигнал мініатюрного чіпа-маячка, встановленого агентом кардинала Саймса в зображенні папської емблеми — якраз у центрі темно-червоного килима, закріпленого на підвіконні, який звисав з вікна під час недільної меси.

Як геніально спланував цю операцію шейх Омар аль-Бакр! Ізраїльською ракетою, виготовленою ворогами Аллаха і християн, руками американського кардинала-зрадника і українського вбивці, що представляє нікчемний народ, розбещений салом і горілкою на найкращих землях, які невідь-чому дав їм Аллах, — знищити ініціатора нового хрестового походу проти правовірних, Римського Папу, нехай зітре його ім’я Аллах з пам’яті людської.

Яку насолоду несе цей вибух не тільки «Глобальному джихаду», але й мільйонам правовірних у Єгипті, Індонезії, Пакистані та інших країнах: почувши цю новину, вони вибіжать на вулиці з радісними вигуками, з кулаками, піднятими у проклятті проти хрестоносців, у шаленому танці щастя вони славитимуть знищення Папи. Скільки сподівань покладається на цю маленьку, сповнену смертоносної сили розумну ракету, нехай благословить її Аллах. Бо смерть Климента XV — то смерть ідеї Возз’єднання християн, то кінець існування цієї фальшивої релігії, цього мертвонародженого відгалуження від злобної віри юдейської.

Але в страшну справу смертовбивства невинної людини, в злочин століття втрутився Бог, чи його представники на землі, чи химерна Історія: смертоносний снаряд, що летів у напрямку вікна, в чорному прямокутнику якого стояв Папа в білому, здійнявши до неба руки, раптом припинив отримувати сигнал маячка, який повинен був бути закладений у килим, в те місце емблеми, де перехрещуються ключі від неба і землі, й розгублено почав здійматися в небо над куполом собору Святого Петра: комп’ютер ракети «NAKAM» лихоманково почав перебирати можливі варіанти дій, готуючись до остаточного рішення: самознищення ракети. Але в ту мить, коли ракета розгублено ширяла в небі над площею Святого Петра, захищаючись