Купи мене - Катерина Дако

На ногах, що не гнуться, вирушила слідом за іншими дівчатами. Було відчуття, що нас ведуть до страти. Ну чи на якесь покарання. Хоча начебто за договором ніхто нікого карати не збирався. Та й узагалі, всі потрапили сюди добровільно. Просто мої обставини були такі, що довелося вдатися до цього кроку.

Ми пройшли широкий коридор, повернули за ріг. З кожним кроком переставляти ноги було все важче. Не відпускало відчуття, що все це – поганий сон. Що це - навмисне. І не буде ніякого полювання, в якому я - приз. Не буде жодного сексу з незнайомими партнерами.

Коридор закінчився раптово, розпорядник відчинив двері і пропустив усіх уперед. Я ступила слідом за білявкою, що вирішила залишитися на високих підборах, і опинилася в просторій залі.

Навіть не змогла до ладу розглянути навколишнє оточення, так пригнічуюче подіяла атмосфера передчуття полювання тими, хто заплатив за це гроші. І під вагою усвідомлення того, що відбувається, захотілося сховатися, втекти...

Ось ніколи не думала, що це так нестерпно соромно і принизливо – стояти в білизні перед тими, хто оцінює тебе, як на ярмарку. І навіть незважаючи на неповну наготу, створювалося враження, що я - найостанніша повія у всьому всесвіті. Мене зараз розглядали і препарували очі незнайомих людей, прикидали, чи я досить гарна, щоб стати для них іграшкою. Забавою...

Що ж. Придумала я собі "підробку" на вихідні... Таку, що краще б тікати звідси, не оглядаючись, прямо пересіченою місцевістю.Але я, звичайно, не рушила з місця, лише сильніше розправила плечі та випрямила спину практично до стану струни. Я просто мушу це зробити...

- Проходьте, не соромтеся, - промовив голос розпорядника ззаду. - Мисливці вже зачекалися...

І він протиснувся вперед через нашу зграйку, зачинивши за собою двері, наче відрізав усі шляхи відступу.

Ні, краєм свідомості я розуміла, що зможу розвернутися і піти будь-якої миті. Але знала, що нізащо не зроблю цього просто через страх і паніку чи від почуття неправильності того, що відбувається. Занадто багато зараз стояло на кону.

Тільки якщо стане зовсім погано. І то спробую виторгувати для себе умови, за яких буде можливість отримати гонорар.

Зібралася з духом і вирішила відволіктися розглядом навколишнього оточення. Потрібно, мабуть, простіше дивитись на речі. Ну і що, що буде секс. Ну і що, що, можливо, з кожним із них...

Мисливці...

Намагаючись не видати своєї цікавості, миттю обвела поглядом тих, хто вирішив потішитись сьогодні таким чином.

Мисливці сиділи, розвалившись на м'яких диванах та у зручних кріслах. Багато - у масках, що закривають верхню частину обличчя. Майже всі тримали келихи або склянки для віскі.

Майже всі – чоловіки, і серед них – три мисливці жіночої статі. Ось це був реальний шок.

Одна з них, у чорній ажурній масці й такій самій чорній сукні, сиділа на колінах біля свого супутника і щось гаряче шепотіла йому на вухо, не зводячи з нас очей. Таке враження, що вони складали план дій із кожною дичиною. Ну що ж, вирішили урізноманітнити таким чином своє нудне сексуальне життя.

Інші дві, теж у масках, розташувалися на дивані поряд, немов подруги. А може так і є. Ну і розваги у них на вихідні...

Чоловіки ж були зовсім різні. Зовсім молоді й у віці, але не старші, мабуть, п'ятидесяти. А може й більше... Особи за масками розглянути було неможливо, але за манерою триматися і розслабленостю поз ставало зрозуміло, що всі вони – не прості смертні. Так можуть поводитися лише великі гроші. Або дуже великі гроші.

Але у розгляданні мисливців був свій недолік. Мені знову захотілося злитися зі стіною під цими хтивими поглядами.

Озирнулася я і на дівчат, що стояли поряд. Майже всі вони теж були розгублені та налякані. Швидше за все, у кожної з них - така ж вагома причина бути тут, як і в мене.

Серце билося в грудях, як божевільне, а в роті все сушіло, скоро зовсім не зможу відклеїти язика від піднебіння. Цікаво, де тут можна попити води? Хоча, ні, краще не пити. А то потім у туалет захочеться у самий невідповідний момент. Та щось от вже і хочеться. Але може вдасться відвідати десь до початку полювання. Нам начебто дадуть час зорієнтуватися на місцевості і сховатися...

- Ух, Дімо, хорошу ти сьогодні дичину нам приготував, - промовив високий блондин, встаючи зі свого місця і підходячи ближче. - Красуні, як на підбір! А цицьки...

- Так, цицьки - захитаєшся! - підтримав розмову старший чоловік, який приховав себе за гладкою маскою, половина якої була білою, половина - чорною. Таке собі добро і зло в одному флаконі.

- Невже всім їм не вистачає грошей? - ще один мисливець, що розглядав нас з презирливою усмішкою на гарних губах. Так, йому точно не зрозуміти наші мотиви, грошей напевно вагон. - А як же велика та світла, про яку всі мріють?

Він також підвівся. І підійшов майже впритул до дівчини, що стояла поруч зі мною.

- Ось тобі, наприклад, киця, чого не вистачає? - і він хижо посміхнувся брюнетці у рожевому комплекті білизни.

От з ним би я точно не хотіла ні за гроші, ні за великою та світлою. Якийсь він був увесь надто лощений і цинічний.

- Пари мільйонів доларів, - на диво не знітилася дівчина. - Підкинеш?

Чоловік глянув на неї вже не поблажливо, а якось жорстко. А потім раптово розреготався.

- Треба ж! Ципочка із зубками...

І він уважно провів поглядом спочатку зверху вниз, а потім знизу вгору. І дівчина під його поглядом таки не витримала, затремтіла... але свої очі та підборіддя не опустила.

Нахабний тип підняв руку і провів по оксамитовій ніжній шкірі вилиці майбутньої дичини.

- Я тебе, крихітко, запам'ятав. Обіцяю, ми обов'язково зустрінемося...

Дівчатка, хочу вас порадувати. Відразу після закінчення книги про Поліну вас чекає історія цієї дівчини (яку, до речі, Вікою звуть) та її похмурого мисливця)))