Дамір - Iрина Давидова

Несвідомо я пішла в бік річки, й схаменулася тільки коли зупинилася за півметра від кромки води. Вітру сьогодні не було, на поверхні річки повний штиль, а навколо приємна тиша. Завмерши на місці, я на мить заплющила очі, вдихаючи чисте повітря й насолоджуючись чарівним моментом. Дихати було так легко й солодко, що захотілося злетіти й парити під осіннім сонечком, якраз над водою, щоб з висоти пташиного польоту роздивитися всю красу цього приголомшливого місця. Сьогодні, здається, навіть сонце пригрівало, через що я і посміхнулася, підставляючи обличчя його промінчикам, адже зовсім скоро вдарять перші морози, і про таку радість, як теплі промені сонця, можна буде забути до весни.

— Ліє Олександрівно! — почула я різкий голос і, здригнувшись, відкрила очі.

Я стояла і не ворушилася, дивилася на воду й відчувала на собі погляд, що пропалював мою спину. Загадковий все-таки чоловік Дамір, в голосі — сталь, а сам стоїть і любується мною. Принаймні, мені так здавалося, бо як інакше пояснити незрозуміле почуття в душі, коли він стояв позаду?

— Ну що, надихнулися, можемо йти працювати? — поцікавився він, коли я знову занурилася у свої думки.

Зітхнувши, я натягнула на обличчя усмішку й, обернувшись, просто кивнула.

***

Чорт забирай, ця молоденька панночка точно знущається наді мною. Коли вона обернулася, на її губах сяяла усмішка, а в очах був виклик, з чого я одразу ж порадів, розуміючи, що дівчина вирішила грати за моїми правилами. Здається мені, що це буде нелегко, але я повинен відійти в сторону й зробити все, щоб нас пов'язувала тільки робота, і нічого, крім неї. Я розумію, що занадто грубо їй відповідав, і саме тому побачив в машині її ображений погляд, але, на жаль, мені потрібно було так вчинити, як би не хотілося інакше. А як же тут не хотіти, адже вона настільки приваблива і сексуальна, що стримувати себе стає занадто складно. Мене також приваблював її розум і гострий язичок, який, до слова, сьогодні трохи втратив свою гостроту. Напевно, дався взнаки її сором через те, що сталося, хоча я зовсім і не звинувачував її. Зараз мені навіть хотілося б знову побачитися з тими виродками, щоб розмазати їх по асфальту. Не просто за те, що посміли застосувати хоч яку-небудь фізичну силу до дівчат, хоча там і так було ясно, що могло трапитися з Лі та її подругою, якби ми не втрутилися, а за те, що вони в принципі посміли доторкнутися до цієї дівчини. Бля*ь! Вона й справді дівчина, скільки їй років? Двадцять хоч є? Зовсім ще маля. Але, наскільки ж приваблива!

— Даміре Тімуровичу, Ви будете показувати мені свої володіння, чи будете й далі стояти з дурною посмішкою на губах і оглядати мене?

Почувши уїдливі слова, я відразу ж став серйозним і суворим і, пройшовши повз Лії, сердито прогарчав: «Ходімо за мною». Попався я, як старшокласник за підгляданням дівчини, яка сподобалася, так тепер ще й намагаюся удати, що нічого не сталося. Ідіот, мені ж іще працювати з нею довго, але нічого, завдяки вчорашній ситуації я не зроблю найголовнішу помилку, про яку після того міг би пошкодувати...

«Підхопивши тіло, яке поволі опускалося додолу, я швидко попрямував до автомобіля й, сівши на заднє сидіння, зручно розмістив на своїх колінах п'яну Лію. Її волосся було злегка розпатлане, туш на одному оці розмазана, але в цілому вид був непоганий. Дівчина спала, а мені до сверблячки в пальцях захотілося доторкнутися до неї, помацати шкіру й упевнитися, що вона дійсно така ніжна, як здається на перший погляд. І я доторкнувся, практично невагомо торкнувся її обличчя, боячись розбудити й нарватися на неприємності в особі красуні.

Збоку почувся шурхіт, і на переднє пасажирське сидіння брат посадив ще більш п'яну подругу Лії. Та, щось невиразно пробурчала, прикрила очі й, вочевидь, одразу ж заснула, знову повертаючи в салон тишу. Кирило, сівши на своє місце за кермо, обернувся до мене й поглядом немовби поцікавився, що робити далі, куди везти цих двох п'яних красунь.

— Я не маю жодного уявлення про те, де вони живуть. Телефонуй охороні, нехай пробивають адреси, Лія ваша співробітниця, і у вас, в її особовій справі, він має бути.

Кирило так і вчинив, і вже через три хвилини ми знали, де живе Лія Олександрівна, і прямували саме до неї додому. Дорогою я погладжував її обличчя, бо нездоланно хотілося торкатися її ніжної шкіри. Чув, як вона тихо сопе, й зрідка зітхає, намагаючись перевернутися, немов знаходиться в ліжку. Чорт, як би нерозумно не звучало, але я хотів би побути на місці її ліжка, хотів би, щоб вона спала на мені, лягаючи своїми апетитними грудьми на мою. Пф, дожився! Твоя, мужик, фантазія зашкалює, але інакше й бути не могло, коли в руках не просто дівчина, а ходячий секс.

Коли ми приїхали за потрібною адресою, я в машині дістав ключ від квартири з сумочки Лії, яку приніс брат, знайшовши на землі біля біти. Перехопивши дівчину зручніше, я поніс її на потрібний поверх, слідом йшов брат, тримаючи на руках подругу дівчини. Збоку ми виглядали, напевно, дуже смішно – два амбали несуть двох маленьких дівчаток в барлогу. Але мені було начхати, хто і що подумає, я радів тільки з того, що вони в безпеці, цілі та неушкоджені.

Увійшовши у квартиру, я швидко знайшов спальню Лії, яка була тут одна, Кирилу кивнув на диван для подруги, а сам пішов укладати свою ношу. Пройшовши в спальню, я озирнувся навкруги й, почувши тихий подих, поклав дівчину на ліжко. Очі довго не хотіли відпускати маленьку, тендітну дівчинку в цьому паршивому платті. Воно точно їй не пасувало, виглядало непристойно й вульгарно, і було помітно, що дуже туго сидить на її тілі, тому я не міг ось так залишити Лі. Стягнувши з неї куртку, вже почав шукати замочок, щоб розстебнути й зняти це бля*ське плаття, як несподівано зрозумів, що вона прокинулася, а тіло просто завмерло в моїх руках. Піднявши погляд, я побачив затуманені очі, в яких проскакував переляк, а вже через півхвилини повіки господині опустилися, і вона знову заснула.