Боснійські драми - Слободан Шнайдер

ДЕНІЗ: Зараз їх перериває озброєний до зубів чоловік. Що перериває? Обмін? Що його так розлютило?

ІНЕС: Я помру від горя.

ДЕНІЗ: Вони його не слухають. Думаю, вони його не помічають. Він б’є їх солдатськими черевиками і прикладом. Стріляє в птахів і в повітря. Вони глухі й сліпі до всього, крім того, що є в брезенті, який вони зараз розгортають одна одній.

Деніз прикриває очі руками.

ІНЕС: Яка темрява. Ти прийшла до мене, як лунатичка, пішла, як лунатичка, пропадеш, як лунатичка. Впадеш до потоку.

ДЕНІЗ: Зараз солдат здійснює обмін: брезент за брезент, тіло за тіло, кожне з яких зараз повертається до свого крила. Але ж у якому стані? Отже, це мало бути зроблено. Біля одного поклали руку, як відкинуту рушницю. Дві культі, які шукають одна одну?

Вони й далі сидять навпочіпки і щось перебирають. Тільки зараз чути й потік. Це якийсь горловий звук. Якби їм було дано, це було б якесь хихотіння птахів. Є такий дивний сміх на світі. Птахи й потоки хихотять, коли немає нічого смішного.

Солдат розганяє їх солдатськими черевиками і прикладом. Він у нестямі. Що він лютіший, то вони спокійніші.

ІНЕС (шукає на землі, просіює землю, пісок, рослинки): Озвися, або я вмру.

ДЕНІЗ: Я йду за однією з тих жінок навмання. Вона зараз віддаляється, але аж ніяк не так швидко, як би того хотів солдат. Його завдання виконане, невже вона зараз впаде? Жінка тягне брезент і в ньому те, що їй дісталося. Вона виглядає досить розгубленою. Я дозволяю їй вести мене. Ліс рідішає. Ми досі ще піднімаємося. Зараз я на якомусь плато і раптом переді мною відкривається панорама долини.

ІНЕС: Ти не маєш навіть найменшого поняття про те, що тут діється. Невже я втрачу тебе тепер, коли ми нарешті щось зробили?

ДЕНІЗ: Отже, оце той твій міст, про який ти фантазуєш. Це, отже, чудо, яке треба побачити?

ІНЕС: Ми щось наплутали. Ми щось зварили по-своєму. Тут зараз якийсь рахунок наближається до кінця.

ДЕНІЗ: Ці прекрасні арки, які, ніби у болісних судомах, тягнуться одна до одної, живіше, аніж якби вони були живими, мертвіше, аніж якби вони були мертвими. Міст.

Раптом прикриває рота руками, різко обертається і присідає.

Опиняється перед Інес, яка теж присідає.

Дві жінки починають намацувати одна одну руками.

ІНЕС: Ен тен тіні саварака тіні.

ДЕНІЗ: Ен тен тіні саварака.

ІНЕС: Ен тен тіні саварака тіні саварак тіка така.

ДЕНІЗ: Саврака тіка така.

ІНЕС: Бія бая буф.

ДЕНІЗ: Ам страм грам пік-ет-пік-ет-колеграм.

ІНЕС: Ам страм грам.

ДЕНІЗ: Бурре бурре рата-там.

ІНЕС: Бурре бурре рата-там.

ДЕНІЗ: Ам страм грам.

8. Повітряна пошта

Інес і Деніз відкрили «віконечко» старої пошти, крізь яке, щойно закінчують листа, випускають голубів. Інес красується у своєму капелюшку з флористичним декором, хоча він помітно прим’ятий. Деніз — «робоча сила», у своєму маленькому капелюшку, у фартусі. Вона часто повертається від «віконечка» до земляного горщика на плиті, в який накладає м’ясо й овочі, і все інше, що їй потрапляє під руку. Вони веселі, як ніколи.

ІНЕС: Документ під номером:

ДЕНІЗ: 304981.

ІНЕС: Тема:

ДЕНІЗ: Війна.

ІНЕС: Цілком таємно.

ДЕНІЗ: Шифр:

ІНЕС: Радість.

