Марсіянин - Енді Вір

Ремонтний набір замалий, та все ще корисний. Я можу розмазати смолу по краях видового щита, відтак наліпити щось зверху, щоб затулити отвір. Та є проблема: чим мені накрити отвір? Потрібно щось, що витримає великий тиск.

Роззираючись довкола, я бачу лише одну річ, котра витримає одну атмосферу - це сам скафандр для ПЧД. Багато матеріалу, можна навіть відрізати. Пам’ятаєте, як я різав полотно для Габу на стрічки? У мене з собою у скрині з інструментами є ті самі ножиці.

Якщо вирізати з мого ПЧД скафандра шматок, то у ньому лишиться інша дірка. Але я можу вибрати форму і положення цієї дірки.

Так… Гадаю, я придумав. Я відріжу собі руку!

Ну, ні. Не мою руку. Руку скафандра для ПЧД. Переріжу точно під лівим ліктем. Відтак можна розрізати її вздовж, отримуючи таким робом прямокутник. Він буде достатньо великим для заклеювання видового щита, а смола триматиме його на місці.

Матеріал призначений витримувати атмосферний тиск? Є.

Смола призначена забезпечувати щільність під вказаним тиском? Є.

А як щодо дірки, що видніється на кінці руки-коротуна? На відміну від мого видового щита, матеріал скафандра гнучкий. Я стисну його докупи і заклею смолою. Доведеться притискати ліву руку до свого боку, коли буду у скафандрі, але місця вистачить.

Я розмазуватиму смолу дуже тонко, але вона буквально є найсильнішим адгезивом, відомим людині. І вона не зобов’язана створити бездоганне склеювання. Потрібно лише протриматись доки я дістанусь безпечного місця.

А де буде те “безпечне місце”? Не уявляю.

Та нехай, по одній проблемі за раз. Саме зараз я лагоджу скафандр для ПЧД.

Аудіо журнал: Сол 119 (6)

Запис:

Відрізати рукав від скафандра було легко, так само легко було розрізати його вздовж, щоб отримати прямокутник. Ці ножиці міцні як дідько.

Очистити видовий щит від скла виявилось важче ніж я думав. Навряд воно прохромить матеріал ПЧД скафандра, але я не хочу ризикувати. До того ж, не хочу, щоб скло покололо мені обличчя, коли я буду у нього вдягнений.

Відтак настала складна частина. Коли я розкрив ремонтний набір, я мав 60 секунд до застигання смоли. Я вишкріб її з набору своїми пальцями та швидко намастив нею навколо ободу видового щита. Відтак узяв решту смоли і заклеїв дірку у рукаві.

Я притис прямокутник матеріалу зі скафандра до шолома. Тримав його міцно обома руками, а коліном тиснув на шов на рукаві.

Я тримав усе доки не дорахував до 120. Щоб бути певним.

Схоже, усе вдалось. Латка виглядала надійною, а смола закам’яніла. Та попри це я приклеїв руку до шолома.

Припиніть сміятись

Озираючись назад, я розумію, що використовувати пальці для намазування смоли - не найкраща думка. На щастя. ліва рука все ще була вільною. Після деякого періоду крехтіння і лайки я таки дотягнувся до скриньки з інструментами. Коли знайшов викрутку, то зміг як долотом відділити себе від шолома (почуваючись протягом усього процесу цілковитим дурнем). Це була тонка справа - я не зотів зняти з пальців шкіру. Тому я просунув викрутку між шоломом і смолою. Я зміг звільнити руку не проливаючи крові, тому вважаймо це перемогою. Та тепер загусла смола довго триматиметься на моїх пальцях, як у дитини, яка захопилась суперклеєм.

Користуючись наручним комп’ютером, я створив у скафандрі тиск 1,2 атмосфери. Латка на видовому щиті вигнулась уперед, але втрималась на місці. Рукав наповнився, погрожуючи прорвати новий шов, але лишився цілим.

Відтак поглянув на показники, щоб визначити стан герметичності.

Відповідь: не дуже.

Скафандр розрахований на 8 годин використання. Це потребує 250 мл рідкого кисню. З міркувань безпеки скафандр має цілий літр О2 ємності. Але це лише половина історії.

Решту повітря складає азот. Він там для створення тиску. Коли скафандр протікає, саме ним відновлюється втрата. Скафандр має 2 літри рідкого N2.

Скафандр просто розплескував повітря. За 60 секунд було втрачено стільки, що тиск у всьому шлюзі піднявся до 1,2 атмосфери.

Припустімо, що об’єм повітряного шлюзу - 2 кубічні метри. Надутий скафандр для ПЧД мабуть приймає з цього половину. Для додавання 0,2 атмосфери до 1 кубічного метра потрібно 5 хвилин. Це 285 г повітря (можете не сумніватись). Повітря у баках складає близько 1 грама на кубічний сантиметр, тобто я щойно втратив 285 мл.

Три баки разом мали на початку 3000 мл. Багато із того було використано для підтримання тиску поки повітряний шлюз протікав. А ще моє дихання перетворило частину кисню у вуглекислий газ, котрий всотався у фільтри СО2 у скафандрі.

Згідно з показниками, у мене є 410 мл кисню, 738 мл азоту. Разом це дає майже 1150 мл для користування. Якщо поділити цю кількість на 285 мл на хвилину…

Коли я вийду з повітряного шлюза, це скафандр для ПЧД протримається 4 хвилини.

Лайно!

Аудіо журнал: Сол 119 (7)

Запис:

Гаразд, я ще трохи подумав.

Який сенс іти до ровера? Я просто потраплю у пастку. Додатковий прострі - це добре, та я все одно помру. Нема відновлювача води, нема