Вісімнадцятий - Атен-Фол

- Звідки тобі відоме моє ім'я? - жінка могла припустити те, що чоловік читав її книги та ось тільки свої твори вона поширювала під псевдонімом. 
 

 - Я мешкаю на вісімдесят четвертій, - чоловік показав в бік вулиці з новобудовами. - Нещодавно переїхав в цей район, - додав.  - Мені тут дуже подобається! Тут навіть повітря здається приємнішим за те, яким мені довелося дихати раніше, - промовив і присів на лавку, яка стояла навпроти, по той бік асфальтованої доріжки для велосепедистів. - Моє дитинство і юність проходила в неблагодійному районі " Брувліс-Берр ". Якщо ви тутешня, то обов'язково чули про " місцину диявола "? (так звикли називати цей район жителі міста)
 

 - Тобі не здається, що ми трішечки відхилилися від теми? - сказала Меггі і дістала з пачки ще одну сигарету. 
 

 - А, так... Вибачте! Я багато разів бачив вас тут з вашим чоловіком, чи хлопцем, - промовив Стенлі окреслюючи рукою тереторію парку. 
 

 - І що далі? - сигаретний дим знову закружляв у повітрі. 
 

 - Одного разу мені випадково довелося підслухати вашу з ним розмову. І він..., цей хлопець, назвав вас Меггі. От і все! - Стенлі посміхнувся. 
 

 - Колишній! Мій колишній молодий чоловік, - внесла поправку у слова хлопця Меггі. - То ти всеж шпигував за мною? - сказала закинувши одну ногу на іншу. Очі жінки з цікавістю вперлися в почервоніле обличчя хлопця. Пухкі губи жінки розтяглися в ледь помітній посмішці. 
 

 - Ні... Я просто... Спершу я спутав вас зі своєю колишньою дівчиною. Ви дуже схожі! Але потім зрозумів, що помилився і ... І..., - обличчя чоловіка почервоніло ще більше.

 - І що?... - жінка начебто смакувала зніяковілою ситуацією, в якій опинився її співрозмовник. 
 

 - Можна мені сигарету? - сміливо запитав Стенлі. 
 

 - Ти ж тільки-но сказав, що кидаєш!? - очі жінки засяяли грайливими вогниками, а брови піднялися в гору від здивування. 
   
 Тіні вже повністю заховалися в стовбурах дерев та в стінах кремезних будівель. Поступово почали вмикатися ліхтарі на вулицях міста. Шум та колотнеча помітно знизилася і містом оволодівала стійка, вечірня тиша.
 

  Паркові доріжки та лавки нарешті відпочинуть від людської навали, а електро-самокати вишикувалися в ряд, чекаючи нового шаленого дня. Гарно оздоблені ліхтарі, які встановлені по всій тереторії парку, дочекалися своєї черги і засяяли приємним, яскравим світлом. Сонячні панелі, встановлені на лампах, накопичили достатньо сонячної енергії за минулий день і тепер цього вистачить для того, щоб розсіювати темряву парку на протязі ночі. 
 

 Настав час людей, котрі не переносять спеки і ввесь день ховаються в своїх помешканнях, а у вечері виринають на вулиці подихати свіжістю пітьми. Так на доріжках парку почали з'являтися не молоді пари, які поволі крокували та розмовляли про рутинне життя. Бігуни, які намотували кілометраж рухаючись велосипедними доріжками вздовж лінії парку, інколи забігаючи в центр парку. 
Лавка на якій сиділа Меггі знаходилася під одним з таких ліхтарів. Під дією світла жінка мала змогу чудово розгледіти свого співрозмовника, який сидів навпроти. Хлопець запалив цигарку, яку йому дала Меггі та майже відразу викинув її в сміттєвий бак, ретельно струсивши тліючий табак. 
 

 - Ні! Гидота! - кривлячи обличчя промовив Стенлі. За мить хлопець дістав з кишені штанів електронну сигарету і ніби хизуючись показав її жінці, витягнувши електронку в перед себе. - Ось! Найкращий спосіб кинути палити, - впевнено сказав той. 
 

 - Хммм, - жінка не стримала легенького сміху і хмикнула у відповідь на його слова. - Ти й справді думаєш, що зможеш покинути з цією штукою? Не думаю! - сказала так, ніби точно знала кінцевий результат спроби Стенлі. 
 

 - Нууу... Принаймні спробую, - відповів той. Хлопець декілька разів затягся електронним димком і чудо-винахід знову опинився в кишені штанів. - Я вже майже не користуюся нею, - впевнено додав. 
 

 Повз них проїхав чоловік на велосипеді, який тягнув за собою ланцюг з бігунів. Четверо спортсменів бігли в слід велосипедисту, тримаючи дистанцію між собою в декілька десятків кроків. Останню ланку в біговому ланцюжку займала молода дівчина, яка на вигляд мала двадцять з гаком років та володіла неперевершеною фігурою. Коротенька майка та такіж короткі шорти чудово підкреслювали її принади і еротично вписувалися в образ спротсменки. Дівчина, пробігаючи повз Стенлі, мимоволі кинула на нього стриманий погляд і легенько кивнула. Хлопець зробив жест головою у відповідь, чемно посміхнувшсь при цьому. 
 

 - Подобається? - промовила Меггі, проводжаючи дівчину поглядом.