ДЕНІЗ: Пане Президенте,

Фактичний стан визначаємо таким чином: Кращий!

Дозволяємо собі повідомити Його Екселенцію, що на підставі встановленого війна проголошується закінченою. Просимо Його Екселенцію сповістити про вищезгадане всіх інших Їхніх Екселенцій, особливо тих, що їм підпорядковані, що усі ворожі дії, ті, що тривають, як і майбутні, мають бути негайно припинені.

Сцену заполонює пурхання зграй голубів. Але коли вони піднімаються у небо, цей звук переходить у звук реактивних літаків. Деніз повертається до глиняного горщика, Інес весь час дивиться крізь «віконечко».

ДЕНІЗ: Отже, кіло ягнятини, для сили та м’якості одночасно. Десять картоплинок, дві-три морквинки. (Інес хоче щось сказати, Деніз дає їй знак мовчати, прикладаючи вказівний палець до губ.) Тут народжується щось велике. Невеличкий корінь селери. Ми зараз поступово переходимо від сфери матерії до сфери духу і тонкощів. ТУТ ГОТУЄТЬСЯ БОСНІЙСЬКИЙ ГОРЩИК! Пів головки капусти (мішає).

ІНЕС: Пан Президент не може прийняти нашого листа.

ДЕНІЗ: А чому?

ІНЕС: Він бігає.

ДЕНІЗ: Займається джоґґінгом?

ІНЕС: Завжди, коли його чекає щось неприємне, він іде бігати до парку.

ДЕНІЗ: Невже весь уряд займається джоґґінгом?

Голуби пурхають над їхніми головами. Інес просовує голову крізь «віконечко», дивиться десь у глибину.

ДЕНІЗ: Якщо знайде м’ясо і дев’ятнадцять інших частин, навіть бідняк може радіти своєму голоду. Відрахувати десять зерняток перцю і дві цілі паприки. Сюди без розбору кладуть взагалі все, що росте в Боснії.

ІНЕС: Воєнному міністру, особисто у руки.

ДЕНІЗ: Пане Воєнний міністре.

ІНЕС: Ось нарешті й ми до Вас звертаємось. У нас все добре, а у Вас? Тут у нас на півдні, на терені, зараз краще і стає спокійніше. Після проведеного огляду і численних інших дій ми робимо висновок, що причин, які призвели до війни, ми вже не можемо згадати, окрім, можливо, отих найпринциповіших.

ДЕНІЗ: Але хто у світі тепер дотримується принципів?

ІНЕС: Оскільки причини для війни, очевидно, зникли, пропонуємо Вам проголосити війну завершеною, і Ваше міністерство має саморозпуститися. Вважаємо, що й інші подібні міністерства у світі втрачають підстави для існування, тому просимо Вас повідомити їх про це, щоб вони тоді теж саморозпустилися. Всі звільнені міністри, які взагалі-то звикли до добрих грошиків, будуть у нас тут дорогими гостями і ми їх запрошуємо на спільне проведення часу і збір ягід. А може, й на «горщик», побачимо. Дивись, щоб ми не переварили.

Голуби з листом відлітають.

ДЕНІЗ: Варити на слабкому вогні, який теплиться у всіх нас!

ІНЕС: Тоді все перетвориться на однорідну масу і буде їстівним навіть те, що не поєднується.

ДЕНІЗ: Пану Головному Людожерові.

ІНЕС: Шановний пане Головний Людожере,

ДЕНІЗ: Оскільки цього дня припиняються воєнні дії між людьми, ми Вам найсердечніше рекомендуємо зміну дієти і перехід на інші звичаї за трапезою. Є легші страви.

ІНЕС: Підпис: Інес & Деніз.

ДЕНІЗ: Пану Головному Гробарю.

ІНЕС: Пане Головний Гробарю,

Цим Вам повідомляємо, що в цю мить ховаємо те, що має бути поховане, додаємо список похованих осіб — гвинт і сини (в двох примірниках) — що Вам, напевно, буде приємно чути.

Йдіть до біса!

ДЕНІЗ: До біса!

ДЕНІЗ: Пану Головному Клопові.

ІНЕС: Пане Головний Клопе,

Ви достатньо попили нашої крові, давимо Вас і топчемо