Марсіянин - Енді Вір

То ж я розібрав його на частини.

Так, я знаю. У НАСА є багато надрозумних людей, і мені справді варто робити, як ті кажуть. І я поводжусь невдячно, враховуючи, що вони витрачають увесь час на розробку плану порятунку мого життя.

Я втомився слухати. як я повинен витирати собі дупу. Однією із рис, яку вони шукали, коли підбирали астронавтів для Аресу, була самостійність. Це 13-тимісячна місія, більшість якої проводиться за світлові хвилини від Землі. Вони шукали людей, котрі могли б діяти на власний розсуд, але у той же час, підкорятись капітанові.

Якби капітан Ллюїс була тут, я б робив усе, що вона наказала, без пролем. Але комісія безликих бюрократів десь на Землі? Даруйте, та для мене це занадто.

Я був дуже обережним. Позначив кожну частину, коли його розбирав, та розклав усе на столі. У мене є схема на комп’ютері, тому несподіванок не було.

І як я підозрював, одна трубка була засмічена. Відновлювач води призначений для очищення сечі та всотування вологи з повітря (ви видихаєте майже стільки ж води, скільки і випісюєте). Я змішував воду з ґрунтом, щоб мінералізувати її. Ці мінерали і відклались у відновлювачі.

Я почистив трубки і зібрав їх знову. Це повністю вирішило проблему. Колись доведеться знову це зробити, але не раніше 100 Солів. Не велика біда.

Я розказав НАСА, що я зробив. Наша (якщо перефразувати) розмова була такою:

Я: Я розібрав його, знайшов проблему та виправив усе.

НАСА: Нахаба.

АЛ102 здригався від жорсткого шторму. Піддаючись силам і тискові значно більшим ніж ті, на які він був розрахований, він страшно брався брижами навколо ущільнювальної межі повітряного шлюзу. Інші частини полотна хвилювались вздовж своїх країв разом, діючи як одне ціле. але АЛ102 не мав такої можливості. Повітряний шлюз ледве рухався, через що на АЛ102 лягала уся сила шквалів.

Шари пластику, постійно згинаючись, тертям нагріли смолу. Нове, вільніше середовище дозволило вуглецевим волокнам розділитись.

АЛ102 розтягнувся.

Не дуже. Лише на 4 міліметри. Але вуглецеві волокна, які звичайно відстояли одне від одного на 500 мікронів, тепер мали прогалину у вісім разів більшу згаданого розміру.

Коли буря стихла, астронавт, котрий лишився сам, зробив повну перевірку Габу. І він нічого лихого не помітив. Слабка частина полотна була прихована ущільнувальною межею.

Зроблений для місії на 31 Сол, АЛ102 продовжував добре служити відведений йому термін. Сол за Солом, поки самотній астронавт виходив та заходив у Габ майже щоденно. Повітряний шлюз1 був найближчим до станції підзарядки роверів, тому астронавт надавав йому перевагу перед двома іншими.

Коли тиск зростав, шлюз трохи розтягувався, коли тиск падав - стягувався. Щоразу як астронавт користувався шлюзом, напруження у АЛ102 спадало, відтак з’являлось знову.

Розтягування, напруження, послаблення, напруження...

Минулої ночі я прокинувся від коливань Габу.

Піщана буря середнього рівня закінчилась так само несподівано, як і почалась. Це був лише третій рівень зі швидкістю вітру 50 км/год. Нема про що турбуватись. Та все ж трохи бентежно чути завивання вітрів, після того як звик до повної тиші.

Мені стало неспокійно за Патфайндер. Якщо піщана буря пошкодила його, то я втрачу мій зв’язок із НАСА. За логікою мені нічого було перейматись. Він пробув на поверхні десятки років. Маленька буря ніяк йому не зашкодить.

Коли я вийду назовні, то переконаюсь, що Патфайндер гарно працює, а потім візьмусь до кропіткої, нудної роботи дня.

Так, з кожним піщаним штормом приходить неминуче Прибирання сонячних стільників. Почесна традиція для щирих марсіян, як я. Це нагадує мені моє дитинство у Чикаґо, де я мав прибирати сніг. Маю дякувати моєму батькові, він ніколи не стверджував, що це загартує мою вдачу чи чи навчить цінувати важку працю.

- Снігоприбиральна машина дорога, - казав він. - А ти безплатний.

Якось я поскаржився нені.

- Не будь слабаком, - відказала вона.

Ще одна новина - лишилось сім днів до збирання врожаю, а я все ще не підготувався. Спочатку мені потрібно зробити мотику. Ще потрібно зробити ззовні комору для картоплі. Не можна просто насипати її купою назовні. Перший сильний шторм створить Велику марсіянську міграцію картоплі.

Хай там як, усе це має почекати. У мене цілий день справ. Після розчищення сонячних стільників я маю перевірити увесь сонячний масив, щоб переконатись, що шторм не пошкодив його. Відтак потрібно зробити те саме з ровером.

Ліпше скоріше починати.

Повітряний шлюз 1 поволі знизив тиск до 1/90 атмосфери. Уотні, одягнений у скафандр для ПЧД, чекав завершення декомпресії. Він робив це буквально сотні разів. Будь-які сумніви, які він міг мати у Сол 1, давно минули. Тепер це був просто нудний клопіт перед виходом на поверхню.

Коли зниження тиску продовжувалось, атмосфера Габу тисла на повітряний шлюз, і АЛ102 розтягнувся востаннє.

119 Сола Габ отримав тріщину.

Початковий розрив був менше ніж 1 міліметр. Перепендикулярні вуглецеві волокна мали запобігти збільшенню розриву. Та безкінечні навантаження розтягнули прямовисні волокна та послабили поземні до міри, коли ті вже не виконували свої функції.

Уся сила атмосфери Габу кинулася у тріщину. За десяті частки секунди розрив був уже метр завдовжки, сягаючи вздовж ущільнувального