Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника. - merrystuart
Розплющивши очі, я глянула на сині балдахіни над головою. Мабуть, від втоми й теплих обіймів Тіоса я вчора міцно заснула. Тут як на замовлення, відчинилися двері й ввійшла служниця з тацею.
- Ваш обід, ваша високість.
- Де Тіос? - Запитала не знайому дівчину.
- Пан зараз на раді. Коли звільниться, відвідає вас.
Низький уклін і вона поспішила на вихід, а я зацікавлено скосила очі на блюдо. Фрукти? На обід... та вони знущаються. Подумки гадала що можливо вони ще щось мені принесуть. Присівши на краєчок ліжка і помітивши на собі майже прозору нічну сорочку з найтоншого шовку, почала гіпнозувати двері очима. На мою думку, там явно хтось знаходився. Нехай двері були щільно зачинені, але я відчувала чужорідну сильну енергію.
На блюді дрібними шматочками були розрізані фрукти, і я незадоволено потягла руку до одного з солодких шматочків. Все ще гіпнотизуючи двері, я сподівалася, що мені принесуть ще щось ситніше. Але цього не сталося і мені довелося їсти те, що дали.
З такою їжею я незабаром розлючусь на весь світ і піду всіх вбивати, тож погодившись із собою, дістала речі з кільця і переодяглася у форму Академії. Через деякий час я була рішуче налаштована потрапити на палацову кухню і знайти там щось смачненьке. Якщо вони хочуть, щоб я стала схожа на худих принцес з вагою в кілька десятків кіло, то вони помиляються.
Доївши все, що було, я не замислюючись піднялася і з побоюванням зазирнула за двері. Але там було порожньо! В довгім коридорі, чомусь не було видно й одної особи. Своїм почуттям я звикла довіряти, тому прикрила двері й знову визирнула навіть глянувши нагору. Раптом хтось повис над стелею. Але в коридорі за дверима знову було порожньо.
- Виходь, я тебе бачу! - Пробурчала з надією, що мене почують.
Але мої сподівання не справдилися.
Мої блукання коридорами незабаром привели до бібліотеки. Заглянувши в широкий зал з численними книжковими полицями та м'якими диванчиками вздовж стін між ними, я зрозуміла, що не так сильно зголодніла. Можливо, я завжди любила читати.
Взявши кілька книг з полиць і знайшовши затишний диван у куточку самої бібліотеки де мене не могли одразу побачити, я поринула з захопленням в читання.
Тихий скрегіт каменя поруч, а потім стукіт дверей, змусив мене відірватися від цікавих історій про прадідів. Незабаром до моїх вух почали долинати приглушені голоси двох чоловіків:
- Ти впевнений, що це подіє?
Далі тиша.
- Але ж спадкоємиця Ілунні стане безвольною лялькою. Ти впевнений, що варто так робити?
Скрегіт каменя за спиною повторився і я ледве стримавши стогін, помітила як диван на якому я сиділа тихо обертається ховаючись за стінку. Тепер я сиділа в темному тунелі, а переді мною стояв Арвен, притискаючи палець до своїх губ тим самим натякаючи мені мовчати.
Приглушені чоловічі голоси лунали за спиною, зі сторони стіни де була бібліотека і я почала прислухатися до них:
- Увагу її відьми відвернемо і підмішаємо у їжу спадкоємиці цю суміш.
- А що як наступник все зрозуміє? Він одразу розкриє наш план. А з ним навіть я не хочу мати справи.
- Не відчує, він буде дуже зайнятий. Анабель погодилася нам допомогти нам.
- От і добре. Я домовився зі слугами, щоб дівчинку не сильно годували. Увечері вона у будь-якому випадку все принесене ними з'їсть.
Чоловіки принишкли або пішли, але я не поспішала видавати звуки. Я уважно дивилася на сина герцога і не могла зрозуміти, чому він мені допоміг.
- Ходімо, я все поясню. - Зашепотів цей хлопець і запропонував свою руку для підйому.
Трохи зволікаючи та обдумавши чи варто довіряти, я схопилася за його руку підводячись і він миттєво повів мене вузьким тунелем. Арвен йшов швидко, розгонистим кроком, я ледь встигала за ним. Добре, що він міцно тримав мене за руку, тим самим не даючи впасти.
Ми вийшли до підвалів, де було темно та сиро. А моє серце вже готове було вистрибнути з грудей від страху. Похмурі підвали змінилися новим тунелем, де довгим коридором з обох боків розташовувалися двері.
Серце тихо ухнуло в п'яти, коли він різко зупинився і з силою притиснув мене до одної з дверей.
- Ти настільки слабка... - застогнав він біля моєї скроні. - Але саме тому тебе хочеться постійно захищати. Мені не перемогти Тіоса у сфері зачаровування жіночих сердець, але я тобі дещо покажу. Для початку варто тебе нагодувати... ці люди так швидко не заспокояться, зокрема й мій батько.
Його рука ковзнула до мого обличчя і він пальцем заправив за вухо неслухняний локон волосся. Від страху і сильного стискання мого тіла в холодні двері, я прикрила очі стискаючи губи. Але Арвен тільки хмикнув і відсторонився.
- Ти справді його любиш?
- Люблю. - Впевнено повідомила.
