Купи мене - Катерина Дако

І я раптом зрозуміла, що мені зараз чомусь не страшно. Так, неприємно, так, принизливо і бридко. Але вже майже не страшно. Напевно, тому, що поки що я не бачила мисливців, створювалося відчуття, що всі вони – монстри. Моральні виродки, що вирішили пограти у секс за гроші.

Але тут зібралися цілком респектабельні люди. Ну трохи з дивностями. Ну, подумаєш, у кого їх немає.
І ось навіть ці слова, сказані неприємним чоловіком брюнетці, здалися не загрозою, а скоріше своєрідною обіцянкою. Принаймні дуже хотілося в це вірити.

- Шановні мисливці! – почав розпорядник здалеку. - Сьогодні ви матимете можливість зловити у свій капкан будь-яку з цих прекрасних... - він знову повагався, - ...ланей, і спробувати, яка ж вона на смак...

Багато учасників пожадливо посміхнулися, від чого мені знову стало трохи не по собі.

- Операція "пташка в клітці" - зареготав чоловік середнього віку без маски. Гарний, породистий. Більше того, з обручкою на пальці. Навіть не потрудився зняти. І це чомусь покоробило набагато більше, ніж весь абсурд, що відбувавться довкола.

От невже ж у нього в сімейному житті все настільки сумно, що він розважається подібним чином?

Хоча, якщо так задуматися, напевно, у половини присутніх тут є дружини чи дівчата. Ну не можуть усі ці самці бути неодруженими і бездітними. Це ж загрожує вимиранням генофонду.

Ні, серед тих, кого можна було розглянути без маски, були персонажі з досить звичайною зовнішністю. Але великі гроші робили їх набагато впевненішими в собі, а отже, на порядок привабливішими та харизматичнішими.

Я знову озирнулася довкола. І раптом зрозуміла, що змогла б із парочкою з них перетнутися і з власної ініціативи. Он той блондин зовсім непоганий. І ось ті двоє на дивані, явно друзі.

Нормальні такі мужики. Напевно, в районі сорока. Вік не визначити за масками. Але видно, що не старі, але й не молодики. Приїхали розслабитись на вихідні після важкої офісної роботи. Коли мінети від секретарок уже набридли, і захотілося "свіжого м'яса".

- Цікаво, - раптом майже озвучив мою думку качок у спортивному костюмі, який дещо виділявся серед класично-костюмних хлопців, - а смоктати вони всі вміють?

- Та що там уміти? - заіржав негарно його сусід. - Відкривай рота ширше і приймай глибше...

Тепер уже посміхнулися майже всі мисливці. Мабуть, уявляючи, як же ми "відкриватимемо і прийматимемо". І це те, що в договорі зазначено як "враховувати стан дичини". Ці обидва врахують, ага...

Ну добре. Потрібно просто не думати про це. Сприймати речі як само собою зрозуміле. Влад теж мене не завжди ніжно про мінет просив. І це мені навіть подобалося. Що я можу змусити його зірватися, що він хоче мене так, що перестає контролювати себе. Ось і тут, заплющу очі і не буду ні про що думати...

- Отже, рибки мої, - знову виступив розпорядник. - Зараз ви всі розбіжитесь поверхами. У вас є п'ятнадцять хвилин, щоб знайти собі більш зручне місце. А потім почнеться полювання.

Він уважно оглянув кожну з нас. Мені здалося, чи на моїй персони його погляд затримався довше...

- Ховайтеся добре, наші мисливці люблять складні завдання. Правда?

І він розвернувся до іншої половини зали, звідки несло передчуттям азарту та сексу.

Деякі з присутніх згідно з кивнули.

- Всі ви пам'ятаєте, що за умовами гри мисливець може купити дичину, що цікавить, на весь термін полювання або на певний час.

Гравці заворушилися, але так само поблажливо-зневажливо дивилися на нас. Ніхто поки що не виявив бажання користуватися дичиною індивідуально.

- Якщо хтось бажає викупити лялечку собі, необхідно повідомити про це зараз чи в процесі гри, звернувшись до адміністратора.

Усі мовчали.

- На даний момент є охочі?

Але мовчання затягувалося, дівчата нервово зітхали, чоловіки озиралися на всі боки.

- Якщо так, то я...

- Я хочу купити, - раптом перервав розпорядника голос із далекого кута зали. - Он ту, руденьку...

Всі дівчатка стали обертатися, оглядаючи одна одну і зрештою упираючи погляд на копицю мого темно-рудого волосся.

Так, я тут була єдиною рудою з усієї дичини. Але це означає, що...

- Так, я її купую, - і брюнет у масці, що до цього стояв у півоберта біля вікна, зробив крок вперед...