Дивний світ - Олександр Іванович Шалімов
— Та ж свердловини тепер ніхто не бурить…
— Певна річ. Це керн зі свердловини, пробуреної в минулому сторіччі на Землі.
— Значить, я правильно сказав, — зрадів Іван. — Його завезла й загубила тут американська експедиція. Приймаєте мою гіпотезу, Лене Юрійовичу?
— До певної міри — так… Але лише до певної міри. Дещо залишається неясним. Американська експедиція «Альбатрос» висаджувалася тут у 1982 році. Це була… п’ята висадка людей Землі на Місяці. Слушно я кажу? Ти перед від’їздом сюди на практику мусив здавати історію дослідження планет?
— Я отримав з історії дослідження десять балів, — гордо сказав Іван. — Більше ніхто не отримав такої високої оцінки.
— Тоді допомагай. Я складав планетознавство двадцять років тому.
— Будь ласка… Перші дві висадки — радянські космічні кораблі «Восток-12» і «Мир». Дати і так далі відомі кожному школяреві. Третя — невдала висадка американського корабля «Атлант» — кратер Птолемей. Експедиція загинула. Четверта — вона ж перша успішна американська експедиція — висадка в цирку Птолемея. Вони знайшли там розбитий корабель попередньої експедиції — «Атланта». Лише тоді на Землі й дізналися про загибель цієї експедиції. 1982 рік — американська експедиція «Альбатрос». Спорудження американської бази в цирку Клеомед.
— «Альбатрос» спочатку зробив посадку в кратері Арзахель, — поправив Лен, — і вже пізніше перелетів у цирк Клеомед, де була побудована перша американська наукова станція.
— Ця перша американська станція була за рахунком третьою місячною, — продовжував Іван. — Перші дві — наші «Москва» й «Шукач». Шоста місячна експедиція…
— Стоп, — сказав Лен, — ти чесно заробив свої десять балів. Але список місячних експедицій не пояснить нам, як потрапив у кратер Арзахель цей шматок земного базальту. Тим паче, що після експедиції «Альбатроса» ніхто в кратері Арзахель не висаджувався.
— Значить, «Альбатрос»… — почав Іван. — Малоймовірно. Якщо мені не зраджує пам’ять, у складі експедиції «Альбатроса» не було геологів.
— Значить…
— Значить, необхідно провести детальні дослідження…
Лен висунув антену дальнього прийому.
— Увага! Професор Петров викликає головну базу. Головна база, ви чуєте мене? Два місяцельоти з резервними пошуковими загонами прошу негайно відрядити у кратер Арзахель. Цікава знахідка! Необхідно провести додаткові дослідження. Так, зараз же. Хай захоплять двох універсальних роботів для гірських робіт. Зрозуміли мене? Чудово. Я з практикантом Іваном Лобовим чекаю місяцельоти біля центрального жерла.
Опустивши антену, Лен ще раз глянув на шматок базальту, який тримав у руках.
— Схоже на те, — сказав він Іванові, — що ми з тобою сьогодні не встигнемо до вечері.
* * *
Через декілька днів радіостанція головної бази передала на Землю наступне повідомлення:
«Дослідницька група, очолювана професором Петровим, виявила у кратері Арзахель сліди невідомої американської експедиції. Знайдено бортовий журнал і предмети експедиційного спорядження. Експедиція була відправлена з Землі в шістдесятих роках двадцятого століття — в епоху запеклого суперництва великих держав у освоєнні космосу. Вочевидь, це була одна з перших експедицій землян на Місяць. Вона закінчилася трагічно, і уряд США зберіг у таємниці і саму експедицію і долю її учасників. На думку наукового керівника американської місячної бази, прибулого на місце знахідки, ніхто з американських дослідників, що працюють у даний час на Місяці, не чув про місячні експедиції, які передували експедиції «Атлант», що її очолював полковник Кросбі. Нагадаємо, що про експедицію полковника Кросбі людство дізналося лише після загибелі цієї експедиції. Очевидно, під криптонімом «Атлант» із Землі були відправлені дві експедиції, причому експедиція полковника Кросбі була другою за рахунком. Обидві вони були секретними, але доля другого «Атланта» відкрилася. Скандал, що вибухнув у зв’язку з цим викриттям, свого часу став причиною відставки американського уряду. Тоді ж, під тиском громадської думки, Організація Об’єднаних Націй прийняла відому ухвалу про увічнення пам’яті землян, що віддали життя в боротьбі за підкорення космосу.
Мине чимало часу, перш ніж удасться відновити весь текст бортового журналу, що пролежав у одній з місячних печер понад сто років. Прочитані сторінки дозволяють припускати, що знайдено сліди експедиції, яку слід називати «Атлант-1». У долі її учасників багато що залишається загадковим. Чи не найзагадковішим є зникнення тіла учасниці експедиції — Кетрін, загиблої у мить невдалого примісячення. Судячи з записів на останніх сторінках бортового журналу, тіло Кетрін, поміщене в прозору пластмасову труну, було залишене в тій печері, де знайдено журнал і експедиційне спорядження. Проте печера виявилася порожньою. Тіло зникло. Не знайдене й тіло єдиного учасника експедиції, що вцілів при посадці, — геолога Джона Сміта. Саме йому, що провів на Місяці в повній самотності декілька місяців, належать записи в бортовому журналі. Пошуки тривають…»
Переклад В. Геника
Перекладено за виданням: ШАЛИМОВ А. И. Когда молчат экраны: Научно-фантастические повести и рассказы. — Ленинград: Детская литература, 1965. — 208 с. — (Библиотека приключений и научной фантастики).
ДИВНИЙ СВІТ
На цій планеті було зеленкувато-фіолетове небо, чисте й дивовижно глибоке. До вечора на ньому з’являлися легкі бурштинові хмарки. Маленьке неяскраве сонце ховалося за них, і на блакитні рівнини лягали химерні сині тіні.
Тут усе було чужим, дивним, тривожно незвичайним: безкраї порожні рівнини й ледь помітне струмування тихих річок, невідомі трави з великими фіолетово-синіми суцвіттями й загадкові істоти, що нагадували земних бабок. Вони з’являлися на заході сонця й, зібравшись у рої, безшумно кружляли в теплому, нерухомому повітрі.
— Вони прилітають танцювати в нашу честь, — відзначив якось увечері капітан.
— Треба впіймати і заспиртувати декілька штук, — сказав Лур. Він приклав широку масивну