Далекий простір - Ярослав Йосипович Мельник
Люди в шоломах тим часом видиралися на порцелянові чашки. Один, найспритніший, вже тягнувся рукою до нього, намацуючи ногу. Ще півметра – і вони не зможуть дістати.
Однак від гвинтоплана втекти було неможливо, він піднімався услід за Габром, ідучи впритул. І з його темної пащі вже з’явилися паралельні щупальця. Десять секунд на висунення напрямних, десять – на розмотування металевої основи. І все.
Габр перехопив низ і, розв’язавши вузол на плечах, відкинув убік одну зі смужок. Ще за мить м’язи його живота випросталися і рука захопила основу електробудки.
Він був біля мети, притиснувшись до електробудки, щоб не впасти, коли люди з гвинтоплана вибігли на сталеву доріжку, досягли його в декілька стрибків. Габр ногою штовхнув одного з них. Почувся крик, а потім команда: «Не стріляти! Живим!» І він, маючи в розпорядженні дуже мало часу, зумів іще раз підтягнутися, кинути тіло на дах електробудки і вже звідти, зверху, штовхнути ногою другого в шоломі.
Праворуч, маневруючи між колонами і навісними магнітами, намагалися підлетіти до нього ще кілька машин. Габр глянув угору: наступного рівня він не побачив. Весь простір був заповнений величезною кількістю гвинтопланів: вони безгучно – тому що їх заглушав гуркіт магніт-блоків – працювали лопастями, нависаючи один над одним. Навіщо стільки сил?
Габр зробив крок назад, відштовхнувся і стрибнув – звідси до навісного магніту було дострибнути нескладно. Він побіг по магніту, не звертаючи уваги на нудоту і темряву в очах. Під ним миготіли, пролітаючи на шаленій швидкості, ковші. Ні про що більше не думаючи, подумки попрощавшись із життям, він, обдертий до крові, голий, промерзлий, мертвим вантажем звалився вниз.
Наказ головнокомандувача Партійними Збройними Силами
Наказую операцію «Відплата» призначити на 2350 день 8-го сектора 17-го числення. Виконання покладаю на групу розвідки і особисто агента Z-8.
Усі Збройні Сили, включаючи загін прикриття і страховки, приводяться в бойову готовність відразу після надходження сигналу від агента Z-8.
Генерал Окс Нюрп
Відозва та інструкція до операції «Відплата»
ЦІЛКОМ ТАЄМНО
Попереднє ознайомлення – полковницький корпус. Ознайомлення особового складу – безпосередньо перед початком операції.
Відозва Головнокомандувача
Побратими! Прийшов час відплати, година, заради якої жили багато поколінь членів нашої партії.
У призначений час зрячий пробирається до Головного Залу Центрального Електронного Управління. Те, заради чого всі ми жили, здійсниться.
Усі ми повинні бути готові до несподіванок. У кращому випадку ми залишимося в Прозорій Плямі до закінчення операції (за винятком загону прикриття і страховки). За несприятливих обставин ми маємо бути готові прийти на допомогу зрячому, навіть ціною власних життів допомогти йому виконати завдання. У найгіршому випадку, в разі невдачі, ми повинні зберегтися в якомога більшій кількості. Прозора Пляма має і буде існувати доти, поки не буде досягнута мета. Зрячі будуть народжуватися і надалі. Ми непереможні, доки живі ми, наша віра і наша мета.
Генерал Окс Нюрп
Інструкція
Після настання години X:
1. Агент Z-8 доставляє зрячого до об’єкта.
2. Загін прикриття і страховки чергує в довколишніх будинках з метою:
а) транспортування зрячого після виконання завдання;
б) захоплення ЦЕУ у випадку «Дельта»;
в) відволікання уваги у випадку «Зеро».
3. Всі Збройні Сили приводяться в бойову готовність на випадок виникнення потреби в несподіваній і масовій підтримці.
4. Агентура всіх рівнів приводиться в готовність № 1.
5. Центр Інформації переноситься на гвинтоплан Головнокомандувача і починає працювати в режимі «Експрес».
6. Технічна служба Прозорої Плями залишається на місцях, забезпечуючи посилений режим нейтралізації.
7. Група лікарів готується до екстразаходів за шкалою небезпеки Сігма. Бойові лікарі знаходяться в мегаполісі в складі загону прикриття і страховки.
8. Розвідувально-діагностична група починає діяти відразу після зупинки мегаполіса і повернення всього особового складу до Прозорої Плями.
Генерал Окс Нюрп
Шифровка
Агенту Z-8
Наказую продовжувати спостереження і обробку зрячого. У разі подальшого опору застосувати ін’єкції фазоліна з наступним логічним навіюванням. Починати операцію після перевірки психологічної готовності виконавця.
Генерал
Із щоденника Ліоз
2349 день 8-го сектора 17-го числення. Все скінчено. Я не бачу сенсу жити. Батьки готові чергувати біля мене день і ніч, але, на жаль, це не поверне мені Габра. Габр став чужим і страшним. Коли я запитую себе, люблю я його чи боюся, мені дедалі частіше здається, що боюся. Він став незнайомим. А той милий Габр, мій хлопчик, – він залишиться жити в моєму серці навіки. Я проживу все життя одна і не вийду заміж. Це доля. Тепер мені вже однаково: однаково, що буде. Буду тепер жити з дня на день, не заглядаючи далеко в майбутнє. Від сніданку до обіду, від обіду до електрованни. Буду читати книжки, слухати фільми і тілограми. А влітку поїду до Оази, тато обіцяв дістати путівку. Ось такими «маленькими радощами» і буду жити. Як усі. Буду «сіренькою мишкою», тому що щастя – неможливе або не для мене.
Із збірки віршів Чиза Ділка «Близька далина»
Час видання – перша чверть 9-го числення. Центральний Архів. Інвентаризаційний номер 19-КД-41215. Ящик № 14421596. Один екземпляр. Наклад ліквідований. Винесення з Особливого Фонду та копіювання заборонені.
Не померти зовсім.
Прокричатися крізь слова. Крізь камінь, глину, збожеволілу струну. Крізь нотні знаки, які раптом перестали бути нотними знаками: до-ре-мі-фа-соль-ля-сі. Прокричатися крізь білий будинок, що вистрілив стрілою в небо, орга`ном із клавіатурою поверхів, який грає для століть і століть.
Прорватися крізь мертве. Подолати смерть, завмерши на зльоті в камені, у слові, фарбі і ще в чомусь на віки і віки. Застрягти хоча би рукою, хоча би ногою в часі. Померти на вдихові, щоб жити вже вічно. Перейти в інше, нелюдське, не своє вже життя.
А твоє життя – що воно?
Плоть, що плямкає, пішла геть. Рідненька-рідненька. Смердюча-смердюча. Жерти, спати, зігріватися чужими грудьми і знову жерти, посміхаючись од розпирання живота: ох, люблю пожерти, чорт. Ох, буль-буль. О прокляття. О, будь проклята – кажу я, який співає тобі осанну.
Ні, я відходжу – роби що
