Покохай мене - Юлія Бонд

Гашу у собі порив вибухнути в оргазмі. Його дотики дуже точні, потрапляють у ціль, та й мені багато не потрібно. Виявляється, коли секс із коханим чоловіком, то можна кінчити від одних лише прелюдій.

Посміхаюся, спіймавши себе на думці, що щойно назвала Данила коханим.

Ось чорт…

Схоже, я вже конкретно влипла, по вуха загрузла в Потоцькому, адже планувала чинити опір своїм почуттям до останнього.

– Я зараз кінчу, – кажу Данилу і повертаюся до нього обличчям, щоб обома руками обхопити за шию, стегнами притиснутися до його стегон, і відчути твердий член, що упирається в мене.

– Кінчай, – цілує, прикушуючи мою губу, а я хитаю головою, кажу, що хочу кінчити в той момент, коли він буде в мені.

І піддавшись пориву, опускаюся перед Данилом навколішки. Однією рукою охоплюю його член, дивлюся на велику голівку лише мить, а потім охоплюю її губами.

Знаю, йому зараз добре. Він увесь напружується, витягаючись струною. Дихає голосно та важко. А я теж ловлю кайф від мінету, тому що мені подобається, як його тіло відгукується на мої ласки. Усвідомлення, що цієї секунди він у моїй абсолютній владі – нереально заводить.

Закопавшись п'ятірнею на моїй потилиці, Данило намотує моє волосся на кулак, тягне його. Майже на межі болю.

– Досить, – гарчить від збудження, одним ривком підіймає мене на ноги та підхоплює на руки.

Несе у каюту. На ліжко штовхає та навалюється зверху.

Обвив його торс ногами, я впиваюся в улюблені губи глибоким поцілунком. У голові немає думок, зате серце тарабанить у грудях як божевільне.

Вриваючись у мене потужним поштовхом, зриває з моїх губ приглушений стогін. Рухається розмашисто, збільшуючи темп.

Стискаю його стегна ще міцніше, піддаюся назустріч. Нігтями дряпаю спину. Залишаться на шкірі мітки, та й пофіг. Він тільки мій, і це вже точно.

***

Прокинутися вранці під боком коханого чоловіка – неймовірно приємно. Розплющивши очі та наткнувшись поглядом на міцно сплячого Данила, я спостерігаю за ним захоплюючись. І вже не біжу від думок, що Потоцький зводить з розуму. Ми разом лише кілька тижнів, а за відчуттями ніби ціла вічність, наче всі ці десять років жодного разу не розлучалися.

Але я, звичайно, нічого йому про це не скажу. Не хочу лякати своєю закоханістю. Та й навіщо йому моє кохання? У нього і так все в житті гуд, а я просто ловитиму моменти та кайфувати доти, поки ми не розлучимося.

Посмішка змінюється зневірою, варто лише подумати про майбутнє. Я намагаюся не заганятися, не розмірковувати на тему: а що буде, коли я йому набридну, адже так обов'язково станеться – я ж доросла дівчинка і розумію, що нові іграшки рано чи пізно перестають бути цікавими, коли награєшся. А я для нього іграшка, так. Спортивний інтерес. Незакритий гештальт, але не більше. Він же для мене – перше і єдине кохання, як виявилося.

Прибравши з плеча Данило руку, я встаю з ліжка. Поспіхом одягаю свій одяг.

Поки він міцно спить, я хочу випити міцну каву, покурити айкос і подумати, що все-таки робитиму, коли наші стосунки зійдуть на нуль. Залишитися з розбитим серцем удруге – більше не винесу. І навіщо тоді я вплуталася в ці свідомо тупикові стосунки? Дурепа, напевно. І це вже не вилікувати як ангіну.