Втрачена пара - Алена Бондар

– Не варто хвилюватися, я зачекаю.

***

Приблизно через пів години на порозі кухні стояла Мія з розгубленим поглядом. Вона оглянула Марка, миттю відзначаючи, що йому йде діловий стиль. Перевела погляд на Кріс, щоб зрозуміти ступінь катастрофи. Та тільки розвела руками, щоб показати подрузі, що не причетна. Міна була дуже гостинною, а Марк був цільком спокійний. Його взагалі нічого не бентежило.

-- Сонько, ти сьогодні рано. Чому не розповіла мені нічого? – обурено подивилася Міна на сестру.

-- Про що саме? 

Що він уже наплів сестрі? А те, що це все витівки Марка -- вона впевнена.

– Сонечко, ти ж завжди хотіла подивитися світ й поїздка до Вікірії чудова нагода. Поєднати навчання та подивитися інше місто, -- Міна підійшла й обійняла сестру.

Мія стояла і не знала, що відповісти. Вона не чула їхньої розмови та гадки не мала, що тут відбувається. Помітивши розгубленість у погляді дівчини, Марк узяв слово.

-- Я розповів твоїй сестрі, що ти їдеш за обміном в інше місто.

-- Мія, ти думала я не відпущу тебе, тому не сказала? -- Міна подивилася в очі сестрі.

Що ж він це зробив? Вибору вона зараз не має.

-- Так, я знаю, як ти переживаєш за мене.

-- Дурниці, зараз зберу в дорогу вам випічки, Марк сказав, що виїжджати треба вже сьогодні вранці. Я буду сумувати, -- Міна швидко почала метушитися по кухні.

Мія намагалася тримати себе в руках. Через присутність сестри вона не може вбити цього перевертня. Це був правильний тактичний хід з його боку. Продумана сволота.