Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника. - merrystuart
Кімнату в гуртожитку вже відновили, Афія міцно спала, і я вирішила не турбувати дівчину. Поспішивши до купальні, я довгий час заспокоювала себе плаваючи в басейні.
Вранці прокинулася від неприємного скреготу, чиєюсь гострою кінцівкою, по склу. Одразу звернула увагу, що горщик із паростком десь зник і вічно сплячого ворона на своєму місці на столі поглядом не знайшла.
- Трійця... земляних її забрала.
Начебто читаючи мої думки пробурчала Афія шумно позіхаючи.
Але скрегіт по склу повторився і я знехотя виповзла з-під теплої ковдри на холод.
- Просили передати, - завзято вигукнув павук, як тільки я відчинила вікно.
У мої долоні, плавно, на павутинці, опустився середніх розмірів плетений кошик з квітами.
- Там навіть є любовне послання. Так-так.- Самодостатньо оголосило вгодоване павукоподібне.
- Сподіваюся не від мого братика. - Прошепотіла у паніці сусідка по кімнаті.
Я навіть не встигла схаменутися як кошик безцеремонно вирвали з моїх рук і почали обережно нишпорити всередині нього рукою.
- А, ні. Печать іншого роду. Ця печатка темна із золотом. Тримай. О. Тут ще солодощі.
Я тільки очима плескала, спостерігаючи за цим неподобством і намагалася прокинутися. Пари миттєвостей вистачило і витончені стебла не відомих мені ніжно-рожевих квітів висипалися на моє ліжко. А зверху на них посипався застиглий шоколад у формі маленьких сердець.
- Ммм. Смакота! Я такого ще не куштувала. - Голосно вигукнула відьмочка беручи одне із сердечок.
- Гей. Це мені взагалі-то. - Докорила я сусідці та відразу почала відкривати конверт зриваючи закріплювальну печать роду.
Читаючи послання коханого:
~ Шалено сумую, моє кохання. Чекаю з нетерпінням нашої наступної зустрічі. Я дуже шкодую, що образив тебе.
На віки твій, Тіос Рагнар.
Присівши на край столу, вдихнула запах паперу. На ньому ще був його легкий чоловічий запах. І теплота конверта говорила про те, що його зовсім недавно вклали до кошика. Отже, коханий десь тут. Поспішивши розвернулася й визирнула у вікно. Але вдалині помітила наближення компанії із п'яти хлопців і мій настрій різко погіршився.
- Гей. Все не з'їж. Я теж хочу!
- Звичайно, звичайно. - Запевнила мене дівчина.
Я поспішила схопити одне шоколадне серце. І одразу поклала його до рота, де солодкий трохи гіркуватий шоколад повільно танув у роті.
- Ммм.- Погодилася я з подругою і ми переглянувшись, одночасно потягнулися за наступною цукеркою.
В кімнату постукали, але ми навіть не звернули уваги на двері. Так і продовжували куштувати солодощі, іноді з різною начинкою всередині. Незабаром присівши на матрац по обидва боки від цієї швидко майже зниклої купки смакоти, ми просто тяглися за наступною без можливості відірватися.
- Гарний кондитер.
Повідомила нам Надін, яка без запрошення увійшла до кімнати.
- Ого. А тут зілля блаженства. Не знала, що є хтось, хто здатний створити його. Там же інгредієнти неможливо знайти, вони дуже дорогі.
Ми з Афією тільки ображено глянули на служницю, що наспіла. Тепер за цукерками тяглося три руки замість двох. Відповідно, і зникати вони почали швидше.
- Пані, спробуйте цю.
Я слухняно відкрила рота і туди вклали цукерку з горіховим кремом усередині.
- Перетертий горіх із крапелькою зілля витривалості. - Повідомила відьма доїдаючи останнє маленьке серце, від чого ми з Афією ображено запротестували. Просячи виплюнути назад, але відьма тільки вишкірилася. - Там група хлопців. Каже, що виконує наказ ректора.
- Я б їх нагородила проносом! - Подала слушну думку сусідка по кімнаті.
- Одного можна і бородавками обсипати. - Згодилася з нею Надя. - З другим буде важче. А троє інших сидітимуть у засідці, ну... чи в кущах. Гаразд. Я за зіллями. Ти допоможеш.
Це вона адресувала Афії.
- Пані, сьогодні ви самі в купальню! - Командувала тілогрійка батька.
Ну, я тільки посміхнулася і на радощах поспішила приймати водні процедури.
Добре, що ці підступні дівчата на моїй стороні.
У купелі було порожньо, мабуть, мешканки гуртожитку все ще спали. Швиденько викупавшись і переодягнувшись у студентський одяг, я поспішила на вихід. Мене з'їдала цікавість, що ж трапилося з хлопцями. Але, вони поводилися як завжди.
Поки прямували стежкою до саду, хлопці трималися осторонь. Тільки сильно хмурилися. Один Арвен посміхався до вух і кидав на мене зацікавлені погляди. Ми зупинилися біля затишної галявини.
- Сьогодні вчитимемося блокувати удари. - Повідомив цей самовдоволений світловолосий тип.
Діставши звідкись дерев'яний меч, він вручив мені його в руки й радісно вишкірився.
Запідозривши щось не добре, одразу викинула це дерево з рук на землю і відскочила на добрих два кроки назад.
- Що ж ви, міс. Це ж не змія. Просто дерев'яна палиця.
Але мої долоні почали дивно свербіти, і я поглянула на них. Легке плетіння світлої магії покривало шкіру на поверхні моїх долонь.
- Головне не розчісувати й слухати, що каже вчитель. - Посміхаючись повідомив він.
Я з сумом помітила, що зняти це зі своїх рук не зможу й ображено відвернула від нього обличчя.
- Чудово. Лін, повільно робиш випад. Світання намагається відбити удари. Якщо щось, я допоможу.
Сьогодні був вихідний, і ми займалися довго. До кінця тренування у мене боліли руки та ноги, а ще трохи нила спина. Але, мабуть, вчителі залишилися задоволені, тому що плетіння з моїх долонь зникло.
Хлопці, насупившись, провели мене поглядом, а я ледве поплелася до гуртожитку. Відчуваю, що якби не зілля в цукерках, я б давно знепритомніла від утоми. А так змогла безнапасно доповзти до матраца у власній кімнаті та впустити своє бідолашне тільце на нього.
Квіти вже були зібрані й поставлені на підвіконні у вазі, а мені здавалося і дихати в цей момент не хотілося.
- Звір... - процідила я крізь зуби. - Нелюд. - Виплюнула я слово, згадавши тренування. - Але, тренер хороший.
Дійшла я висновку й істерично засміялася в подушку.
