Діаболік - С. Дж. Кінкейд

Тепер я знала, що таке слабкість, тож, якщо вибір стоїть між двома альтернативами: приховати свою силу чи насправді стати слабкою, перший варіант однозначно кращий.

Тому я буду приховувати свою силу.

Любов Церемоніймейстра Етикету до косметичних процедур була настільки великою, що вона зволіла продемонструвати свої навички у цій сфері навіть мені, а не лише Сайдонії. Тепер ми з Донією могли похвалитися ретельно продуманим легким рум’янцем і тінями, що ввели нам під шкіру, а завдяки шипучій есенції, вплетеній у волосся, боти краси перетворили наші кучері на ідеальні, майстерно зачесані пасма. Зранку ми прокидалися з розплетеним волоссям, але варто було лише віддати команду, як механізовані палі, вплетені у волосся, самостійно створювали будь-яку зачіску за нашим бажанням. Ще одна команда, і з’являлися нитки, які надавали волоссю золотавого, сріблястого або іншого відтінку, що гармонував з обраним нарядом. Вони навіть могли заломлювати світло, тим самим штучно змінюючи колір волосся без допомоги ботів краси.

Декілька ночей поспіль Сайдонія гралася з налаштуваннями палей: один електричний імпульс — і її волосся набувало синього відтінку, ставало дибки або перетворювалося на пружні локони. Ще розряд — і кучері вирівнювалися. Потім Донія почала розважатися, експериментуючи з моїм волоссям, і дійшла висновку, що найбільше їй подобається темно-коричневий відтінок, перемежований світлими пасмами.

Нарешті знання Сутери ну Імпірінс про основи етикету при Імператорському Дворі вичерпалися. На останньому занятті вона з гордістю продемонструвала результати своєї роботи Матері-Засновниці й Сенатору.

— В інтересах моєї Вельмишановної Пані я пропоную вибрати прекрасні очі вашої дочки як її відмінну рису. Також я радила б зробити колір шкіри Сайдонії на два тони темнішим, щоб підкреслити виразність очей. Може, обрати щось на зразок золотаво-коричневого? І звичайно цей довгий, точений носик... Такий величний. Хай які зміни у зовнішність вона не вноситиме надалі, спершу слід подумати про те, як вигідно виділити очі й ніс.

— А що ви порадите для Немезіди? — мовила Мати-Засновниця.

Це запитання вибило Сутеру з колії, і вона на хвилину замовкла. Поглянувши на мене, вона з подивом усвідомила, що ми продовжуємо цей фарс із моїм псевдо-тренуванням до самого кінця. Вона не мала жодного уявлення про це.

— Гадаю, Немезіда може зробити вибір самостійно. Риси її обличчя ідеально симетричні, як у всіх гуманоїдних істот. Краса, створена в лабораторії, не має справжньої цінності, чи не так?

Вона поглянула на Матір-Засновницю, очікуючи на її схвалення.

Та Мати-Засновниця продовжувала мовчки, з наростаючим нетерпінням, дивитися на неї.

— Ну, безневинних істот, подібних їй, створюють у лабораторії, тому в неї немає жодних недоліків, окрім носа. Його я б підправила. Принаймні, згладила б оту непривабливу горбинку на переніссі, — промовила Сутера.

Я торкнулася свого носа, пригадуючи незліченну кількість разів, коли я ламала його в сутичках, перш ніж із мене зробили цивілізовану істоту.

— Можливо очі та вилиці, — висловила свою думку Мати-Засновниця, розглядаючи мене. — Що скажете, Сутеро?

— М... мабуть. Знову ж таки, ви можете обрати будь-що. — Сутера розсміялася і поправила свою зачіску. — Можливо, варто змінити колір її шкіри?

— Хм, так, — погодилася Мати-Засновниця. — Ми ніколи не модифікували кількість меланіну в наших гуманоїдів, щоб вони відрізнялися від членів сім’ї, але Немезіді не завадить трохи пігментації. Чи не так? — обернулася вона до чоловіка.

— О, звісно. Як побажаєш, люба, — уперше заговорив Сенатор.

— Я досі не уявляю, що Немезіда робитиме в Хризантеміумі, — мовила Сутера, — але моїй пані видніше, а виразні очі й вилиці — завжди в моді.

Сутера перейшла до демонстрації наших знань. Вона засипала нас запитаннями, і я відповіла правильно на кожне з них. Донія була неуважною, до того ж її нервував яструбиний погляд матері, тому кілька разів вона помилилася. Коли нам показували зображення імператорських осіб, Сайдонія сплутала Сигну і Дівайні Домітріан.

Але я нічого не наплутала. І це єдине, що мало значення.

— Чудово, — мовила Мати-Засновниця, витончено плескаючи в долоні. — Браво, Сутеро. Вони добре підготовлені.

— Дуже добре підготовлені, — погодився Сенатор.

Мати-Засновниця зміряла мене довгим поглядом, і на частку секунди на її обличчі промайнула безжалісна посмішка. Її анаконда.

Сутера засяяла від щастя, почувши похвалу від своєї пані й повагом наблизилася до Матері-Засновниці, імітуючи розмірену ходу Вельмишановних Панів, а потім схилилася в глибокому поклоні. Після цього вона приклала долоні Матері-Засновниці до своїх щік і повторила ту саму послідовність дій перед Сенатором.

— Для мене велика честь служити наступному поколінню вашої сім’ї. Сподіваюсь, у майбутньому, коли Сайдонія повернеться після своєї подорожі до зірок, я побачу і її дитя.

Мати-Засновниця стримано посміхнулася.

— Так, будемо сподіватися на краще.

Коли Сутера вийшла з кімнати, Донія розвернулася до своїх батьків.

— Що це все означає?

Сенатор і Мати-Засновниця обмінялися поглядами.

— Я знаю, щось трапилося, — промовила Донія, підвищуючи голос. — Я думала, ви хочете видати мене заміж чи відіслати геть, але... але щойно я неправильно відповіла на деякі запитання. Я помилилася, Мамо, а ти навіть не посварила мене. Що відбувається? — на її очі навернулися сльози. — О ні, Батько, ти в небезпеці? Мене готують для