Месія Дюни - Френк Херберт

— Убити бога, — промовив Пол. — Дуже цікаво. Але хто стверджує, що я бог?

— Ті, котрі вам поклоняються, — сказав Едрік, значуще дивлячись на Стілґара.

— Ти теж у це віриш? — спитав Пол.

— Не час з’ясовувати, у що я вірю, сір, — відповів Едрік. — Але більшості спостерігачів здається, що ви шляхом змови намагаєтеся витворити із себе бога. Постає запитання, чи може зробити таке будь-який смертний… безкарно?

Пол окинув гільдієра пильним поглядом. Огидне створіння, але в спостережливості йому не відмовиш. Він не раз і сам запитував про це себе, проте бачив достатньо альтернативних Часоліній, що загрожували чимось значно гіршим, ніж схвалення власного обожнення. Значно гіршим. Не були то, однак, проторені дороги, які міг прозріти Стерновий. Дивно. Навіщо він про це запитав? Чого хоче домогтися Едрік подібним зухвальством? Думки Пола розбіглися: змах (за цим стоять тлейлаксанські спілки), змах (на дії Едріка вплинула остання перемога джигаду в Сембу), змах (продемонстрували себе різні бене-ґессеритські символи віри).

Його комп’ютерна свідомість узялася обробляти багато тисяч бітів інформації, що змінювалася блискавично. Цей процес зайняв не більш ніж три секунди.

— Стерновий ставить під сумнів те, що явило ясновидіння? — спитав Пол, зіштовхуючи Едріка на слизький ґрунт.

Запитання справді спантеличило Стернового, але він вдало викрутився, виголосивши довгий афоризм:

— Жодна розумна людина не ставить під сумнів факту ясновидіння, сір. Пророчі видіння відомі людям від найдавніших часів. Вони спроможні заплутати нас, коли ми найменше цього сподіваємося. На щастя, у нашому Всесвіті є інші сили.

— Могутніші за ясновидіння? — з натиском спитав Пол.

— Якби ясновидіння було єдиною й всесильною силою, сір, воно б самознищилося. Нічого іншого, крім ясновидіння? До чого його можна застосувати, за винятком його власних дегенераційних починань?

— Це типово для людей, — погодився Пол.

— Воно в кращому разі нестабільне, — промовив Едрік, — навіть якщо його не сплутують із галюцинаціями.

— Невже мої видіння — лише галюцинації? — спитав Пол з удаваним сумом у голосі. — Чи ти маєш на увазі, що галюцинують ті, хто мені поклоняється?

Стілґар, відчуваючи зростаюче напруження, на крок підійшов до Пола, зосередивши увагу на гільдієрі, котрий лежав у контейнері.

— Ви перекручуєте мої слова, сір, — запротестував Едрік. У його словах бриніло щось дивне, схоже на погрозу.

«Невже замах? — задумався Пол. — Не посміють! Хіба що, — він глянув на своїх охоронців, — використають для мого усунення сили, які повинні мене охороняти».

— Але ж ти звинувачуєш мене в змові задля витворення із себе бога, — промовив Пол, знизивши голос так, щоб його чули тільки Едрік і Стілґар. — Змові?

— Я, можливо, невдало висловився, мілорде, — сказав Едрік.

— Але знаменно, — відповів Пол. — Цей вислів твердить, що ти сподіваєшся від мене найгіршого.

Едрік вигнув шию й з острахом скосив очі на Пола.

— Люди завжди сподіваються найгіршого від багатих і могутніх, сір. Кажуть, що за цим можна розпізнати аристократа: він проявляє лише ті свої вади, які сприяють його популярності.

Обличчя Стілґара пересмикнулося.

Глянувши на старого фримена, Пол відчув думки й гнів, що тихо, але виразно промовляли в його свідомості: як сміє цей гільдієр казати таке Муад’Дібу?

— Очевидно, ти не жартуєш, — промовив Пол.

— Жартую, сір?

Пол раптом відчув, що в роті йому пересохло. У кімнаті нараз наче побільшало людей, бо повітря, яким він дихає, пройшло через надто вже багато легень. З Едрікового контейнера струменів нестерпний запах меланжу.

— І хто ж мої поплічники в цій змові? — невдовзі спитав він. — Чи ти вважаєш таким Квізарат?

Едрік знизав плечима, сколихнувши оранжевий газ довкола своєї голови. Зі Стілґаром, здається, усе гаразд, хоча фримен продовжував свердлити очима гільдієра.

— Ти натякаєш, що мої місіонери Святого Ордену, геть усі, виголошують хитромудрі брехні? — наполягав Пол.

— Це питання кожної окремої людини й залежить від її власних зацікавленості та щирості, — відповів Едрік.

Стілґар поклав руку на крис-ніж під одягом.

Хитнувши головою, Пол промовив:

— То ти звинувачуєш мене в нещирості?

— Я не певен, чи звинувачення є адекватним словом, сір.

«Цьому створінню не бракує відваги!» — подумав Пол, а вголос сказав:

— Звинувачення це чи ні, але ти твердиш, що я й мої єпископи не кращі за спраглих влади розбійників.

— Спраглих влади, сір? — Едрік знову глянув на Пола. — Влада має тенденцію до ізоляції тих, у кого її надто багато. Правителі з часом втрачають ясне уявлення про дійсність… і падають зі своїх тронів.

— Мілорде, — буркнув Стілґар, — ти страчував людей і за менше!

— Людей — так, — погодився Пол. — Але ж це Посол Гільдії.

— Він звинувачує тебе в безбожному ошуканстві!

— Мене цікавить його спосіб мислення, Стіле. Стримай свій гнів і зоставайся насторожі.

— Як накаже Муад’Діб.

— Поясни мені, Лоцмане, — промовив Пол, — як могли ми підтримувати це гіпотетичне ошуканство на таких величезних відстанях у просторі й часі, не маючи змоги спостерігати за кожним місіонером, щоб дослідити кожен нюанс у кожній квізаратській пріорії та храмі?

— Що для вас час? — спитав Едрік.

Спантеличений, Стілґар насупив брови. «Муад’Діб часто казав, що він проникає зором крізь завісу часу, — міркував він. — Що насправді хоче сказати цей гільдієр?»

— Невже структура такого ошуканства не явила б дірок? — спитав Пол. — Істотні непорозуміння, розколи… сумніви, розкаяння — безумовно, ошуканство не зможе придушити це все.

— Що не зможуть приховати релігія й егоїстичний інтерес, те приховає уряд, — відповів Едрік.

— Ти випробовуєш межі мого терпіння?

— Хіба мої аргументи не мають жодної вартості?

«Невже він домагається, щоб ми його вбили? — спитав себе Пол. — Едрік пропонує себе як жертву?»

— Я віддаю перевагу цинічному погляду, — промовив Пол, перевіряючи свій здогад. — Ти, очевидно, майстер у використанні копійчаних фокусів, двозначностей і мовних вивертів. Для тебе мова є зброєю, якою ти й випробовуєш мій захист.

— Цинічний погляд, — зауважив Едрік, розтягуючи в посмішка рот. — Правителі зазвичай цинічні, коли йдеться про релігію. Релігія — це теж зброя. Що вже казати про релігію, котра поріднилася з владою?

Пол відчув, як