Вісімнадцятий - Атен-Фол
Сорока двох річна Меггі Логен зустрічала теплий, вересневий вечір сидячи на лавці осіннього парку. Жінка тільки-но закінчила працювати над своїм романом, який не давав їй спокою близько двох з половиною місяців. Тепер, коли сторінки книги повністю дописані, вона мала змогу відпочити від надокучливих думок про завершення довгогої історії кохання. Меггі розтягнула роман аж на шістсот чотири сторінки і дана книга виявилася найбільшим твором в її письменницькій кар'єрі.
Жінка зняла окуляри з обличчя і запхала їх в нагрудну кишеню осінньої куртки, обтерши перед цим лінзи спеціальною серветкою. Шматочок тканини знову нагадав жінці про її колишнього, який і подарував їй ці окуляри з серветкою в комплекті. Марк, так звали хдопця, всіляко намагався догодити жінці, роблячи маленькі подарунки, які чудово вписувалися в її образ письменниці сучасних любовних романів. Та чолочік витримав всього-навсього один місяць біля такої " персони " як Меггі, безслідно зникнувши, лишивши по-собі тільки спогади. З жінкою такий випадок траплявся не вперше. Багато інших чоловіків довго не витримували письменницьке рвіння Меггі і невдовзі рвали відносини так і не дійшовши до наступної стадії стосунків.
З іншого карману куртки жінка дістала пачку " Керсін-Конел " і тонесенька сигарета опинилася між губ Меггі.
- От дідько, - вилаялася жінка коли зрозуміла те, що запальничка лишилася вдома в інших штаніх. Меггі встромила сигарету назад до пачки і вже збиралася піднятися з лавки для того, щоб піти. Як раптом...
- Доброго дня! Візьміть мою запальничку. Ось! - і молодий чоловік протягнув жінці таку бажану зараз річ.
- Ви до всіх так підкрадаєтесь? - нахмуривши тоненькі брови промовила жінка. - Із за спини, - додала.
- Вибачте! Я не збирався підкрадатися до вас. І тим паче лякати. Я просто почув вашу лайку, яка стосувалася...
- Ну добре, добре, - жінка простягла руку у відповідь і взяла запальничку. Механізм п'єзо клацнув і в повітрі закружляв дим з ароматом кавуна.
- У вас щочь сталося? - Промовив хлопець, який виглядав років на десять молодшим за жінку.
- Так зімною ще жоден чоловік не знайомився, - відповіла Меггі жадібно потягуючи сигарету.
- Я сиджу позаду вас вже хвилин двадцять, - впевнено сказав хлопець.
- То ти стежив за мною? - промовила жінка збиваючи пепіл на чверть викуриної сигарети, різко перейшовши на "Ти ".
- А вам і справді дуже була потрібна запальничка, - сказав чоловік уважно спостерігаючи за діями Меггі.
- Ти, я так розумію не палиш і наврядчи ...
- Кидаю, - перебив жінку незнайомець. - Я вибачаюся, мене звуть Стенлі, - хлопець знову протягнув свою руку в бік жінки.
- Меггі, - відповіла, лишаючи свої руки біля себе.
- Я знаю як вас звуть, - сказав чоловік ніяковіючи від того, що його жест рукою лишився проігнорованим.