- Отже, будемо чекати вечора. Ходімо, покажу тобі дещо.
Він штовхнув двері й увійшов піднімаючись кам'яними сходами, я йшла за ним обережно ступаючи. Потім Арвен натиснув на камінь у стіні, на рівні плеча, і одразу утворився прохід у простору кімнату. Приміщення нагадувало кімнату Тіоса, але меблі відрізнялися оббивкою червоного оксамитового кольору.
- Можу поступитися вам своїм ліжком на ніч, - вишкірився хлопець.
У глибині мене вже почала зароджуватись лють і я скосила погляд на двері.
- Ось. Тримай. Поки прочитаєш. А я принесу тобі щось перекусити на обід. Намагайся не видати себе, я більше не хочу тобі зашкодити.
Він простяг мені важку книгу в шкіряній палітурці й покинув кімнату щільно зачиняючи за собою двері.
- Яка шляхетність, - уїдливо вирвався з мене стогін йому в слід.
Книжка виявилася цікавою. Інформація була в основному про континенти, поділені на різні країни. Бо в нашій країні переважно жили люди чи маги. На території стародавнього мага землі жили перевертні, ельфи та феї. Відповідно країна вогню була населена в основному драконами та демонами. Повітря і вода там жили наги, водяні та горгулії. Прості люди мешкали на всіх територіях.
Було цікаво почитати про звичаї різних рас в інших країнах. Також зацікавила історією про нашу країну. Дивно чому у всіх сімейних архівах цієї інформації не було.
В історії говорилося про закоханого світлого мага, який був готовий на все заради чаклунки Ілунні. Також з'ясувалося, що світла чарівниця погодилася на розміщення темної енергії у її тіло. Це була свого роду бомба сповільненої дії для неї, на випадок, якщо вона захоче зрадити свого пана.
Джерело було завжди запечатане, але на випадок зради у вигляді зняття руни присяги, воно автоматично відкривалося. Тепер я розуміла, що зняття руни було дуже небезпечне для мене. Отже, котику брамнику, все-таки вдалося трохи порушити темну печатку.
В історії далі говорилося, що закоханий світлий маг, шукав різні шляхи порятунку своєї коханої з темних лап його конкурента. У чаклунки цей світлий був другим чоловіком і незабаром утворився Орден Світла. В якому і передавались бажання цього мага наступним його поколінням.
Судячи з книги, жінок на той момент у світі було набагато менше аніж чоловіків. Через вибух магічної енергії їх тендітні тіла не витримували. Зараз жінок приблизно стільки ж, скільки й чоловіків. Але їх все одно менше серед магів.
Як з'ясувалося магічне джерело є в основному у хлопчиків, тому вважається, що вони сильніші. А якщо дівчинка народилася з магічним даром, то вона була на вагу золота і могла навіть взяти за чоловіків кількох хлопців. Бо тільки в сім'ях магів могли народитись магічно обдаровані діти. Щоправда, згодом закони змінилися, і чоловіки припинили поважати жінок пригнічуючи їх своєю силою.
Я тільки зітхнула, замислившись про те, що відбувається. Арвен довгий час не повертався і я вирішила покинути його кімнату через таємний прохід, яким ми до неї увійшли. Благо я бачила, куди він натискав, щоб закрити дірку в стіні й дуже скоро опинилася в тунелі.
Вивчати темні коридори було цікаво, я навіть змогла знайти кухню по смачному запаху. Відшукати потрібний важіль не було проблемою, оскільки блискучий канделябр, що стирчав прямісінько зі стіни, виглядав дуже відполірованим. Мабуть, кожен блукаючи цими таємними коридорами, вважав за честь відвідати саме кухню. Звідки прямо зі стіни йшло легке світло, було чути гомін кухарів і йшли чудові запахи.
Потягнувши до низу важіль я виглянула з-за стіни. Помітивши поблизу біля стіни на столі кілька щойно спечених буханців хліба, одразу схопила одну з хлібин і кинулась назад.
Відчувався якийсь азарт, як у дитинстві. Неначе я маленька дівчинка і краду в тиху їжу з кухні. Добре, що стіна прикривала мене і прохід. Кухарі були занурені у свої справи й мені невдовзі вдалося забрати й маленьку пляшечку кисло-солодкого соку. Здається, його приготували для якогось десерту. Але це вже не мої проблеми, що вони не помічають нічого навкруги.
Задоволена своєю маленькою перемогою, я рушила далі вивчати таємні проходи у стінах замку. Зрідка навіть чулися голоси слуг і мені було цікаво підслухати майже кожну їхню розмову. Говорили в основному про служницю дияволицю і наречену наслідного принца. Звичайно почувши про дияволицю, я відразу не могла подумати, що це Надін. Але невдовзі з розмов стало зрозуміло.
Загалом, слухаючи балаканину слуг біля стін, я багато чого дізналася про життя в замку. Особливо про Анабель фаворитку принца наступника імператора. І зараз мене почала їсти туга і смуток. Невже коханий не залишив її після того, як оголосив мене своєю нареченою? Сум і паніка, вивели мене до того самого диванчика з бібліотеки і я почала оглядати стіни в пошуках важеля. Незабаром мені це вдалося і я безнапасно стрибнула на панель, що оберталася по колу, повертаючись до бібліотеки, в якій не було на той момент жодної душі.
