Її величність кішка - Бернард Вербер

Бернар Вербер

Її величність кішка

Ванессі Біттон, найближчій сусідці, яка завжди доглядала мою кішку Доміно під час моїх мандрів. Із вдячністю за терпіння до подряпин, ненажерливості, нервових зривів і загалом хворобливого егоцентризму цієї розкішної принцеси.

Люди подібні до нас, тож не варто всіх міряти одною міркою — їх так багато, що з-поміж сотні нікчем неодмінно знайдеться хтось прекрасний.

Матуся кішки Бастет

Всяку живу істоту, яка приховує свій анус, можна з певністю підозрювати в намірі приховати свої справжні почуття.

Кіт Піфагор

Правда — це лише точка зору.

Кішка Бастет

Акт І

Красива утопія

1. Читати

Я б так хотіла вміти читати.

Можливо, читання — це вміння, якого зараз мені бракує найбільше. Як би я хотіла розшифровувати всі ці крихітні знаки, що вишикувались на сторінках і творять слова. Як би я хотіла збагнути хоч один із тих довгих текстів, у яких чаяться історії.

Мені здається, деякі люди, гортаючи сторінки, ніби за помахом чарівної палички, здатні бачити персонажів, предмети, конкретні місця, здатні чути звуки природи, голоси, музику. Це просто неймовірно.

А ще, коли я навчуся добре читати, то не зупинюсь на цьому і, мабуть, почну… писати!

Ні, не смійтесь, я впевнена, що настане день, коли це мені вдасться. Але поки що до цього ще далеко, тож залишається бути розважливою і далі робити свої звичні справи, хоч вони, зізнаюсь, не такі вишукані. Оскільки я ще не можу написати розповідь про свою надзвичайну пригоду, то принаймні пронявчу її вам. Що ж, будете моїми слухачами, а не читачами.

Ну, мої любі, гарненько нашорошуйте вушка, наструнчуйте вуса, щоб краще все сприймати, і тоді ви теж долучитесь до вузького кола посвячених. А потім самі поділіться цією історією з іншими, з вашим котом — щоб вона не канула в забуття. І тоді ви станете такими собі котами-казкарями. А одного разу котрийсь із вас, той, хто найкраще її запам’ятає і навчиться писати, зробить із неї — чом би й ні! — справжню книжку.

Головне — запам’ятайте:

ВСЕ, ЩО НЕ РОЗКАЗАНЕ, — ЗАБУТЕ.

А все, що забуте, — ніби ніколи й не було. Переповідання історії робить її безсмертною.

Я усвідомила це, коли нарешті побачила світ крізь призму людського сприйняття, а зокрема — коли дісталася до славнозвісної ЕВАЗ, «Енциклопедії Відносного та Абсолютного Знання» Веллса.

2. Історія письма в людей

Найдавніша історія, що дійшла до нас, датується вісімнадцятим тисячоліттям до нашої ери. У печері Ласко було знайдено зображення, такі собі комікси, що описували сцени полювання й битв. За чорнило служили кров чи вугілля, змішані з пилком квітів і навіть із фекаліями. Полотном була кам’яна стіна печери. Не виключено, що опис цих подій мав на меті об’єднати плем’я навколо спогадів про героїчні вчинки їхніх предків.

Сліди письма також було знайдено в Китаї у шостому тисячолітті до нашої ери. У цьому випадку йдеться не про цілі сцени, а піктограми, тобто символічні знаки, кожен із яких означає якесь слово: наприклад, для позначення коня кількома штрихами зображали тварину.

У тридцять першому столітті до нашої ери шумери поєднали між собою дві піктограми, створивши ідеограми, завдяки яким змогли зображати абстрактні поняття: не лише тварин і природу, а й почуття та ідеї.

У третьому тисячолітті до нашої ери, паралельно з шумерськими ідеограмами, у Єгипті з'являються ієрогліфи, які знов-таки пов’язують малюнки у склади. Кілька складів утворюють слово.

У двадцять п’ятому столітті до нашої ери в тих же шумерів з’являється клинопис. Це вже не просто малюнки, що відображають дійсність, а поєднання ліній, вирізьблених за допомогою загостреного стебла очерету на м’яких глиняних дощечках. Своєю чергою, перший сучасний алфавіт було винайдено в Ізраїлі близько 2000 року до нашої ери. Він складався з двадцяти двох літер і починався з івритської літери алеф, яку зображують як перевернуту голову бика (основне джерело енергії на той час), яка надихне грецьку альфу та латинську А. За нею прийде бета, що символізує дім із дахом і від якої піде латинська літера Б, потім жімель, що нагадує шию верблюда.

Енциклопедія Відносного та Абсолютного Знання, том XII під назвою «ЕВАЗК» (ЕВАЗ Котів), переказана котом Піфагором за старою ЕВАЗ професора Веллса

3. Хто я

Перед тим як докладно розповісти вам про захопливі події, що відбувались досі, мушу пояснити, хто ж я така насправді.

Спершу про те, що видно неозброєним оком: зовні я — трирічна довгошерста кішка, біла з чорними латками, розташованими надзвичайно гармонійно, особливо та що на мордочці, у формі перевернутого серця. А очі в мене зелені, як смарагди.

А тепер — про те, чого очима не побачиш. Почну зі своїх недоліків. Так, я розумію, це дивує, але уявіть собі, вони в мене є. По-перше, я перфекціоністка, і тому не терплю нічого посереднього. По-друге, я схиблена на чистоті: можу годинами вилизуватися, не пропустивши жодної шерстинки, і зневажаю всіх брудастих та неохайних. Що ще? Дехто вважає мене зверхньою. І справді, я ненавиджу все бридке й вульгарне. Іноді моя природня грація приваблює сусідів, що робить мене, скажімо так, різкою в ставленні до брутальних залицяльників і заздрісних конкуренток. Ще я досить запальна. Часом доводиться давати научку чванькам, які не виявляють до мене належної поваги, — я їх дряпаю одною правою з довжелезними гострими пазурами.

Мусять бути ще якісь недоліки… А-а-а, так: я гурманка. Я люблю жадібно проковтнути цілого горобця за раз, живого, разом із лапками, дзьобом і пір’ям… Одного разу я навіть відчула, як він ворушився у мене в горлі, стараючись звідти вибратись.

Ще я буваю жорстока. Часто бавлюся мишками, роздираю їх, витягую нутрощі, намотую собі на лапку, хоч і не їм. Годі, не вдавайте з себе обурених, я впевнена, що кожному доводилось робити подібні речі, хоч би раз в житті, в перехідному віці.

Звісно, всі ці дрібні недоліки компенсують мої величезні чесноти.

Навіть із мишками, якщо я трішки їх і травмувала, то подарую їх, поки вони ще теплі та хвилююче апетитні; і при цьому нічого не чекатиму взамін.

До того ж, я