Житія Святих - Лютий - Данило Туптало

горами, вкидаючи в хащі, і болота, і розколини земні, щоб згубити його. Коли ж близько привели чоловіка того, зразу диявол, відчувши святого пахощі, скрикнув: "Прошу тебе, рабе Божий, не муч мене передчасно, але словом звели, щоб я вийшов. Коли ж хочеш, то скажу тобі, як увійшов у чоловіка цього". І звелів святий дияволові, аби сказав. Він же говорити почав: "Хотів чоловік цей обікрасти ближнього свого, сказав же собі: "Якщо не уб'ю спершу спадкоємця, не зможу взяти його спадок". І, убивши ближнього, ішов забрати добро його. Я ж, при такому ділі його знайшовши, увійшов у нього і вже тридцять п'ять літ перебуваю в ньому". Тоді святий Харлампій сказав дияволові: "Вийди з чоловіка цього і не шкодь йому". І зразу вийшов диявол, і чоловік здоровим став. Цар же сказав: "Справді великий Бог християнський". Через три дні помер один юнак, і звелів цар принести мертвого перед себе, сказав до святого Харлампія: "Помолися до Бога свого, щоб воскрес мертвий цей". Святий же, помолившися, воскресив мертвого. Й увірувало багато з людей у Христа, бачивши чуда такі, і сам цар у великому подиві був. Був у царя один єпарх, на ім'я Крисп, він радив цареві, кажучи: "Знищи чоловіка цього з лиця землі, волхвом він є і чаруванням чуда творить". Цар же повірив у слова Криспові і, добрий намір покинувши, сказав до мученика: "Принеси жертви богам, Харлампію, щоб убивчих мук уникнути". Відповів святий: "Багато мені користи муки принесуть: наскільки-бо тіло моє ранами шматовано, настільки радіє в мені дух мій". Розгнівався цар, звелів камінням бити в уста святого, і говорили ті, що били: "Підкорися цареві, бо загинеш марно". Говорив цар до слуг: "Візьміть свічі палаючі і запаліть йому бороду, і лице обпаліть". І було так: коли слуги приклали свічі до бороди святого, вогонь великий з бороди вийшов і кинувся на тих, що навколо стояли, обпалив до сімдесяти нечестивих. Сповнився ж люті Север, сказав: "Добре казав мені цар скитський, що волхвом є Харлампій і хоче також і від мене воїнів моїх відвернути". Тоді до вельмож своїх промовив: "Чи не розповісте мені, хто той Христос, в Якого ж Харлампій вірить?" Сказав Крисп-єпарх: "Христос — син Марії, від перелюбства народжений". Сказав аристарх один до Криспа: "Не злослов, звідки-бо дізнався про таємницю цю? Звідки знаєш, ким була Марія, хто ж Христос?" Сказав Крисп із гнівом: "Дияволе, чи ти мудріший від мене?" Відповів аристарх: "Краще розумію від тебе". Север-цар до Аристарха сказав: "О погана голово, чи проти мене говориш?" Відповів аристарх: "Ніяк ні, пане царю, не проти тебе ані не проти когось, лише за Христа говорю". Цар же, гнівом палаючи, взяв лук натягнений і випустив стрілу увись, говорячи: "Сюди прийди, Христе, якщо у висотах живеш, зійди додолу, на землі постав намет Свій, ось-бо на Тебе боротьбу готую, досить маю сили, щоб проти Тебе стати, зійди сюди й поблизу мене стань — коли ж ні, то скину небеса, погашу сонце і візьму Тебе руками". Такі образи на Христа Бога говорив цар нахабно й безсоромно — затряслася земля, і страх великий напав на всіх. Розгнівався-бо на Небесах Бог, земля, як лист, тремтіла, і чулися згори із хмар страшні голоси, і були блискавка, і громи, й омертвіли від страху люди смертні, цар же і з ним Крисп єпарх невидимими путами були зв'язані і від землі у повітря підняті висіли. І крикнув цар до мученика, кажучи: "Пане Харлампію, через гріхи мої це є, справедливу кару прийму, ти ж промов слово до Бога свого, щоб я від муки цієї визволився. І напишу ім'я Бога твого і твоє по цілому граді — великим-бо страхом вражений від Христа твого". Тоді прийшла туди донька царева на ім'я Галина і сказала до батька свого: "Батьку мій, ніхто Богові противитися не може, Він-бо — надія християн, винищувач нечестивих, увіруй в Христа — і визволить тебе, і від пут невидимих, якими ти зв'язаний, звільнить Той, Хто зв'язав тебе, — Бог є вічний і недоторканний". І впавши перед мучеником, блаженна Галина промовила: "Прошу тебе, рабе Божий, помолися до Христа Бога і батька мого від пут невидимих звільни". І коли помолився святий, зупинився Божий страшний гнів, і цар з єпархом, звільнений від кари, на землю став і сказав: "Владико небес і землі Творче, помилуй мене. Ти, що живеш на Небесах, поглянь милостиво на землю". І пішов цар з єпархом і зі всіма вельможами у палати свої, і перебував три дні, не виходячи, над страхом Божим і тим грізним гнівом роздумуючи. Тим часом донька царева мала видіння, яке розповіла Харлампієві святому, кажучи: "Здавалося, наче стою при водах великих. І ось раптом побачила загороджений сад великий, у ньому ж насаджено було всіляких дерев запашних, посередині ж виноград був гарний, й у винограді — кедр превисокий, при корені ж дерева — джерело. Сторож же місця того страшний був і нікому не давав увійти туди. Бачила ж батька свого, що поблизу стояв, і Криспа-єпарха, і замахнувся сторож на них жезлом своїм вогненним, відганяючи їх звідтіля. Я ж у великому страху стояла і просила його, щоб звелів мені перебувати там. І сказав мені він: "Ходи сюди, і я на руках своїх із шаною внесу тебе". Коли ж я була всередині, при джерелі, під кедром, почула голос, який говорив: "Для тебе це місце і для подібних тобі". Таке видіння я бачила і прошу тебе, розтлумач мені, що воно говорить". Святий же Харлампій сказав до неї: "Значення сну твого таке: великі води — це дар Духа Святого. Загороджений сад — Рай. Виноград — праведних оселя. Пахучі дерева — лики святих ангелів. Високий кедр — хресна слава. Джерело від кореня кедрового знаменує життя вічне, яке хрестом святим подароване людському родові. Сторож місця того, який на руки тебе взяв, — Христос Господь, Який, дев'ятдесят дев'ять овець у горах залишивши, пішов услід заблукалій і, її знайшовши, взяв на руки Свої. Батько ж твій із єпархом будуть відігнані від Божого Раю, бо ті, що дякують Богові, пізніше знову невдячними будуть, знову відвернуться від Бога диявольськими звабами".

Коли минула та кара Божа страшна, через тридцять днів розбестився знову цар і, покинувши Бога, хоч Його ж міцну пізнав руку, до ідолів вернувся. Прикликавши мученика, сказав йому: "Харлампію, послухай ради моєї і поклонися богам, щоб шанованим серед нас бути". Святий