Діаболік - С. Дж. Кінкейд

І тоді імператор промовив:

— Діти мої, я дякую вам за те, що ви зібралися тут сьогодні як представники або довірені особи всіх територій нашої великої Імперії, щоб відсвяткувати перемогу над нашими ворогами, нинішніми і колишніми. Ці битви формують основу нинішньої величі людства і галактичного панування...

Я подивилася в різні боки — гордий лик Імператора сяяв звідусіль, і тут я побачила інших людей — таких самих довірених осіб, як і я, вони теж озиралися, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Безперечно, Імператор вирішив зібрати Велике Скликання не без причини.

А потім ми дізналися правду.

— На жаль, незважаючи на те що Імперія процвітає і зміцнюється під управлінням родини Домітріан уже впродовж багатьох століть, ми опинилися на небезпечному роздоріжжі. У нашому середовищі, як рак, поширюється зловісна ідеологія. Звичайно, я маю на увазі тих, хто прагне відновити науку, яку краще забути.

У мене перехопило подих. Ось чому ми тут.

— Я говорю про тих, хто вважає цю небезпечну нову ідеологію не просто нападом істерики, тих, хто вбачає у вбивчому просторі велику загрозу, що одного дня обов’язково поглине Імперію, або про Партизанів серед Ексцесів, які переконані, що здатні вижити без нашої милостивої руки, яка направляє їх. Я говорю про тих зрадників і богохульників, що мають найвищі чини в цій священній Імперії.

Я не зводила з нього очей, з цієї маленької фігурки, яка сиділа на своєму троні посеред великого зібрання, а не зі збільшеного обличчя, що відображалося на електронному одязі всіх присутніх. Єдине, про що я могла думати, то це про розкол, який відбувся після моїх дій на арені, що розділив Хризантеміум на два табори. Імпірінси були в центрі цих подій. Вони були неофіційними лідерами «ракової» фракції, яку ненавидів Імператор.

— Деякі Сенатори та Намісники вбили собі в голову, що вони, а не я, повинні ухвалювати рішення на благо Імперії. Вони посіяли зерно єресі серед Ексцесів, розказавши їм те, чого ті взагалі не повинні були знати. Вони порушили священні таємниці Живого Космосу, пішовши проти моїх прямих наказів. Більшість із вас знає, хто ці зрадники. Більшість із вас — нащадки цих зрадників.

Я стиснула кулаки, моє серце шалено калатало. Я дивилася прямо на машину, що зависла переді мною, готова вистрілити в будь-який момент, і розмірковувала над тим, помру я сьогодні чи ні.

Імператор витримав довгу паузу, дозволивши тиші повиснути в повітрі ще на декілька хвилин. З кожною хвилиною було все важче уявити собі людину, яка наважиться порушити цю тишу, а можливо, у цьому й полягав задум Імператора. Посмішка на його оманливо молодому обличчі стала ширшою.

— Ось чому я зібрав вас тут на це дуже особливе Велике Скликання. Як ви бачите, грішників, які поширювали богохульні ідеї не запросили. Заради збереження святості великих сімей я прорідив ряди Вельмишановного панства, вибравши найпридатніших спадкоємців — тих, хто представляє стару кров і демонструє покору своєму законному лідеру, й зібрав їх усіх тут.

Я з тривогою дивилася на нього.

— Сьогодні ми зібралися тут з однією метою: деякі з вас довели, що гідні успадкувати владу своїх родин, але ваші родичі, на жаль, виявилися не достойними цієї честі. Відсьогодні ви станете носити їхні титули і візьмете на себе їхні обов’язки. Ті з вас, хто перебуває тут як представник своєї родини, віднині стануть головами сімей.

Я здивовано витріщилася на нього. Він не міг просто заявити, що Сенатор фон Імпірінс більше не буде сенатором і призначити Сайдонію на його місце. Так не роблять. Навіть Імператор не міг просто взяти й замінити людей на посаді.

І якби не ці боти безпеки, що були готові будь-якої миті влаштувати різанину, хтось обов’язково сказав би йому про це.

— І щоб забезпечити цей плавний перехід титулів, — продовжив Імператор з льодяною посмішкою, — я усунув інших претендентів, які б могли поставити під сумнів ваші права.

У мене всередині все похололо.

Я не розуміла. Я не могла зрозуміти.

Навколо мене і за моєю спиною здійнявся хор голосів, бо люди намагалися зрозуміти значення його слів. Я могла лише мовчки сидіти і розмірковувати про те, наскільки це все було неправильно, сподіваючись, що мені почулося.

— Саме тому я зібрав сьогодні це Велике Скликання, щоб ви могли поглянути один на одного, — сказав Імператор, — нові і старі спадкоємці цієї великої Імперії. І, звичайно, для того, щоб ми могли віддати данину пам’яті тим душам, що заблукали, яких більше не буде з нами і які вже не здатні зіпсувати своєю присутністю це шляхетне зібрання, — він елегантно махнув рукою в повітрі.

А потім на світловідбиваючих одежах менш сановитого Вельмишановного панства із зовнішнього кола почали спалахувати і гаснути зображення. Величезну космічну станцію охопив раптовий вибух полум’я. Флотилію судів поглинуло автоматизоване мінне поле. Вибух розніс планету на шматки.

Я не розуміла, що за картинки виникають на екрані, доки перед моїми очима не з’явилося зображення фортеці Імпірінс з відміткою часу, що показував учорашній день.

Ні.

Потім пролунав вибух.

Я різко звелася на ноги, ледь не впавши з платформи від побаченого.

— Ні!

Ні-ні-ні. Слово