Небо сингулярності - Чарлз Строс

class="Текст">— Тільки непрямо. Вона згадувала когось, хто забезпечує прикриття і дипломатичну підтримку. Каже, що сама братиме участь у поході. Здається, тут у неї ціла секретна команда ООН, яка, цілком можливо, планує легку дестабілізацію. Мушу погодитися, Нова Республіка давно вже проситься, звідтоді як почала розбудову власного флоту. І я цілком певен, що вона щира, коли говорить про своє завдання, хоч і розказує не все.

— Правильно. В якому статусі ви розлучилися?

— Я погодився на її пропозиції, — Мартін затнувся, підсвідомо цензуруючи свої свідчення, але одразу продовжив: — Якщо вам цікава моя думка, то я маю намір прийняти пропозицію за умов воєнної надбавки до гонорару. І робитиму, що вона просить: відстежуватиму незаконну діяльність. Маєте заперечення? Гадаєте, ситуація і насправді критична?

— Набагато гірше, ніж ти собі уявляєш.

Мартін завис.

— Що?

— Мені відомо про Рейчел Мансур. Зачекай, будь ласка.

Асистент замовк майже на цілу хвилину, а Мартін тим часом сидів у темряві орендованої каюти і з нетерпінням чекав його відповіді. Герман ніколи не замовкав. Як і машина зі справним рушієм, усі ці розмови та інструктажі справляли на Мартіна пом’якшувальний ефект, так ніби він спілкувався сам із собою. Інколи він одержував відповіді на свої питання, інколи — ні, але машина ніколи не замовкала…

— Мартіне. Послухай мене. Маємо незалежне підтвердження, що в Новій Республіці і справді діє секретна місія ООН. Головного спеціаліста звуть Рейчел Мансур. А це значить, вони прогнозують серйозні ускладнення. Ця агентка з вищої ліги. Ми її втратили з поля зору майже на цілий рік, а отже, майже весь цей час вона працювала в Новій Республіці. За цей час представники агентства на Луні викупили твою особову справу й спілкувалися із керівництвом МіГу на предмет твого контракту. Далі — гірше. Їхній аналіз загалом коректний. Нова Республіка і справді задумала дальній похід чи не всього свого домашнього флоту, із яким хоче зайти на Світ Рохарда здалеку, в тил Фестивалю, звідки його атакувати. Це дуже погано, бо вони не розуміють його природи. Приготування занадто серйозні цього разу, тож відвернути експедицію навряд чи можливо.

Якщо зараз піддатися паніці, можеш наразитися на особисту небезпеку. Враховуючи те, наскільки уважно тебе відстежують, будь-яку спробу кинути все й мотнутися назад цивільним лайнером вони кваліфікуватимуть як державну зраду, тебе одразу покарає служба безпеки Куратора. Навіть із великою охотою Мансур навряд чи вдасться тебе захистити. Я наголошую: Нова Республіка уже в позиції низького старту перед фактичним вступом у війну. Будь-які спроби покинути її зараз приречені на провал.

— От чорт…

— Ситуація не безперспективна. Я хочу, щоб ти повністю співпрацював із Мансур. Виконаєш роботу і тихо звідти заберешся. Я спробую організувати для тебе транспорт, щойно флот прибуде на місце. І не забувай, тікаючи, ти наражаєшся на значно серйознішу небезпеку, ніж якщо покинеш їх тихцем.

Мартін відчув, що розслабився. Він навіть і не підозрював, наскільки сильним було його напруження.

— Гаразд. У вас знайдеться резервний план, якщо ООН облажається? Є припущення, як мені зберегти свою шкуру? Може, якась інформація про Фестиваль, чим би він не був?

Герман якусь мить мовчав.

— Обов’язково враховуй, що ситуація навколо однозначно вестиме до прямих дій. — Мартін роззявив рота і виструнчився. — Мені треба, щоб ти був під рукою, якщо, висловлюючись твоїми словами, на сцені з’явиться мідний таз. На кону мільйони життів. На перший план виходять, зокрема, і політичні питання: якщо дійде до конфронтації Нової Республіки та Фестивалю, то викликана нею нестабільність загрожує повномасштабною внутрішньою революцією. Із цілком зрозумілих причин як державні, так і квазідержавні суб’єкти, орієнтовані на ООН, мають тут власний інте­рес. Станом на сьогодні я не можу тобі розказати про Фестиваль більше, бо таким чином підставлю тебе, якщо ти випадково комусь викажеш свої знання про нього. Та я не помилюся, якщо сформулюю це таким чином: Республіка собі несе більшу загрозу, ніж йому. З огляду на обставини, які склалися, я готовий виплатити вдвічі більший від обіцяного інспекторами ООН бонус, якщо ти даси згоду і залишишся на місці після завершення робіт та виконуватимеш мої прохання.

У Мартіна пересохло в горлі.

— Гаразд. Але якщо ситуація стане критичною, я хочу потрійної надбавки, яка в разі моєї смерті буде виплачена найближчому родичу.

Тиша. Потім пролунали слова:

— Прийнято. Кінець зв’язку.

Рейчел лежала в ліжку і намагалася розібратися зі своїми почуттями. Був ранній ранок. Мартін тільки недавно пішов. Справи, їй здавалося, йшли кепсько, хоча на позір усе було добре; щось їй муляло на підсвідомому рівні. Невдовзі вона перекотилася на бік, вмостила свою безсонну голову на пухку подушку і підтягнула під себе коліна.

Це мала бути звичайна зустріч-співбесіда перед наймом співробітника: покласти руку на плече корисному контакту та проінструктувати його, як виконати одне-єдине завдання. Акуратно й об’єктивно. Натомість вона повечеряла із дуже порядним тишком, який навіть не спробував залізти їй під спідницю, не поставився до неї, як до меблів, слухав із серйозним виразом обличчя, був цікавим співрозмовником — за нормальних обставин вона би залюбки сходила із таким на побачення. Це було цілковитим божевіллям, вона ходила по лезу ножа безвідповідальності. Та й він притомився від сидіння в чотирьох стінах. Тепер вона за нього хвилювалася, а це в її плани не входило.

Апогею все дійшло, коли вони сиділи на кухні за столом і закінчували обговорювати план дій. Весь цей час він дивився на неї з допитливим очікуванням у погляді. Вона схрестила ноги, показавши з-під спідниць ступню. Він уважно її вивчав.

— Це й усе? — запитав він. — Мені просто треба відстежувати всі розпорядження, які вимагатимуть