Купи мене - Катерина Дако

Я все ж таки почала дихати. Але виходило погано. Повітря потрапляло у легені дрібними рваними порціями.

Гостро відчула запах пилу з портьєри, притуленої до мого носа. І від цього миттю закрутило в носі і захотілося чхати.

Враховуючи те, що мій чих був би останньою дією, яку я зараз хотіла, дихала ротом. Але піднебіння моментально пересохло, і тепер уже завершило в горлі.

Та що таке!

Чому ж раніше все було нормально, я стояла спокійно, не збираючись ні кашляти, ні чхати. Але варто було з'явитися мисливцеві, як організм просто зрадив мене!

- Ну, невже ж нікого немає? - якось ображено простяг голос, і я зрозуміла, що він стоїть всього за кілька кроків від мене.

Серце забилося так, що було дивно, як мисливець його не чує. Та й дихати я стала ще частіше, як собачка з висунутим язиком.

Розуміла, що це просто паніка здіймається в мені. Що треба заспокоїтись, розслабитися. Перестати смикати.

Стук дверей сповістив про те, що чоловік глянув у гардероб. Потім вжикнули двері, що розсуваються, у ванну кімнату.

Тобто він таки вирішив обшукувати кімнату ретельно. Значить, скоро знайде...

Почулася якась метушня, потім кректання. Не інакше, ставав рачки, щоб перевірити, чи немає кого під ліжком...

І тут я почула...

Характерний звук петель, що проїжджали карнизом, розповів мені про те, що сусідня штора була зсунута.

Невже зараз...

Невже?
Ні! Будь ласка!..

В очі вдарило світло, до того приглушене щільною тканиною, і я мимоволі заплющила очі.

- Ура! - радісно, ​​як хлопчик, вигукнув мисливець, беручи мене за руку. - Я знайшов!..

А мене від дотику його теплої долоні пробрав крижаний холод...

Ну як же так? Чому так швидко?

Я ж не готова поки що...

Усміхнулася сама собі.

Можна подумати, що пізніше була б готова...

- Ципочка, а ти гарна, - продовжував веселитися чоловік. - Хоча ні, ти не ципочка. Ти – лисичка! І я виманив тебе з теплої нірки. Зігрієш мене?

І тут я зрозуміла, навіщо він узяв мою руку. Тому що почула коротке "піп", ймовірно від натиснутої на браслеті кнопки, що різало по вухах не гірше електрошокера.

Ось так? То все це відбувається саме так?

Все ж таки знайшла в собі сили розплющити очі і тупо дивилася на циферблат, що відраховує час, відведений на гру з цим...

З ким?

Звела погляд і побачила перед собою приємного молодого чоловіка років, мабуть, тридцяти п'яти. Обличчя, приховане маскою, було не розглянути. Але квадратне підборіддя зі злегка відрослою щетиною здалося цілком приємним. А ще чоловік був високий, темноволосий, прямий як з обкладинки журналу. І пах дуже приємно, свіжо і трохи терпко.

Блін, ось навіщо хоч цьому така розвага? Він міг би отримати собі в ліжко будь-яку... Або просто секс вже не вставляє?

Напевно, кожен із гравців заплатив кругленьку суму грошей за участь у полюванні. Виходить, азарт мисливця і сам факт пошуку для них усіх набагато цікавіший, ніж просто зняти чергову красуню десь у клубі.

Ну а що, якщо можуть собі дозволити – чому б і ні...

- Ну давай, Лисичко, покажи, на що здатна, - і красень повів мене на середину вітальні. - Ти ж пам'ятаєш, відмовлятися не можна.

Я пленталася за ним, ледве переставляючи ноги, наче на страту. Уявляю, наскільки це виглядало "граційно".

Але моєму новому знайомому, схоже, подобалося. Тому що він весело посміхався, явно отримуючи задоволення від того, що відбувається.

А я?..

А я зараз посилено намагалася відключити паніку, що почала знову зароджуватися. Ще трохи - і вона вийде назовні.

- Так що, крихітко, будеш гарною дівчинкою?

І з цими словами він почав розстібати ремінь на штанах.

Невже це відбувається зі мною? Невже я зараз зроблю йому секс-послугу, за яку потім отримаю гроші?

Почувалася останньою підстилкою. Продажною дівкою, якою однаково, з ким і як, аби грошей дали.

Хоча… ну що тут такого? Просто секс...

Ну я ж не цілка-фанатичка, зрештою!

- Ну що стала, Лисичко, давай, починай, - і чоловік, впоравшись з ременем і блискавкою, потягнув мене за руку вниз.