Втрачена пара - Алена Бондар

-- Я помітив, – з болісною усмішкою відповів Марк.

-- Друже, що відбувається?

-- Я в серйозних негараздах зі своїм звіром. Він намагається щось донести до мене, але я не розумію. Начебто він почав жити своїм тигровим життям, але це неможливо. Я ледве контролюю його, -- з кожним словом, говорити було все складніше і голос звучав тихіше.

-- Може, тобі треба побути одному? -- запропонував Міха.

-- Я не можу, -- знову гірка усмішка.

-- Він схиблений на відьмочці. Я не можу без неї довго. Він тягне мене до неї. Сьогодні вранці, коли професор сказав, що її не буде тиждень... В мені переплелися розпач і гнів. Я сказав їй про поїздку й кожна на її місці схопилася б за таку нагоду. А вона сперечалася зі мною, доводила, що я їй ніхто й не слухатиме мене, -- знову почав сердитися, видихнув та продовжив. -- Знаєш, вона просто вирішила поїхати, щоб я не міг до неї дістатися. Тигр сумує. Звинувачує мене, що образив, що не втримав. Відвертається від мене через Мію. Знаєш, якби вона була б вона перевертнем, то подумав би, що вона моя пара. Але відьма... І Мія постійно відштовхує мене. І наголошує, що я для неї ніхто, – гірко закінчив Марк.

Міха не знав, що на таке відповісти.

– Марк, у чомусь вона має рацію. Дівчатам потрібні слова, статуси. Поки ти не сказав, що ви разом, вона вільна. Одне слово, але повір -- це змінить її сприйняття. Тільки питання, чи хочеш ти цього, чи ні.

Міха уважно дивився на друга. Марко не мав остаточної відповіді. З одного боку він залежить від неї. 

Його та звіра тягне до Мії. А з іншого боку – його свобода.

– Скажу чесно, не знаю, що робити. Не хочу зв'язувати себе відносинами. Але й відмовитись від неї не можу.

-- І як ти плануєш вчинити?

-- Не знаю...