Купи мене - Катерина Дако

- Ну, давай почнемо з дальньої, - раптом пролунав ніби вдалині чоловічий голос. Хоча я розуміла, що стоять вони майже поряд із моєю кімнатою.

І важкі кроки двох, а може, й більше, мисливців протопали далі.

Якийсь час не було чути жодного звуку. Але раптом пролунав жіночий вереск, а за ним - дурний регіт, дуже схожий на сміх того типу, що обговорював переваги глибоких мінетів.

Ну ось. Перша кізочка попалася. Так, не хотіла б я опинитися на її місці і починати з цього мисливця.
Жаль її. Але, з іншого боку, мені – краще. Один чи більше мисливців вже зайняті.

Але розслаблятися точно не варто.

Тому що...

Тієї ж миті почула, як у мою кімнату зайшов хтось. Ну, це може бути і якась дівчина, яка хоче сховатися. Хоча ні, кроки важкі, чоловічі. Та й дівчата давно поховалися.

І тут тишу прорізав спокійний гарний голос, від якого чомусь мурашки побігли по всьому тілу.

- Ну що, курчатка, є тут хто?

Скам'яніла, як статуя. І дихати також перестала. Так і не зрозуміла, чого зараз більше в мені – страху чи азарту. Але точно не радості від майбутньої, не дай бог, зустрічі...