💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Еротика » Я обираю бути твоєю - Ольга Островська

Я обираю бути твоєю - Ольга Островська

Читаємо онлайн Я обираю бути твоєю - Ольга Островська

Вона опускає вії, ховаючи погляд. Косі промені вечірнього сонця, що падають з вікна, пом'якшують її риси, і я мимоволі задивляюся. Моя компаньйонка, якщо не зважати на її холодність і строгість, насправді навдивовижу гарна. Я б навіть сказала, що вона набагато красивіша від тієї ж Емарі. Цікаво, якою є її роль у цьому замку насправді? У її відношенні до адаміра, здається, не відчувається жіночого інтересу, тут щось інше. Більше схоже на стосунки Господаря та абсолютно відданої та довіреної Слуги.

– Якщо у вас більше немає запитань, сьєро Соломіє, я залишу вас на якийсь час. Наполегливо рекомендую поки що не покидати свої покої самостійно, − вривається в мої роздуми її голос. Леді Цербер повертає собі незворушність і встає з крісла, в якому сиділа весь той час, що мене повчала. Вказує на дивну штуковину на столику біля ліжка, схожу на сходи з чотирьох камертонів. Навіть паличка поруч є. – Якщо знадоблюсь я, вдарте найвищу. Якщо послуги покоївки, наступну. Я вже підібрала пару надійних дівчат, які вам прислуговуватимуть. Вечерю вам скоро принесуть. Відпочивайте.

– Постараюсь, – хмикаю я. Начебто я маю вибір.

Втім, я справді відчуваю, що втомилася. Не так фізично, як морально. Занадто багато всього на мене навалилося. Занадто багато потрібно осмислити та прийняти. І побути на самоті вже теж хочеться. Просто посидіти в тиші, звикаючись зі тяжкою думкою, що світ у який я потрапила, стане мені домом можливо назавжди.

Жозелін знову зміряє мене пильним поглядом, ніби оцінюючи настрій, і, задоволено кивнувши, йде. Не замикаючи двері. Хм. Прогрес.

Я повертаю голову до вікна. Там за склом сад. Великий. Казковий, красивий. Багато троянд. І осінні фарби. Напевно, це той самий, в якому мені можна гуляти. Можливо завтра і піду.

А далі пагорби та темний ліс, за який зараз сідає сонце, забарвлюючи небо у багряні та лілові тони. Вид, що захоплює дух контрастністю та пишнотою буяння фарб. Кольори, лінії та силуети, які буквально просяться на полотно. Сто років не брала до рук пензля, а зараз чомусь дуже хочеться. Може попросити? Інакше збожеволію від неробства в цій комфортній клітці.

Інформації у мене тепер набагато більше, але ясності, що робити далі, особливо не побільшало.

Просто упокоритися?

Якщо все, що мені наговорили, правда, то, мабуть, доведеться. Свою дитину я справді нізащо не покину.

Там же, на Землі, лишилася Васька. Моя рідна, кохана сестра. Розлука дуже її ранить, але вона сильна і зможе з цим впоратися. Може наробити дурниць, але можливо я знайду спосіб якось передати їй вісточку. Куарди там бувають. Отже, можливо щось вигадати.

А тут… тут я потрібна моєму малюкові. Синові.

Руки самі собою накривають живіт. Мама з тобою, серденько. Я не покину тебе, мій хороший, мій улюблений хлопчик. Нізащо. Якщо ти привів нас сюди, щоб ми могли жити, то будемо жити.

Прикриваю очі, приглушуючи віями світло сонця, що заходить. І в цей момент мені здається, що всередині щось відгукується пульсацією ніжного тепла, підбадьорюючи та вселяючи надію.

Відгуки про книгу Я обираю бути твоєю - Ольга Островська (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: