Межа Фундації - Айзек Азімов

— Хочу зробити інформаційний запит, — м’яко зазначила Делармі. — Яким чином спікер, — її інтонація явно вказувала на те, що це слово вона не написала б з великої літери, — про це дізнався?

— Про це мене поінформував Перший Спікер, — сказав Гендібал, — але я підтверджую цю інформацію власним знанням. Та за цих обставин, враховуючи мої підозри щодо рівня безпеки в апараті Ради, мені мають дозволити зберегти свої джерела інформації в таємниці.

Перший Спікер сказав:

— На цьому я призупиню ваші судження. Продовжуймо без цієї інформації, але якщо, на думку Ради, її потрібно одержати, то Спікерові Гендібалу доведеться поступитися.

Делармі сказала:

— Якщо спікер не дає цієї інформації зараз, то з мого боку буде справедливо припустити, що йому служить якийсь агент — агент, якого він найняв особисто і який узагалі не підзвітний Раді. Ми не можемо бути впевнені, що такий агент дотримується правил поведінки, якими керуються представники Другої Фундації.

Перший Спікер зауважив з деяким невдоволенням:

— Я розумію всі висновки, що із цього витікають, Спікерко Делармі. Непотрібно мені їх озвучувати.

— Суто для протоколу, Перший Спікере, бо це обтяжує образу й про це не згадано в проекті рішення про оголошення недовіри, який, мушу сказати, не було зачитано повністю і до якого я хотіла б додати цей пункт.

— Клерку наказано додати цей пункт, — сказав Перший Спікер, — і в належний час буде погоджено точне формулювання. Спікере Гендібал, — він принаймні починав з великої літери, — ваш захист — це фактично крок назад. Кажіть далі.

— Цей Тревіз вирушив не лише в неочікуваному напрямку, а й із безпрецедентною швидкістю, — мовив Гендібал. — Згідно з моєю інформацією, якої ще не має Перший Спікер, він здолав майже десять тисяч парсеків менше ніж за годину.

— За один стрибок? — недовірливо запитав один зі Спікерів.

— Більше ніж за два десятки стрибків, які відбувалися один за одним майже без часових проміжків, — відповів Гендібал, — що ще важче уявити, ніж один стрибок. Хоча тепер його локацію виявлено, потрібен час, щоб простежити за ним, і якщо він виявить нас і захоче втекти, ми не зможемо його наздогнати. А ви марнуєте час на ці ігри з оголошенням недовіри й допускаєте, щоб минуло ще два дні, а це, мабуть, іще більше їх тішить.

Першому Спікерові вдалося приховати свій біль.

— Спікере Гендібал, будь ласка, скажіть нам, що, на вашу думку, можуть означати ці події.

— Перший Спікере, це ознака технічного прогресу, що його досягнула Перша Фундація, яка тепер набагато могутніша, ніж за часів Пріма Палвера. Ми не зможемо вистояти, якщо вони знайдуть нас і в них будуть розв’язані руки.

Спікерка Делармі схопилася на ноги й сказала:

— Перший Спікере, наш час марнують на речі, що не стосуються справи. Ми не діти, щоб нас лякали казками про Бабусю Космічну Деформацію. Не має значення, які фантастичні машини є в Першої Фундації, якщо під час будь-якої кризи їхні уми будуть під нашим контролем.

— Що ви можете сказати на це, Спікере Гендібал? — запитав Перший Спікер.

— Лише те, що ми ще дійдемо до питання про уми. Зараз я просто хочу наголосити на вищій технологічній моці Першої Фундації, яка й далі зростає.

Перший Спікер відповів:

— Перейдімо до наступного пункту вашого захисту, Спікере Гендібал. Мушу вам сказати, що перший пункт не справляє на мене враження справи, яка стосується викладеного в проєкті рішення про оголошення недовіри.

Члени Ради загалом явно дали зрозуміти, що згодні.

Гендібал сказав:

— Переходжу до наступного пункту. У своїй подорожі Тревіз має супутника, — він на мить замовк, думаючи над тим, як правильно вимовити ім’я, — такого собі Янова Пелората, доволі невдалого науковця, який присвятив життя пошуку міфів і легенд про Землю.

— І ви все це про нього знаєте? Мабуть, це і є ваше приховане джерело? — сказала Делармі, яка опанувала роль прокурора і, вочевидь, почувалася в ній вельми зручно.

— Так, я все це про нього знаю, — флегматично відповів Гендібал. — Кілька місяців тому мер Термінуса, енергійна та здібна жінка, зацікавилася цим науковцем без жодної зрозумілої причини, і я, звичайно, теж. Я не приховував цієї інформації. Усе, що я отримав, було надано Першому Спікерові.

— Я підтверджую ці слова, — тихо відгукнувся Перший Спікер.

Один старий Спікер запитав:

— Що таке ця Земля? Це той світ походження, про який ми читаємо в казках? Той, через який було стільки шуму за старих імперських часів?

Гендібал кивнув.

— У казках про Бабусю Космічну Деформацію, як сказала б Спікерка Делармі. Я підозрюю, що мрією Пелората було прилетіти на Трентор, щоб звернутися до Галактичної бібліотеки й пошукати інформацію про Землю, яку він не зміг отримати в Міжпланетній бібліотечній службі, доступній на Термінусі. Коли ж він залишив Термінус разом із Тревізом, то, мабуть, був під враженням від того, що ця мрія має здійснитися. Звичайно, ми чекали на них двох і розраховували, що матимемо можливість оглянути їх для власної користі. Але, як виявилося — як ви всі тепер знаєте, — вони не прилетять. Вони звернули до якогось іншого пункту призначення, досі чомусь невідомого.

Кругле обличчя Делармі нагадувало ангельське, коли вона сказала:

— А чому це має нас тривожити? Нам точно не стане гірше від їхньої відсутності. Справді, якщо вони так легко від нас відмовилися, то можна зробити висновок, що Перша Фундація не знає про справжню природу Трентора, тож поаплодуймо справі рук Пріма Палвера.

Гендібал сказав:

— Якщо не розмірковувати далі, ми справді можемо прийти до такого заспокійливого рішення. Але чи не могло статися так, що цей поворот не був результатом неспроможності зрозуміти значення Трентора? Чи могло бути так, що цей поворот спричинила тривога — тривога через те, що Трентор може вивчити цих двох людей і зрозуміти значення Землі?

Члени Ради захвилювалися.

— Кожен, — холодно сказала Делармі, — може повигадувати грізні пророкування і сформулювати їх як урівноважені твердження. Але чи мають вони сенс, якщо ви їх вигадали? Чому хтось має перейматися тим, що ми, Друга Фундація, думаємо про Землю? Незалежно від того, що це таке — справжня планета походження чи міф, а може, і немає ніякого місця загальних витоків, — це точно питання, яке має цікавити лише істориків, антропологів та збирачів фольклору, таких як цей ваш Пелорат. До чого тут ми?

— А й справді, до чого? — запитав Гендібал. — Як тоді так вийшло, що в Бібліотеці немає жодної згадки про