Мандри Лемюеля Гуллівера - Джонатан Свіфт

Щодо формального проголошення цих країн володіннями нашого монарха, то це мені ніколи на думку не спадало, а якби й спало, то при тих обставинах з міркувань розважливості та самоохорони довелося б відкласти здійснення цього наміру до кращої нагоди.

А тепер, відкинувши єдиний докір, який можна було б зробити мені як мандрівникові, я остаточно прощаюся з моїми люб'язними читачами і повертаюсь тішитися своїми спогадами у маленький садок у Редріффі. Тут я впроваджуватиму в життя чудову науку доброчесності, якої я навчився серед гуїгнгнмів, і спробую перевиховати, скільки це можливо, єгу з моєї власної сім'ї. Я буду частіше розглядати себе самого в дзеркало і таким способом привчатись поволі зносити вигляд людини. Мені дуже боляче бачити дикість наших гуїгнгнмів, але я завжди ставитимусь до них з пошаною ради мого благородного хазяїна, його сім'ї, його друзів і всього благородного племені гуїгнгнмів, на яких мають честь бути схожими будовою тіла наші гуїгнгнми, хоч розумові здібності їх і перебувають на значно нижчому рівні.

Останнього тижня я став уже дозволяти своїй жінці сідати обідати разом зі мною на протилежному кінці нашого довгого стола і відповідати (якомога коротше) на мої запитання. Проте запах єгу ще й досі викликає в мене огиду, і я завжди затикаю собі носа рутою, лавандою або тютюновим листям. Хоч і як важко літній людині зрікатися своїх давніх звичок, але я все ж сподіваюся колись призвичаїтись до моїх сусідів-єгу настільки, щоб не боятися їхніх зубів та пазурів.

Взагалі я міг би нарешті примиритися з нашими єгу, якби вони задовольнилися самими своїми природними хибами та вадами. Мене вже не обурюють адвокати, кишенькові злодії, полковники, неуки, лорди, картярі, політичні діячі, лікарі, донощики, лжесвідки, зрадники й подібні до них люди, бо вони — неминуче зло. Та коли я бачу, як який-небудь виродок починає ще й величатися, отоді мені вже уривається терпець. Я ніколи не спроможусь зрозуміти, як до всіх мерзенних вад такої нікчемної тварини додаються ще й гордощі. Мудрі й доброчесні гуїгнгнми, обдаровані найдосконалішими рисами, які можуть прикрасити розумну істоту, не мають у своїй мові відповідного цій ваді слова. В них-бо немає слів для означення чогось поганого, крім тих, якими вони описують огидні властивості єгу. Але гордощів у них вони не помічали, бо зовсім не розуміли, як проявляється натура єгу, коли ці тварини стають панами. Я ж, більше обізнаний з ними, виразно бачив зачатки гордощів навіть і в диких єгу.

Гуїгнгнми, які слухають тільки голос розуму, пишаються своїми чеснотами не більше, ніж я пишаюся своїми руками або ногами, хоч без них кожен почуває себе нещасним.

Я спинився так докладно на цьому питанні через те, що хочу зробити громаду англійських єгу хоч трохи менш нестерпною. Тому прошу всіх, хто має дурість пишатися своєю належністю до породи єгу, не навертатися мені на очі.

Кембрідж — місто в Англії з відомим Кембріджським університетом, заснованим ще 1231 року.

В Англії за часів Свіфта медичну освіту здобували в якогось лікаря. Спеціальних навчальних закладів не було.

Лейден — місто в Голландії, де є відомий університет.

Левант — збірна назва країн Східного Середземномор'я.

Ван-Діменова земля — така була до 1853 року назва острова Тасманії біля південно-східних берегів Австралії.

Кабельтов — морська міра довжини, дорівнює 185.2 метра.

Дюйм — англійська міра довжини, дорівнює 2,5 сантиметра.

Ярд — англійська міра довжини, близько 0.9 метра.

Фут — англійська міра довжини, дорівнює 30.4 сантиметра.

Ель — сорт англійського пива.

Синя, зелена, червона нитки — кольори англійських орденів Підв'язки, Бані та святого Андрія.

Англійська миля — 1,6 кілометра.

Колос Родоський — велетенська статуя, побудована в старовину греками на острові Родос. Заввишки статуя була до 35 метрів.

Заборону виходити з порту.

«…заприсяглась помститися мені.» — Королева Анна була настільки обурена «аморальністю» нападок на церкву в сатиричній «Казці бочки», що, забувши про політичні послуги Свіфта її міністерству, прислухалась до порад вищого духовенства і відмовилася надати йому посаду єпископа. Свіфт тут висміює забобони королеви і придворних дам. У цьому розділі Гуллівер більше вже не допитливий мандрівник по незнайомій країні — він викладає теорії і думки самого Свіфта.